Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Легіон-Дельта» товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; за позовом Дочірнього підприємства «Легіон-Дельта» товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон» до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 5 листопада 2010 року,

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Дочірнього підприємства «Легіон-Дельта» ТОВ «Легіон», просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов мотивував тим, що працював у відповідача начальником Виноградівського відділення охорони з 1 серпня 2006 року, 1 жовтня

2008 року був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. При звільненні з ним не проведено остаточний розрахунок, незважаючи на його неодноразові звернення.

Посилаючись на зазначені обставини та уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути заборгованість по заробітній платі 4567, 16 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 16510 грн.

У липні 2009 року Дочірнє підприємство « Легіон - Дельта »

ТОВ «Легіон» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення з останнього на підставі п.п. 2, 5 ст. 134 КЗпП України

4889, 69 грн., мотивуючи позов тим, що ОСОБА_3 при звільненні не звітував за матеріальні цінності, передані йому на зберігання як матеріально відповідальній особі.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2009 року позови об»єднані в одне провадження.

Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено, стягнуто на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі

4567, 16 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 16 510 грн., вирішено питання про судові витрати. Цим же рішенням позов Дочірнього підприємства «Легіон-Дельта» ТОВ «Легіон» залишено без розгляду.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 5 листопада 2010 року заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2010 року змінено.

Ухвалено стягнути із Дочірнього підприємства «Легіон-Дельта» ТОВ «Легіон» на користь ОСОБА_3 3731, 87 грн. заборгованості із заробітної плати, 1397,72 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У задоволенні решти позовних вимог

ОСОБА_3 відмовлено. Рішення суду першої інстанції у частині стягнення компенсації судових витрат на користь ОСОБА_3 залишено без змін.

Ухвалено стягнути із ОСОБА_3 на користь Дочірнього підприємства «Легіон-Дельта» ТОВ «Легіон» 4889, 69 грн. вартості матеріальних цінностей, вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне встановлення фактичних обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 у частині стягнення 4567,17 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив із того, що на час звільнення

позивача з роботи йому була нарахована сума 4567, 17 грн., але виплачена лише 28 липня 2009 року.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що за вирахуванням податків невиплачена при звільненні ОСОБА_3 сума складає 3731 грн.87 коп., час затримки розрахунку з вини підприємства складає 36 днів, за які підлягає стягненню середній заробіток у розмірі 1397 грн. 72 коп.

Рішення апеляційного суду у цій частині ухвалено із дотриманням ст.ст. 212, 214 ЦПК України, правильно застосований матеріальний закон - ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Доводи касаційної скарги висновків суду у цій частині вирішення спору не спростовують висновків апеляційного суду.

Задовольняючи позов Дочірнього підприємства « Легіон - Дельта»

ТОВ «Легіон» про стягнення із ОСОБА_3 4889 грн. 69 коп., апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3, як матеріально відповідальна особа за договором, отримав матеріальні цінності на суму

4889 горн. 69 коп, за які при звільненні не звітував.

Проте, такий висновок апеляційного суду зроблений із порушенням норм ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України, відповідно до яких суд ухвалює рішення, встановлюючи обставини справи та інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, на підставі всебічної, повної, об'єктивної оцінки доказів, із встановленням характеру правовідносин, що виникли між сторонами, та із застосуванням правової норми, яка підлягає для їх вирішення.

Відповідно ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами, тощо.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлено ст. 135-2 КЗпП України.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та Дочірнім підприємством «Легіон-Дельта» ТОВ «Легіон» 1 серпня 2006 року укладено договір про повну матеріальну відповідальність. За актом прийому передачі матеріальних цінностей від 3 грудня 2007 року ОСОБА_3 передано на відповідальне зберігання формений одяг, спеціальні засоби захисту, а всього на суму 4889, 68 грн.

Разом з тим, усупереч вимогам ст.ст. 135-3 КЗпП України, питання про те, чи зазнало підприємство фактичні втрати цих цінностей, суд не вирішував, наявність даних бухгалтерського обліку, якими підтверджені обставини такої втрати, не перевіряв, не встановив вартість матеріальних цінностей у передбаченому зазначеною нормою закону порядку.

Скасувавши рішення суду першої інстанції у частині залишення без розгляду позову підприємства та розглянувши цей позов по суті, апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України не перевірив належним чином доводи ОСОБА_3 про те, що його підпис на акті прийому передачі матеріальних цінностей від 3 грудня 2007 року є підробленим.

Допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права

унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.3 ст. 338 ЦПК України, наведені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухваленого у справі рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що позов підприємства до

ОСОБА_3 про стягнення вартості матеріальних цінностей був залишений без розгляду. З огляду на викладене, справа у частині зазначених позовних вимог та розподілу судових витрат за цим позовом підлягає поверненню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 5 листопада

2010 року у частині вирішення позову Дочірнього підприємства «Легіон-Дельта» товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон» до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів та розподіл судових витрат за цим позовом скасувати. Справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду Закарпатської області від

5 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.