6-5729св12 Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 23.05.2012 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - державне підприємство «Готельний комплекс «Київ», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ДП «Готельний комплекс «Київ», третя особа - ОСОБА_5., в якому просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду у розмірі 38 274 грн. 37 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. і судові витрати та на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що 25 грудня 2005 року о 00 год. 05 хв. на Броварському проспекті у м. Києві зі сторони моста Метро в

напрямку станції Лівобережна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Тойота Камрі», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5, який належить на праві власності ДП «Готельний комплекс «Київ», автомобіля марки «Даймлер-Бенц», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, автомобіля марки «Фольксваген Гольф-3», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 під керуванням водія ОСОБА_4, автомобіля марки «Опель Омега», д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_8

Вніслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження отримали водії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Першу медичну допомогу ОСОБА_4 надали МКЛШМД м. Києва, де він знаходився на стаціонарному лікуванні з 25 грудня 2005 року по 3 січня 2006 року в клініці хірургії пошкоджень НПЦ СМП і МК, а з 5 січня 2006 року по 25 січня 2006 року амбулаторно в поліклініці № 1 Дніпровського району м. Києва. Винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнано водія автомобіля марки «Тойота Камрі» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5, який порушив Правила дорожнього руху

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки «Фольксваген Гольф-3», д.н.з. 351-92, власнику якого згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження, заподіяна матеріальна шкода у розмірі 32 976 грн. 30 коп., оплата послуг експерта - 441 грн. 60 коп., телеграми 11 грн. 52 коп., фото послуги - 18 грн., довіреність - 60 грн., а всього на суму 33 507 грн. 42 коп. ОСОБА_3 також понесла витрати на лікування сина ОСОБА_9 у сумі 3 352 грн. 95 коп. Крім цього, автомобіль марки «Фольксваген Гольф-3» д.н.з. НОМЕР_3, в період з 25 грудня 2005 року по 15 вересня 2006 року знаходився на зберіганні на платному парковому майданчику, вартість якого складає 1 414 грн. Загальна сума матеріальної шкоди становить 38 274 грн. 37 коп.

Також через дорожньо-транспортну пригоду позивачі перенесли тяжкі фізичні та душевні страждання і переживання у зв'язку з ушкодженням здоров'я; втратили спокій та надію на отримання коштів на відшкодування матеріальних збитків; на довгий період був дезорганізований їхній та їхньої сім'ї ритм життя, роботи; вони були позбавлені можливості відремонтувати автомобіль, що надає проблем у повсякденному житті. Усі ці занепокоєння призвели до душевних переживань, а тому просили відшкодувати їм моральну шкоду, яку вони оцінюють у сумі 20 000 грн. на користь ОСОБА_3 та 50 000 грн. на користь ОСОБА_4

У подальшому позивачі уточнили позовні вимоги та просили стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 38 360 грн. 37 коп., у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. та судові витрати і на користь ОСОБА_4 у рахунок

відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. Третьою особою у справі зазначили ДП «Готельний комплекс «Київ».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити судові рішення в частині відмови у задоволенні її позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Ухвалою Верховного Суду України від 28 грудня 2011 року на підставі п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2453-17) , який відповідно до Закону України від 20 жовтня № 3932-VI (3932-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» набрав чинності 13 листопада 2011 року, справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не є власником автомобіля марки «Фольксваген Гольф-3» державний номер НОМЕР_5, то вона не має права вимоги щодо відшкодування на її користь матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

Судами установлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «Фольксваген Гольф-3» державний номер НОМЕР_5, власником даного автомобіля є ОСОБА_6, який на ім'я ОСОБА_3 видав довіреність від 8 липня 2004 року з правом керування, зняття з обліку та постановки на облік в органах ДАІ і одержання грошей, посвідчену приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу

ОСОБА_2, зареєстровану в реєстрі за № 2037. Термін дії довіреності три роки, тобто до 8 липня 2007 року.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № від 27 березня 1992 року (із наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (v0006700-92) джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

З урахуванням викладеного, ОСОБА_3, як володілець транспортного засобу, мала право на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

За таких обставин, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим, для відшкодування позивачу моральної шкоди, суду необхідно виходити з підстав пред'явлення позову і з'ясувати характер правовідносин сторін.

У решті судові рішення не оскаржуються.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 7 жовтня 2009 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати, справу у цій частині передати до Дніпровського районного суду м. Києва.