Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г., Горбатюк С.А.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 5 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року по справі № 565/1372/16-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кузнецовської міської ради Рівненської області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії, -

У вересні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Кузнецовської міської ради Рівненської області, в якому просила: визнати протиправним рішення і дії (вказівки) міського голови Анощенка С.І. та Кузнецовської міської ради щодо розміщення дитячого майданчика (засипано відсівом, встановлено лавочки та обладнання для дитячих майданчиків) без згоди позивача на частині попередньо сформованої та зареєстрованій у Державному земельному кадастрі (кадастровий НОМЕР_1) земельній ділянці, що попередньо відповідачем була відведена для розміщення, будівництва та обслуговування будівлі за адресою АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_1; зобов'язати міського голову Анощенка С.І. та Кузнецовську міську раду в цілому усунути перешкоди у праві користування та володіння земельною ділянкою (кадастровий НОМЕР_1), що попередньо відповідачем була відведена для розміщення, будівництва та обслуговування будівлі за адресою АДРЕСА_1, шляхом демонтажу (знесення, прибирання) відсіву, лавочок та обладнання дитячого майданчика на зазначеній ділянці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо розміщення дитячого майданчика без згоди позивача на частині попередньо сформованої та зареєстрованій у Державному земельному кадастрі земельній ділянці, що попередньо відповідачем була відведена для розміщення, будівництва та обслуговування будівлі, що є власністю ОСОБА_1 порушують його права користування володіння та розпорядження земельною ділянкою.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 5 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за заявою фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Кузнецовської міської ради Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги заявник зазначє, що суди помилково вважали, що між сторонами виник спір про право і ця земельна ділянка є спірною. Адже на думку заявника є очевидним те, що відповідно до ст. 120 ЗК України, ст. ч.1 ст. 377 ЦК України згадувана у позові земельна ділянка належить довірительці.

Вказані доводи касаційної скарги підлягають відхилень через наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ч.2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Згідно п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Судами встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності дій суб'єкта владних повноважень та щодо захисту права володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою щляхом усунення перешкод в праві користування та володіння цією ділянкою.

Колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що такий спір є цивільним, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень в якості відповідача, який не виконував відносно позивача владних управлінських функцій, а виступав в якості суб'єкта цивільно-правових відносин. В даному випадку Кузнецовська міська рада та позивач, між якими виник спір, виступають по відношенню один до одного як рівноправні суб'єкти, з приводу відносин щодо володіння та користування спірною земельною ділянкою. У цьому спорі учасники правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - Кузнецовська міська рада - владних управлінських функцій не здійснювала.

Ураховуючи наведене, суди дійшли вірного висновку, що позов, предметом якого є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, який бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав, при цьому не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, з урахуванням змісту вимог і суб'єктного складу сторін, а також щодо захисту права власності, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Відповідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 5 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.