Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Олійник А.С., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа житлова експлуатаційна контора № 15, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа житлова експлуатаційна контора № 15, Кіровоградська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17 червня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_4 з кімнати гуртожитку, свої вимоги мотивувала тим, що 18 травня 1999 року, як працівник КП «Кіровоградбудіндустрія» на підставі ордера, вселилася до кімнати №2 в гуртожитку. У 2007 році, у зв'язку із заборгованістю мешканців гуртожитку по сплаті за електроенергію та інші комунальні послуги, гуртожиток було відключено від електро та водопостачання у зв'язку з чим вона тимчасово виїхала з гуртожитку, а коли після відновлення електро та водопостачання, влітку 2008 року, вона повернулася до гуртожитку, то з'ясувалося, що в кімнаті, в якій позивачка проживала раніше, проживає ОСОБА_4, який на вимоги звільнити кімнату належним чином не реагував.

В свою чергу ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом і просив суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, а саме кімнатою № 2 у гуртожитку, обґрунтувавши свої вимоги зазначив, що у вересні 2005 року він отримав ордер та його було вселено у кімнату № 27 у гуртожитку. У травні 2007 року переселився у кімнату №2, яка на той час була вільною.

Вважає, що виселившись із кімнати і тривалий час не проживаючи за місцем прописки, ОСОБА_3 втратила право на користування цією кімнатою.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровоград від 7 квітня 2009 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суд Кіровоградської області від 17 червня 2009 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограду від 7 квітня 2009 року скасовано. ОСОБА_3 в позові відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Верховного суду України від 14 грудня 2009 року справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою. Колегії суддів Верховного суду України від 20 грудня 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» (3932-17) справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 16 вересня 1999 року по 16 листопада 1999 року та з 21 лютого 2000 року по 7 квітня 2006 року перебувала у трудових правовідносинах з КП «Кіровоградагробудіндустрія», та отримала ордер на проживання в гуртожитку АДРЕСА_1, кімната № 2.

У квітні 2007 року у зв'язку з чим позивачка вибула з кімнати гуртожитку.

Влітку 2008 року вона дізналась, що кімната № 2 зайнята ОСОБА_4

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 та відмову у зустрічному позові суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 вселилась у спірне приміщення з дотриманням положень закону, зареєстрована в гуртожитку, не проживає у кімнаті № 2 з поважних причин, позов про її виселення ні підприємством, ні балансоутримувачем не заявлено, а тому відсутні підстави про визнання право користування жилим приміщенням ( ст. 71, 125, 132 ЖК України).

Скасовуючи рішення суду першою інстанції, в частині задоволення позову, ОСОБА_3 та відмовляючи в позові про виселення ОСОБА_4 апеляційний суд виходив з того, що відповідач посилився у гуртожитку на законних підставах, а позивачка поселилась у гуртожиток, як член сім'ї наймача на койко-місце, та права на зайняття окремої кімнати не має, з огляду на реєстрацію у гуртожитку з 17 травня 2008 року та відсутністю доказів про підстави реєстрації.

З такими висновками апеляційного суду слід погодитись, оскільки вони зроблені з порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право звернутись за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ст. 58 ЖК України, єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, який видається на підставі рішення виконкому.

Відповідно до п. 9, 10 розділу II, п. 14 розділу III «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою Совета Міністров УРСР від 3 червня 1986 року № 208 (208-86-п) жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Він повинен бути ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов'язками мешканців гуртожитку.

Переселення у разі необхідності з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку проводиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету і комітету комсомолу з видачею нового ордера (п. 19 розділу III «Примірного положення про гуртожитки» від 3 червня 1986 року № 208 (208-86-п) ).

Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_3 в позові про виселення ОСОБА_4 з гуртожитку суд зазначених вимог законодавства не врахував, та в порушення положень ст. 214 ЦПК України не з'ясував на яких підставах було поселено відповідача у спірну кімнату, чи відповідають підстави вимогам законодавства, та не звернув уваги на те що захисту підлягає тільки законні права та інтереси.

Крім того дійшовши висновку щодо реєстрації позивача у спірній кімнаті лише у травні 2008 року суд не надав належної оцінки доказам, що зазначена реєстрація була у зв'язку з укладенням шлюбу та зміною позивачкою фамілії, та не встановив фактичні обставини справи щодо періоду проживання позивачки у спірній кімнаті.

Крім того, дійшовши висновку що позивачка не має права на кімнату суд не звернув уваги на те, що належний власник гуртожитку право позивачки не оспорює, позовів про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням не заявляв.

Приймаючи до уваги, що апеляційним судом порушені норми, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України рішення апеляційного суду в частині відмови ОСОБА_3 в позові підлягає скасуванню, з направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. 336 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17 червня 2009 року в частині відмови в позові ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.