Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Коротуна В.М.,

Попович О.В.,-

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 травня 2011 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2011 року,

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 квітня 2006 року до 29 січня 2010 року. Від цього шлюбу вони мають дочку ОСОБА_4, яка проживає разом з матір'ю в спірній квартирі. Під час шлюбу ними було придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира була придбана за договором купівлі-продажу від 09 жовтня 2009 року, який було укладено ОСОБА_3 в інтересах сім'ї.

Після розірвання шлюбу позивач пішов із квартири, але іншого житла він немає. Оскільки згоди на добровільний поділ квартири ними не досягнуто, то позивач просив розділити спірну квартиру вартістю 160 тис. грн., виділити їм по 1/2 частині цієї квартири кожному; скасувати право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вказану квартиру, визнати за ним право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири та за ОСОБА_3 право спільної часткової власності на 1/2 частину цієї квартири; стягнути з ОСОБА_5 судові витрати.

Уточнивши свої позовні вимоги ОСОБА_2 просив поділити вказану квартиру, виділити йому 1/3 частину вказаної квартири, а ОСОБА_3 2/3 частини цієї ж квартири; скасувати право загальної сумісної власності квартири, визнати за ним право загальної часткової власності на 1/3 частку квартири та визнати за ОСОБА_3 право загальної часткової власності на 2/3 вказаної квартири, вказуючи на те, що з дружиною залишилася проживати їх малолітня дочка ОСОБА_4

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Скасовано право приватної власності ОСОБА_3 на цю квартиру.

Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні позову ОСОБА_2 про поділ спірної квартири відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2011 року рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 травня 2011 року в частині визнання квартири АДРЕСА_1 спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з визначенням часток скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Визнано 54/100 частини квартири АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на 27/100 частини, за ОСОБА_3 право приватної власності на 73/100 частини квартири АДРЕСА_1.

Скасовано право приватної власності ОСОБА_3 на 27/100 частини квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права неправильним застосуванням норм матеріального права, та направити справу на новий судовий розгляд.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтями 60, 70 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2011 року та рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 травня 2011 року в частині, що не скасована апеляційним судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2011 року та рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 06 травня 2011 року в частині, що не скасована апеляційним судом залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.