ВІЙСЬКОВА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            25.09.2001

                             (Витяг)

     Вироком військового суду Київського гарнізону  від  7  травня
2001 р.  Л.  засуджено  за  п.  "а"  ст.  254-2  КК ( 2002-05 ) (2002-05)
         із
застосуванням ст.  45 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         на один рік позбавлення  волі
умовно  з  іспитовим  строком один рік та сплатою штрафу в розмірі
680 грн.

     Л. визнано  винним  у перевищенні влади з корисливих мотивів,
що завдало істотної шкоди, за таких обставин.

     Увечері 3 листопада 2000 р. Л., виконуючи обов'язки чергового
по  частині  та будучи начальником за посадою і військовим званням
для С.  І.  та С.  О.,  на прохання останніх дозволив їм  залишити
розташування  частини  до  ранку,  за  що отримав від них продукти
харчування.

     Увечері 10 листопада того ж року він удруге вчинив такі ж дії
щодо  зазначених  вище  підлеглих  із  умовою  отримання від них у
подальшому  продуктів  харчування.  Внаслідок  цього   вранці   11
листопада С.  О.,  який чергував по їдальні, не впорався зі своїми
обов'язками,  що спричинило  затримку  сніданку  особового  складу
частини  та  пов'язані  з  цим несвоєчасну зміну варти і порушення
розпорядку дня.

     У касаційній  скарзі  Л.,  стверджуючи,  що  він   засуджений
необгрунтовано,   оскільки   його  вина  у  перевищенні  влади  не
доведена, просив скасувати вирок і закрити справу за відсутністю в
його діях складу злочину.

     Ознайомившись із матеріалами справи, викладеними в касаційній
скарзі доводами та  міркуваннями  прокурора  про  необхідність  її
задоволення,  військова палата Верховного Суду України визнала, що
касаційна скарга має бути задоволена з таких підстав.

     Відповідно до ч.  1 ст.  7 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         злочином визнається
передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння  (дія
або  бездіяльність),  що  посягає на суспільний лад України,  його
політичну  й  економічну  системи,  власність,  особу,  політичні,
трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше
передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння,  яке
посягає на правопорядок.

     Кримінальна відповідальність   за   перевищення    військовою
посадовою  особою влади чи посадових повноважень,  яка передбачена
п. "а" ст.  254-2 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
        , настає лише в тому разі, коли ці
дії завдали істотної шкоди.

     Як убачається    з    постанови   про   притягнення   Л.   як
обвинуваченого та обвинувального висновку, підсудному не ставилося
за  провину  те,  що  його  дії  завдали істотної шкоди.  За таких
обставин у діях Л., описаних у зазначених процесуальних документах
та у вироку,  немає складу злочину, передбаченого п. "а" ст. 254-2
КК ( 2002-05 ) (2002-05)
        ,  і він засуджений за цим законом необгрунтовано. У
зв'язку з викладеним,  а також беручи до уваги,  що вчинене Л.  не
містить   складу   будь-якого  іншого  злочину,  військова  палата
Верховного Суду України  вирок  скасувала,  а  справу  закрила  на
підставі п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

 "Рішення Верховного Суду України", 2002 р.