Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментах та стягнення неустойки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2012 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 8 червня 2010 року з відповідача було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі в розмірі 900 грн. щомісяця, починаючи з 21 грудня 2009 року до 23 червня 2011 року. Так як, ОСОБА_3 аліменти не виплачує, просила задовольнити позов, стягнути з відповідача заборгованість по аліментах та неустойку(пеню) за їх несвоєчасну виплату.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 липня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_5 за період з 19 червня 2010 року до 1 листопада 2010 року в сумі 8937 грн. 70 коп. та судові витрати. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів і відмовляючи в задоволенні позову в цій частині апеляційний суд виходив з того, що на час відкриття судом провадження у справі ОСОБА_4 не мав заборгованості по сплаті аліментів, докази про те, що він викликався у виконавчу службу та попереджався про наявність у нього заборгованості по аліментах, не подано.

Однак, погодитись з такими висновками неможливо.

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Виходячи з наведеного, законодавець не ставить стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в залежність від того, чи існувала така заборгованість на час звернення до суду з такою вимогою чи відкриття провадження у справі, а також від виклику боржника до виконавчої служби і попередження його про наявність заборгованості.

До вимог про стягнення неустойки, з врахуванням положень ст. 20 СК України, позовна давність не застосовується.

З огляду на викладене при вирішенні позову про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з'ясуванню підлягають обставини, пов'язані з тим, чи мала особа, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заборгованість по їх сплаті, розмір цієї заборгованості та чи є її вина у виникненні такої заборгованості.

При розгляді апеляційної скарги та перевірці її доводів суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 10, 60, 179, 304, 316 ЦПК України зазначеного не врахував, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_3 і відмовляючи в їх задоволенні в обґрунтування своїх висновків послався на обставини, з якими закон не пов'язує виникнення прав і обов'язків сторін, натомість не перевірив доводів апеляційної скарги про відсутність вини відповідача у несвоєчасній сплаті аліментів, ніяких конкретних висновків в цій частині не зробив.

Підстави скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості по аліментах в оскаржуваному рішенні взагалі не зазначені.

Порушення судом апеляційної інстанції наведених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та перевірки законності ухваленого судом першої інстанції рішення, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до цього суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2012 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до цього суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.