Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Єленіної Ж.М.,

суддів - Марчук Н.О., Тельнікової І.Г.,

з участю прокурора - Казнадзея В.В.

розглянула в судовому засіданні 15 березня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 24 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2010 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 1 ст. 308 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 320 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виробництвом, виготовленням, зберіганням, обліком, відпуском, розподілом, торгівлею, перевезенням, пересиланням та використанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, та займатися такою діяльністю строком на 3 роки, за ч. 1 ст. 321 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виробництвом, виготовленням, зберіганням, обліком, відпуском, розподілом, торгівлею, перевезенням, пересиланням та використанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, та займатися такою діяльністю строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на неї обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Стягнуто із засуджених солідарно судові витрати на користь держави в розмірі 3 298 грв. 68 коп.

24 листопада 2010 року Апеляційний суд Черкаської області за апеляцією прокурора скасував вирок щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання і постановив свій вирок, за яким визнав ОСОБА_2 винною та засудив за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, за ч. 1 ст. 308 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 320 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виробництвом, виготовленням, зберіганням, обліком, відпуском, розподілом, торгівлею, перевезенням, пересиланням та використанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, та займатися такою діяльністю строком на 1 рік, за ч. 1 ст. 321 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначив ОСОБА_2 до відбуття 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, та з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виробництвом, виготовленням, зберіганням, обліком, відпуском, розподілом, торгівлею, перевезенням, пересиланням та використанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів чи займатися такою діяльністю строком на 1 рік.

В решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 листопада 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 змінено, пом’якшено призначене йому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_3 в касаційному порядку не оскаржуються.

ОСОБА_2 визнана виною в тому, що вона, перебуваючи на посаді медичної сестри процедурного кабінету диспансерного відділення Комунального закладу "Черкаський обласний наркологічний диспансер" Черкаської обласної ради, будучи матеріально-відповідальною особою, порушила встановлені правила зберігання, відпуску та використання наркотичних засобів, психотропних речовин, викрала з приміщення КЗ "ЧОНД", розташованого в м. Черкаси по проспекту Хіміків, 62, та привласнила медичні препарати: метадон, бупренорфін та фенобарбітал, які використовувались при впровадженні замісної підтримуючої терапії для хворих з синдромом залежності від опіоїдів, придбані за рахунок коштів МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні", чим порушила встановлений з метою захисту здоров’я населення порядок обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, після чого частину викрадених препаратів з метою їх подальшого збуту незаконно перенесла до місця свого проживання в АДРЕСА_1, де зберігала до 17 вересня 2009 року, тобто до того часу, коли працівниками міліції в ході проведення санкціонованого обшуку вони були виявлені та вилучені.

Крім того, ОСОБА_2, у невстановлені в ході досудового слідства час та місці, а також у невстановленої досудовим слідством особи, з метою подальшого збуту незаконно придбала дві пігулки рожевого кольору з відтиском "АРО 50", які містять у своєму складі сильнодіючий засіб димедрол, і які зберігала при собі до 17 вересня 2009 року, тобто до того часу, коли працівники міліції під час проведення її особистого огляду у приміщенні КП "ЧОНД" їх виявили та вилучили.

У касаційній скарзі захисник засудженої ОСОБА_2 просить змінити вирок апеляційної інстанції щодо неї у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої, призначивши їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування зазначеного судового рішення щодо ОСОБА_2 у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, просить направити справу на новий апеляційний розгляд. Вважає, що досудовим слідством та судом не встановлено, чи мала за посадою ОСОБА_2 повноваження по зберіганню, відпуску та використанню наркотичних засобів і прекурсорів, якими нормативними актами це передбачено та які правила порушила, не з’ясовано з якою метою ОСОБА_2 вчинила протиправні дії, пов’язані зі зберіганням сильнодіючих лікарських засобів, що містять у своєму складі димедрол. Крім того, прокурор вважає зайвою кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 320 КК України, оскільки за те ж саме діяння вона правомірно засуджена за ст. 308 ч. 1 КК України.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який скаргу підтримав частково і заперечував проти скарги захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Винність ОСОБА_2 у порушенні встановлених правил зберігання, відпуску та використання наркотичних засобів, викраденні та збуті цих засобів підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннями самої засудженої, яка не заперечувала, що з наданих їй для передачі пацієнтам препаратів, які містять наркотичний засіб, вона частину викрадала та продавала, препарати із вмістом димедролу вона також зберігала з метою збуту; показаннями засудженого ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 продавала йому метадон; показаннями свідків, протоколами добровільної видачі, обшуків, висновками судово-хімічних експертиз, матеріалами оперативних закупівель.

Крім того, судом достовірно встановлено, що згідно з наказом Черкаського обласного наркологічного диспансеру від 16 вересня 2008 року ОСОБА_2 була призначена на посаду процедурної медичної сестри та відповідальною особою за отримання, зберігання, відпуск, обіг "Метадолу", виконання лікарських призначень. Крім того, ОСОБА_2 за час роботи в наркологічному диспансері була ознайомлена з наказом, договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, посадовою інструкцією медичної сестри процедурного кабінету (а.с. 53- 68 т. 1).

З огляду на це посилання прокурора в касаційній скарзі про те, що орган досудового слідства та суд не встановили, чи мала ОСОБА_2 за посадою повноваження по зберіганню, відпуску та використанню наркотичних засобів і прекурсорів, якими нормативними актами це передбачено та які правила вона порушила, є необґрунтованими.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ч. 1 ст. 321 КК України є правильною.

Покарання засудженій за вказаними статтями призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_2, з яких вбачається, що вона раніше не судима, в цілому позитивно характеризується, щиро розкаялася, що визнано пом’якшуючою її покарання обставиною.

Врахувавши зазначені обставини, апеляційний суд призначив ОСОБА_2 покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 307 КК України – найтяжчого з вчинених злочинів, та при застосуванні ст. 70 КК України визначив остаточне покарання за принципом часткового складання призначених покарань у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

Підстав для пом’якшення покарання та застосування ст. 75 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування постановлених у справі судових рішень, не встановлено.

Разом з цим, висновок суду про вчинення ОСОБА_2 порушення встановлених правил зберігання, відпуску та використання наркотичних засобів, психотропних речовин, що призвело до їх викрадення та привласнення та кваліфікація її дій за ч.2 ст. 320 КК України є помилковими.

Частиною 2 ст. 320 КК України встановлена відповідальність за порушення правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів чи речовин, якщо вони спричинили нестачу вказаних засобів та речовин або призвели до їх викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Апеляційний суд правильно встановив, що ОСОБА_2 порушила встановлені правила зберігання, відпуску та використання наркотичних засобів, психотропних речовин та сама викрала їх і привласнила з метою подальшого збуту.

Її дії в цій частині обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 308 КК України, тому висновок суду про вчинення засудженою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 320 КК України, суперечить вимогам кримінального закону.

Всі дії ОСОБА_2, пов’язані з порушенням правил зберігання, відпуску, використання наркотичних засобів та їх викраденням, охоплюються ч. 1 ст. 308 КК України, а тому кваліфікація дій засудженої за ч. 2 ст. 320 КК України є зайвою і підлягає виключенню з вироку.

Також в порядку ст. 395 КПК України колегія суддів звертає увагу на порушення судом першої інстанції ч. 2 ст. 93 КПК України, оскільки він стягнув судові витрати із засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно, хоча відповідно до вказаної норми закону мав визначити розмір стягнення цих витрат в дольовому порядку з кожного із засуджених, ураховуючи при цьому ступінь вини кожного з них та їх майновий стан.

Таким чином, у зв’язку з порушенням вимог кримінального та кримінально-процесуального законів на підставі ст. 398 КПК України вирок місцевого суду, вирок та ухвала апеляційного суду підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 24 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Виключити із зазначених судових рішень кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 320 КК України.

Вважати ОСОБА_2 засудженою за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, за ч. 1 ст. 308 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 321 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_2 до відбуття 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

В порядку ст. 395 КПК України змінити вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2, вирок Апеляційного суду Черкаської області від 24 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2, ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 листопада 2010 року щодо ОСОБА_3 в частині стягнення судових витрат.

Стягнути судові витрати за проведення судових експертиз на користь держави з ОСОБА_3 в розмірі 1649 грв. 34 коп., з ОСОБА_2 в розмірі 1649 грв. 34 коп.

В решті вироки та ухвалу залишити без зміни.