Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Кадєтової О. В., Мостової Г. І.,

Наумчука М. І., Остапчука Д. О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2011 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Посилався на те, що при звільненні за власним бажанням з посади прохідника відокремленого підрозділу «Шахтопрохідницьке управління № 3» ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» товариство не виплатило йому заробітну плату за вересень 2010 року та компенсацію за невикористану відпустку.

За таких обставин, позивач на підставі ст. ст. 47, 116, 117, 232 КЗпП України просив стягнути з відповідача на свою користь 2 463 грн. 38 коп. заборгованості по заробітній платі, 48 769 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 вересня 2010 року по 11 травня 2011 року та 768 грн. витрат на правову допомогу.

Заочним рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 30 травня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» на користь ОСОБА_3 2 463 грн. 38 коп. заборгованості по заробітній платі із компенсацією невикористаної відпустки за вересень 2010 року, 48 769 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 вересня 2010 року по 11 травня 2011 року та 768 грн. витрат на правову допомогу, а всього 52 000 грн. 98 коп.

Вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2011 року заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 30 травня 2011 року в частині визначення розмірів стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, витрат на правову допомогу і судового збору змінено.

Стягнуто з ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» на користь ОСОБА_3 17 983 грн. 79 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 вересня 2010 року по 10 грудня 2010 року включно та 307 грн. 20 коп. витрат на правову допомогу.

Вирішено питання судових витрат. У решті заочне рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 07 лютого 2008 року ОСОБА_3 працював у ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка» і 20 вересня 2010 року був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Позивачу у порушення вимог ст. 116 КЗпП України не було виплачено заробітну плату за вересень 2010 року та компенсацію за невикористану відпустку, а тому, відповідно до ст. ст. 116, 117 КЗпП України на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 вересня 2010 року по 11 травня 2011 року у сумі 48 769 грн. 60 коп. Крім того, на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені ним витрати на правову допомогу у сумі 768 грн.

Змінюючи рішення суду в частині визначення розмірів стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, витрат на правову допомогу і судового збору, апеляційний суд виходив з того, що ухвалою господарського суду Луганської області від 13 грудня 2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка», а тому, відсутня вина товариства у невиплаті позивачу належних коштів при звільненні. Середній заробіток має нараховуватися з 21 вересня 2010 року (перший робочий день після звільнення) по 10 грудня 2010 року (останній робочий день невиплати коштів з вини відповідача). Крім того, враховуючи, що до задоволення підлягає 40 % заявлених позовних вимог, то відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача саме такий відсоток понесених витрат на правову допомогу та судового збору від задоволеної частини позовних вимог.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 07 лютого 2008 року по 20 вересня 2010 року працював прохідником 5 розряду у ВАТ «Трест Луганськшахтопроходка», яке у послідуючому було перейменовано на ПАТ «Трест Луганськшахтопроходка».

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною шостою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

За структурою КЗпП України (322-08) ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII «Оплата праці» вказаного Кодексу (322-08) .

Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні, яка пов'язана з трудовими правовідносинами, є оплатою праці, а тому положення наведенного вище Закону України (2343-12) на ці правовідносини не поширюються.

У порушення ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_3 через відсутність вини відповідача у зв'язку з розпочатою процедурою банкрутства товариства.

В свою чергу, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін, суд першої інстанції, у відповідності до ст. ст. 212- 214 ЦПК України, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на підставі ст. ст. 116, 117 КЗпП України середнього заробітку за період з 20 вересня 2010 року по 11 травня 2011 року та правильно визначив суми понесених судових витрат.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 339 ЦПК України, підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 366, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2011 року скасувати та залишити в силі заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 30 травня 2011 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.