Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 6 грудня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від

1 лютого 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від

19 листопада 2010 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Охтирського міського фінансового управління 381 грн. 68 коп. за лікування потерпілого

ОСОБА_6 в Охтирській ЦРЛ.

Запобіжний захід ОСОБА_5 змінений, під варту взятий у залі суду.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 19.11.2010 року.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 1 лютого 2011 року

зазначений вирок змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі звільнено з іспитовим строком 1 рік і покладено обов’язки передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 22 серпня 2010 року близько 16 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, неподалік від будинку № 7 по провулку Пушкіна в селі Хухра, Охтирського району, у ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_6 три удари ногою в область грудної клітини, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікацію дій ОСОБА_5, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд через істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Вказує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано звільнив ОСОБА_5 від відбуття призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням та, в порушення вимог ст. 377 КПК України, належним чином не мотивував свого рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Твердження прокурора про те, що призначене ОСОБА_5 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок м’якості, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Пом’якшуючи покарання ОСОБА_5, апеляційний суд, у відповідності до вимог закону, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, думку потерпілого, який просив винного суворо не карати, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, а також наявність обставин, що пом’якшують його покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та дійшовши обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, правильно пом’якшив покарання, звільнивши ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 3,4 ст. 76 КК України.

Свій висновок апеляційний суд у відповідності до вимог ст. 377 КПК України переконливо мотивував у своєму рішенні і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Призначене покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду через м’якість покарання засудженому колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 1 лютого 2011

року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.