Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Мартинюка В.І.,

Кадєтової О.В., Наумчука М.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерної компанії «Харківобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2011 року,

У квітні 2010 року акціонерна компанія «Харківобленерго» (далі - АК «Харківобленерго») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що відповідач, який мешкає у квартирі АДРЕСА_1, є споживачем електричної енергії, послуги з постачання якої своєчасно не сплачує, у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість у сумі 1 332 грн. 90 коп., що підлягає стягненню із ОСОБА_3

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 5 травня

2011 року в задоволенні позову АК «Харківобленерго» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2011 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 5 травня

2011 року скасовано, позов АК «Харківобленерго» задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь АК «Харківобленерго» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 585 грн. 79 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2011 року скасувати, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 5 травня 2011 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, правильно виходив із недоведеності та безпідставності вимог АК «Харківобленерго», оскільки відповідач своєчасно та в повному розмірі оплачує послуги позивача з постачання електричної енергії до квартири

№ 265, в якій установлено відповідний лічильник. Окремий договір про постачання електричної енергії до квартири № 266 у будинку АДРЕСА_1 між сторонами не укладався, оскільки, як зазначалось вище, квартири АДРЕСА_1

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й частково задовольняючи позов, апеляційний суд вважав, що відповідач не в повному обсязі виконує обов'язки по оплаті спожитих послуг електропостачання.

Правовідносини, пов'язані з постачанням фізичним особам електричної енергії регулюються Законом України «Про електроенергетику» (575/97-ВР) .

Відповідно до вимог ст. ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору постачання, укладеного з енергопостачальником.

Згідно п. 9 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року (1357-99-п) споживання електричної енергії без приладів обліку не допускається. У квартирах або інших об'єктах споживача, розташованих за однією адресою, встановлюється один прилад обліку незалежно від кількості господарських будівель.

Судом установлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Фрунзенської районної ради народних депутатів м. Харкова від 4 березня 1992 року квартири № 265 та № 266 у будинку АДРЕСА_1 об'єднано в одну квартиру, зареєстровану за № 265, в якій мешкає та зареєстрований ОСОБА_3

17 березня 1999 року видано свідоцтво про право власності на вказану вище квартиру, власниками якої є ОСОБА_3 та члени його сім'ї, що проживали разом із ним.

Після об'єднання квартир ОСОБА_3 продовжував бути абонентом по двох квартирах.

Згідно з довідкою абонента з 1 грудня 2005 року у зв'язку з викраденням лічильника кількість спожитої електричної енергії у квартирі

№ 266 нараховувалась за середнім показником - 139 кВт.

Відповідно до акта технічного огляду квартир № 265 та № 266 у будинку АДРЕСА_1, складеного працівниками АК «Харківобленерго» 30 вересня 2008 року, у квартирі № 265 облік електричної енергії здійснюється через прилад обліку, а облік спожитої електричної енергії у квартирі № 266 здійснюється без приладу обліку.

6 жовтня 2008 року, закрито особовий рахунок щодо квартири № 266 у зв'язку з демонтуванням вводу.

Згідно з договором на постачання електричної енергії від 6 жовтня

2008 року № 3806265, укладеним між ОСОБА_3 та АК «Харківобленерго», останнє зобов'язалось постачати електричну енергію до квартир № 266 та № 266 у будинку АДРЕСА_1

З цього часу для обліку електричної енергії у квартирах № 265 та

№ 266 ОСОБА_3 користується одним лічильником електричної енергії, що підтверджується актом-нарядом АК «Харківобленерго» від 6 жовтня

2008 року, та сплачує за користування електричною енергією.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й частково задовольняючи позов, апеляційний суд вважав, що відповідач не в повному обсязі виконував зобов'язання зі сплати спожитих послуг із електропостачання.

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення в межах строку позовної давності заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію за період, коли відповідач був споживачем електричної енергії відповідно до особових рахунків у обох квартирах, а споживання електричної енергії у квартирі № 266 нараховувалось без лічильника, за середнім показником.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм матеріального й процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.