Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року

у справі № 815/4155/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (яка є правонаступником Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0051751900 від 25 червня 2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року позов був задоволений у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС № 0051751900 від 25 червня 2012 року на суму 38429,11 гривень.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року було скасовано і ухвалено у справі нову постанову, якою у задоволені позову відмолено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року.

У запереченні на касаційну скаргу Очаківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС його правонаступником - Очаківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 19 червня 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01 жовтня 2007 року між Веснянською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) був укладений договір оренди землі (зареєстрований у Миколаївському районному реєстраційному окрузі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 жовтня 2007 року за № 040701800822), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання (обслуговування магазину) в межах с. Весняне Миколаївського району Миколаївської області (пункт 1 договору); нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 255351,00 грн. (пункт 5 договору); орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 10% від нормативної грошової оцінки на рік. Орендна плата підлягає індексації згідно чинного законодавства України (пункт 9 договору); обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (пункт 10 договору); розмір орендної плати переглядається один раз в три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 12 договору); земля передається в оренду для комерційного використання (обслуговування магазину), цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (пункти 14, 15 договору).

25 червня 2012 року Очаківська ОДПІ Миколаївської області ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення № 0051751900, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю з фізичних осіб в сумі 38429,11 грн.

Згідно розрахунку нарахованих ОСОБА_1 сум орендної плати за землю за 2012 рік сума орендної плати була визначена Очаківською ОДПІ Миколаївської області ДПС, виходячи з нормативної грошової оцінки на 2012 рік в розмірі 320242,62 грн. (з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки) та ставки орендної плати на 2012 рік в розмірі 12%.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі та за взаємною згодою сторін, тоді як доказів внесення змін щодо розміру ставки орендної плати до договору оренди землі від 01 жовтня 2007 року податковий орган не надав.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з набранням чинності Податковим кодексом України (2755-17) річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу незалежно від того, чи співпадає він із розміром орендної плати, визначеним у договорі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (2755-17) , який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Отже, Податковий кодекс України (2755-17) визначив обов'язки орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податковий кодекс України (2755-17) .

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)).

Підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України ((в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню і верхню граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що з набранням чинності Податковим кодексом України (2755-17) річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України (2755-17) над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.