СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 11.11.97

                             (Витяг)

     Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 26
червня 1997 р.  Д.  засуджено за статтями 17, 94 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         на
вісім років позбавлення волі.

     Згідно з вироком неповнолітній Д.  визнаний винним у тому, що
він 2 травня 1997 р.,  близько 13-ї години,  у лісосмузі неподалік
села намагався позбавити життя неповнолітню У.,  але не довів свій
злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.

     Касаційною ухвалою  судової  колегії  в  кримінальних справах
Запорізького обласного суду від 21 липня 1997 р. вирок скасовано з
направленням  справи  на  нове розслідування.  Постановою президії
Запорізького обласного  суду  від  8  серпня  1997  р.  цю  ухвалу
залишено без зміни.

     Заступник Генерального прокурора України порушив  у  протесті
питання  про скасування рішень касаційної та наглядної інстанцій і
повернення справи на новий касаційний розгляд у зв'язку з тим,  що
судова  колегія в кримінальних справах обласного суду при розгляді
справи в касаційному порядку помилково визнала,  що орган слідства
порушив передбачені ст.  112 КПК ( 1002-05 ) (1002-05)
         правила підслідності,
і на цій підставі  необгрунтовано  скасувала  вирок  та  повернула
справу на нове розслідування.

     Заслухавши доповідача,  прокурора,  який  підтримав  протест,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи протесту, судова
колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що
протест підлягає задоволенню.

     Як вбачається з матеріалів справи,  попереднє слідство в  ній
було проведено органом внутрішніх справ - слідчим Токмацького РВВС
Запорізької області.  Суд першої інстанції,  визнавши Д. винним за
статтями 17, 94 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
        , ухвалив щодо нього вирок.

     При розгляді справи в касаційному порядку  судова  колегія  в
кримінальних справах Запорізького обласного суду скасувала вирок і
повернула справу на нове розслідування з  тих  підстав,  що  орган
слідства істотно порушив кримінально-процесуальний закон, оскільки
на порушення вимог ч.  1 ст. 112 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         попереднє слідство
у   справі  про  замах  на  вбивство  було  проведено  слідчим  не
прокуратури, а органу внутрішніх справ.

     Однак, такий  висновок суду касаційної інстанції є помилковим
і не відповідає змісту ст.  112 КПК  ( 1002-05  ) (1002-05)
        .  Так,  нормою,
закріпленою в ч. 1 цієї статті, законодавець відніс до компетенції
слідчих прокуратури провадження слідства у справах про вбивства, а
також про будь-які інші злочини.  Разом з тим у ч.  2 ст.  112 КПК
він, визначаючи підслідність кримінальних справ органам внутрішніх
справ,  передбачив,  що  в  усіх  без винятку справах про злочини,
вчинені  неповнолітніми,  попереднє  слідство  провадиться   також
слідчими органів внутрішніх справ.

     Таким чином,  зі змісту частин 1 і 2 ст.  112 КПК ( 1002-05 ) (1002-05)
        
випливає,  що  у  справах  про  вбивства,  вчинені неповнолітніми,
попереднє слідство може провадитись слідчими як прокуратури, так і
органів   внутрішніх   справ.   Тому   проведення  слідчим  органу
внутрішніх справ попереднього  слідства  у  справі  про  замах  на
умисне вбивство, вчинений неповнолітнім Д., не є порушеннями вимог
ст. 112 КПК.

     За таких  обставин  судова  колегія  в  кримінальних  справах
Верховного  Суду  України  скасувала  рішення  судів  касаційної і
наглядної інстанцій Запорізького обласного суду  як  такі,  що  не
грунтуються  на  законі,  і  направила  справу на новий касаційний
розгляд.

 "Рішення Верховного Суду України", 1998 р.