Справа: № 2а-7632/12/2670 

Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Борисюк Л.П. Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» та Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання дій протиправними та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, -

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі -ТОВ «Аскоп-Україна», позивач) з позовом до Київської регіональної митниці (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі-відповідач 2) про визнання нечинними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 07 грудня 2011 року № 100190000/1/03775, рішення про визначення митної вартості товарів від 07 грудня 2011 року №100000006/2011/315150/2, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість на суму 99 411, 20 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено частково: відмовлено в задоволені позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість на суму 99 411, 20 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач та відповідач-1 звернулися з апеляційними скаргами, в яких: позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю; відповідач-1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга Київської регіональної митниці задоволенню не підлягає, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 02 листопада 2010 року № 02/11-2010 NOR компанія Seafood AS» (Норвегія) зобов'язується продати, а ТОВ «Аскоп-Україна» купити окремими партіями заморожену або охолоджену рибу виробництва Норвегія, згідно інвойсів, які є невід'ємними частинами цього Контракту та сплатити їх вартість згідно умов цього Контракту. Товар поставляється на умовах FCA Норвегія.

На виконання умов зазначеного контракту до Київської регіональної митниці декларантом позивача подано вантажну митну декларацію (далі-ВМД) від 07 грудня 2011 року № 100190000/2011/136601 та товаросупровідні документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів «Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою» (код УКТЗЕД 0302120000) у кількості 14 267 кг та «Риба охолоджена форель атлантична (Oncorhynchus mykiss) ціла, патрана з головою»(код УКТЗЕД 0302118000) у кількості 2 032 кг.

Митна вартість товарів була визначена позивачем за першим методом, тобто за ціною договору товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме: - митна вартість товару «риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою»виробництва Норвегії (код УКТЗЕД 0302120000) у кількості 14 267 кг, у розмірі 66 063, 28 доларів США (527 838, 98 грн.), що у перерахунку за один кг товару становить 4, 63 доларів США (36, 9 грн.); - митна вартість товару «Риба охолоджена форель атлантична (Oncorhynchus mykiss) ціла, патрана з головою» виробництва Норвегії (код УКТЗЕД 0302118000) у кількості 2 032 кг, у розмірі 11 180, 78 доларів США (89 333, 34 грн.), що у перерахунку за один кг товару становить 5, 50 доларів США (43, 96 грн.).

Відповідно до графи 44 ВМД від 07 грудня 2011 року №100190000/2011/136601 на підтвердження заявлених відомостей позивачем були надані наступні документи: уніфікована митна квитанція МД-1 від 05 грудня 2011 року; облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 29 квітня 2011 року № 100000/26/117728; попередня митна декларація від 02 грудня 2011 року № 100000005/2011/173974/01; накладна CMR від 02 грудня 2011 року б/н; книжка МДП (Сarnet TIR) від 03 грудня 2011 року № МХ № 67161157; рахунок-фактура (інвойс) від 02 грудня 2011 року № 10362; декларація про визначення митної вартості товарів від 07 грудня 2011 року № 100190000/2011/136601; зовнішньоекономічний контракт, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів, від 02 листопада 2010 року № 02/11-2010 NOR; доповнення до контракту від 03 червня 2011 року № 1;договір про перевезення вантажів від 08 липня 2011 року № 08/07; довідка ДПІ у Дніпровського району м. Києва про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна) від 27 жовтня 2011 року № 288/22-125; сертифікат відповідності від 06 квітня 2011 року № UA1.006.Х004845-11; відбиток штампа державної санітарно-епідеміологічної служби «Ввезення, реалізацію (використання) дозволено»на товаросупровідних документах, що засвідчує результат здійснення санітарно-епідеміологічна контролю товару; відбиток штампа територіальних органів Державної екологічної інспекції «Ввіз/вивіз дозволено» на товаросупровідних документах і засвідчує результат здійснення екологічного контролю; сертифікат про походження від 02 грудня 2011 року б/н; довідка від 05 грудня 2011 року № 55/11; прайс-лист від 28 листопада 2011 року б/н; лист виробника від 28 листопада 2011 року б/н; заявка на перевезення від 04 грудня 2011 року № 259/11/11; ветеринарне свідоцтво від 06 листопада 2011 року № Щ-30№194709; податкові накладні від 30 листопада 2011 року № 19307, 19316, 19318; видаткові накладні від 30 листопада 2011 року №№ 17412, 17402, 17413; довідка про транспортні витрати від 05 грудня 2011 року № 22/11; рішення про визначення коду товару від 31 травня 2011 року № КТ-100-3664-2011; копія митної декларації країни відправлення від 02 жовтня 2011 № 1574FNR10362.

Відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 (1766-2006-п) (далі -Порядок №1766), посадовою особою відповідача-1 на декларації митної вартості товарів від 07 грудня 2011 року № 100190000/2011/136601 було зроблено запис про необхідність надання додаткових документів, зокрема висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою організацією, яка має відповідні повноваження згідно з чинним законодавством.

Декларанта ТОВ «Аскоп-Україна» ОСОБА_4 було ознайомлено з вказаним переліком, проведено процедуру консультації, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_4 від 07 грудня 2011 року на декларації митної вартості товару. При цьому, декларантом було вчинено запис про те, що додатково надати документ на даний час немає можливості.

У зв'язку з цим, відповідачем-1 було самостійно визначено митну вартість імпортованих товарів за шостим (резервним) методом, про що прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 07 грудня 2011 року №100000006/2011/315150/2.

За вказаним рішенням митну вартість товару «риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою» виробництва Норвегії (код УКТЗЕД 0302120000) скориговано до 8,47 доларів США за кг (67, 67 грн.), а митну вартість товару «Риба охолоджена форель атлантична (Oncorhynchus mykiss) ціла, патрана з головою»виробництва Норвегії (код УКТЗЕД 0302118000) - до 9,16 доларів США за кг. (73, 18 грн.).

У зв'язку з цим, митницею відмовлено в здійсненні митного оформлення ввезеного товару за ціною угоди та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України від 07 грудня 2011 року №100190000/1/03775. Митне оформлення вищевказаного товару було здійснено за ВМД від 07 грудня 2011 року № 100190000/2011/136658 з урахуванням митної вартості товару, визначеної митним органом.

Не погоджуючись з рішенням про визначення митної вартості товару, а також з карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач вважає, що відповідачем-1 неправомірно скориговано митну вартість товару та застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково із огляду на наступне.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-VI (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 267 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті -це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Відповідно до вимог статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Вирішуючи спір колегія суддів зважає на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідач-1 не вказав жодної з обставин, які відповідно до ст. 267 Митного кодексу України унеможливлюють визначення митної вартості за першим методом, а також не надав доказів того, що документи, надані позивачем під час митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товарів. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України.

Колегія суддів зазначає, що надані декларантом документи у сукупності дають підстави для висновку про те, що заявлена митна вартість за ціною договору базувалась на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідачем-1 було надано витяг з ПІК ЄАІС ДМСУ «Цінова інформація при визначенні митної вартості» щодо імпорту товарів в Україну, митне оформлення яких здійснено протягом жовтня-листопада 2011 року. Проте, вказаний витяг не містить даних щодо митної вартості товарів, ввезених в Україну іншими підприємствами, крім позивача, що унеможливлює його належну оцінку судом та не може бути доказом правомірності дій відповідача-1.

Крім того, як вбачається з листа Держмитслужби України митна вартість атлантичного охолодженого лосося, ввезеного на митну територію України протягом листопада - грудня 2011 іншими імпортерами - ТОВ «Украинская восточная рыбная компания»та ТОВ «Скандинавія-Фіш»від компанії «Seafood AS» (Норвегія) становила від 4,1 до 5,3 USD/кг.

Викладене також підтверджується службовою запискою відділу митних платежів Київської регіональної митниці від 03 жовтня 2012 року № 11-30/1826, наданою під час розгляду справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що митне оформлення товарів за вказаною ціною, крім інших митниць, здійснював безпосередньо відповідач-1, що підтверджується витягом з ЄАІС Держмитслужби України, наявного у матеріалах справи.

Зазначене свідчить про те, що відповідач-1 володів вказаною інформацією, при цьому користувався не повною базою даних, а на власний розсуд обмежив кількість інформації про ціни під час митного оформлення товарів, ввезених позивачем.

Вищевикладеним спростовуються твердження відповідача-1 про відсутність на момент здійснення митного оформлення даної партії товару та прийняття спірного рішення інформації щодо вартості ідентичних та подібних товарів.

Таким, чином, визначаючи митну вартість товару за шостим (резервним) методом виходячи з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, в т.ч. другого та третього методів, у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, відповідач-1 діяв не у порядку, передбаченому чинним законодавством.

За таких обставин, визначена митницею за спірним рішенням митна вартість товару «риба охолоджена лосось»у розмірі 8, 47 доларів США за кг, та товару «риба охолоджена форель атлантична»- до 9,16 доларів США за кг не ґрунтується на об'єктивних даних.

Посилання відповідача-1 на те, що наданий прайс-лист виробника містить інформацію щодо цін виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснювалось, без зазначення переліку всієї продукції виробника, що суперечить суті прайс-листа, як некомерційної пропозиції, яка має знеособлену спрямованість, суд оцінює критично. Чинним законодавством не встановлено будь -яких вимог щодо обсягу інформації, змісту та форми прайс -листів, які оформлюються контрагентами у довільній формі та на власний розсуд.

В матеріалах справи наявний лист компанії «Seafood AS» від 28 листопада 2011 року, в якому виробник товару, посилаючись на комерційну таємницю, відмовив у наданні інформації про калькуляцію виробництва охолодженої риби. У зв'язку з цим, право виробника товару на захист своє комерційної таємниці, вирішення ним питання щодо доцільності розголошення та обсягу відомостей про контрактні ціни на іншу продукцію, яка не є предметом даної поставки, не спростовують вказаної у прайс-листі ціни товарів, що безпосередньо поставлялись.

Стосовно пропорційності розподілу транспортних витрат до митного кордону України колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем дані не викликали сумнівів під час митного оформлення товару, у зв'язку з чим будь-які додаткові документи на підтвердження правильності їх обчислення не витребовувались. Крім цього, розмір задекларованих транспортних витрат не був підставою для відмови у митному оформленні імпортованого товару і прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем-1 не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростовано твердження представника позивача стосовно того, що наданих позивачем митному органу документів достатньо для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Оскільки, рішення про визначення митної вартості товару визнано протиправним, то підстави для відмови у митному оформленні також відпали, тому картка відмови також підлягає скасуванню.

В свою чергу, апеляційна інстанція не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для повернення позивачу надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 99 411,20 грн.. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення на користь позивача суми надмірно сплаченого податку, Окружний адміністративний суд м. Києва виходив з того, що відповідно до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним Наказом Держмитслужби України та Держказначейства України № 611/147 від 20.07.2007 року (z1095-07) , підставою повернення суми надмірно сплаченого податку є відповідне рішення про це митного органу, прийняте за результатами розгляду заяви платника податку. А тому, оскільки позивач не звертався до митного органу з відповідною заявою, то позов в цій частині не підлягає задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки при цьому не було враховано, що вказаний Порядок регулює позасудове повернення платнику податків надмірно сплачених до бюджету податків та інших платежів, які повертаються за його заявою митним органом у добровільному порядку і з приводу яких не виникає спорів. Це чітко передбачено п. 1 даного Порядку, дія якого не поширюється на порядок повернення суми помилково або надмірно сплаченого податку на підставі рішення суду.

За статтею 27 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно пп. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України (2542-14) списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, визнання протиправним та скасування рішення митного органу, внаслідок прийняття якого позивач переплатив до бюджету податок на додану вартість, є підставою для задоволення вимогу про стягнення за рахунок бюджету суми надмірно сплаченого податку.

Крім того, апеляційна інстанція не може не відзначити, що скасування незаконних рішень митного органу без задоволення похідної позовної вимоги щодо стягнення надмірно сплаченого податку на користь позивача не в повній мірі поновлює його порушені права, на захист яких він звернувся до суду.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є помилковим.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року - в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість на суму 99 411, 20 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 99 411 (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста одинадцять) грн.. 20 коп..

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.