Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування повідомлення про відмову в призначенні субсидії, зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради (далі - УПСЗН Адміністрації Московського району Харківської міської ради) про визнання незаконним та скасування повідомлення про відмову у призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг до особової справи № 37117 від 2 липня 2015 року.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відмовляючи позивачу в призначенні субсидії, УПСЗН Адміністрації Московського району Харківської міської ради діяло в межах вимог чинного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою від 5 травня 2015 року про призначення йому житлової субсидії, яка прийнята відповідачем 28 травня 2015 року. До заяви позивач додав декларацію.

В поданій декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії було вказано, що його дочка, ОСОБА_4 з 5 листопада 2007 року мешкає та працює в м. Києві, що підтверджується довідкою Universal Bank від 8 січня 2015 року № 2.

Повідомленням про відмову у призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг до особової справи № 37117 від 2 липня 2015 року позивачу відмовлено в призначенні субсидії.

Положення "Про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (848-95-п) (далі- Положення) визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Пунктом 13 Положення передбачено, що для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає органу праці та соціального захисту населення довідки про доходи кожної особи, зареєстрованої у житловому приміщенні, за формами, затвердженими Мінсоцполітики, або індивідуальні відомості про застраховану особу, видані органом Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 7 Положення (в редакції від 1 травня 2015 року, чинній на час звернення позивача з заявою до відмовідача) - субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу. У разі коли обсяг споживання води, газу, електроенергії вимірюється індивідуальними засобами обліку, субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, які фактично в ньому проживають, на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій та виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій та актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Під час розгляду заяви позивача, 26 червня 2015 року було внесено зміни у цю норму і вона була викладена у наступній редакції: "У разі коли кількість фактично проживаючих зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, є меншою, ніж кількість зареєстрованих у такому приміщенні (будинку) осіб, субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, які фактично у ньому проживають, на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради або утвореної ними комісії та актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства".

7 серпня 2015 року позивачу було повідомлено, що з 21 липня 2015 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 475 "Про спрощення порядку призначення та надання населенню житлових субсидій" (475-2015-п) , якою були внесені зміни до Положення (в редакції від 26 червня 2015 року) у зв'язку з чим йому було запропоновано звернутися з відповідною заявою та новою довідкою про підтвердження місця роботи та проживання доньки в комісію відповідача з розгляду питань при призначенні соціальних допомог та наданні пільг.

Однак ОСОБА_3 до комісії відповідача з такою заявою не звертався.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Суди повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих судових рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.