Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 травня 2013 року щодо нього.

Вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 лютого 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати в органах державної влади та місцевого самоврядування посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 травня 2013 року вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він працюючи на посаді провідного державного інспектора праці відділу контролю за виконанням законодавства територіальної державної інспекції праці в Донецькій області, будучи службовою особою - державним службовцем 13 рангу 6 категорії, яка займає відповідальне становище, одержав хабар в розмірі 1000 грн. від ОСОБА_2 за не складання матеріалів перевірки про порушення законодавства про працю, виявлених ним під час перевірки магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", за адресою АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_2

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування судових рішень та закриття кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину. Стверджує, вирок суду постановлено на доказах, які здобуті з порушенням кримінально-процесуального закону та є недопустимими. Кошти в сумі 1000 грн., як хабар він не отримував, чому грошові купюри були виявлені у нього на робочому столі, йому невідомо. Пред'явлене йому обвинувачення є неконкретним, що порушує право на захист.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що касаційна скарга задоволенню, а судові рішення скасуванню не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин ґрунтується на доказах, зібраних та оцінених судом відповідно до вимог КПК України 1960 (1001-05) року.

Зокрема, судом враховано показання засудженого про обставини злочину.

З протоколу судового засідання (а.с. 24 т. 4) вбачається, засуджений визнав, що зустрічався із ОСОБА_2 в день вчинення злочину у своєму робочому кабінеті з підстав порушення нею, як приватним підприємцем, норм трудового законодавства.

Засуджений показав, що після повторної перевірки, він зустрічався з ОСОБА_2 тричі, крім того, в кафе, та неодноразово їй телефонував, в тому числі на мобільний телефон, тобто мав позаслужбові відносини з приватним підприємцем, щодо якого здійснював перевірку.

Зі змісту роздруківки розмов між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 23.06.2009 року (а. с. 195 т. 1) вбачається, ОСОБА_1 роз'яснив ОСОБА_2 про те, що вона не виконала припис, тому він має право притягнути її до юридичної відповідальності. Разом із тим ОСОБА_1 запропонував останній написати від імені скаржника розписку про відсутність претензій та отримання розрахункових коштів, із зазначенням дати не менше двох минулих місяців, надав зразок, запевнив про те, що прийме цей документ в кінці тижня для "закриття та вирішення питання", а після того, як вона заплатить, припис він робити не буде.

Зміст акту № 05-20-100/0029 від 16.06.2009 року, складеного ОСОБА_1, містить відомості про те, що приватний підприємець ОСОБА_2 надала розписку громадянки ОСОБА_3 про отримання розрахункових сум, у тому числі компенсації за невикористану відпустку відповідно до ст.ст. 83, 116 КЗпП України, що свідчить про виконання п. 1 припису державного інспектора праці.

Допитана на досудовому слідстві (а. с. 204, т. 1) та в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 (а. с. 242, т. 3) підтвердила, що кошти ОСОБА_2 їй не виплатила.

Крім того, в ОСОБА_2 було вилучено в якості речового доказу пояснення ОСОБА_4, яке 23.06.2009 року в своєму службовому кабінеті передав ОСОБА_1 ( а.с. 79-82, т. 1).

Наведені обставини, дають підстави стверджувати, що ОСОБА_1, умисно створив обстановку, за якої ОСОБА_2 була спонукана дати йому хабар в сумі 1000 грн., які залишила у нього на столі в робочому кабінеті, за не складання матеріалів перевірки про порушення законодавства про працю, виявлених ним під час перевірки магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Доводи засудженого про те, що вирок суду постановлено на недопустимих доказах, не підтверджено матеріалами справи, оскільки процесуальні дії проводись в порядку заведеної оперативно-розшукової справи.

Наведені докази, яким судом дана всебічна оцінка, спростовують доводи касаційної скарги засудженого про те, що в його діях відсутній склад злочину.

Оцінивши докази відповідно до вимог КПК України 1960 (1001-05) року суд правильно кваліфікував злочинні дії винного за ч. 2 ст. 368 КК України, як одержання хабара, службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Твердження засудженого про неконкретне обвинувачення та порушення права на захист, спростовується постановою по зміну обвинувачення від 25 січня 2013 року, окрім того, захист ОСОБА_1 в суді здійснював професійний захисник ОСОБА_5

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, є справедливим та достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Доводи касаційної скарги засудженого, які є аналогічними доводам, викладеним у апеляції, перевірялись апеляційним судом, який в своєму рішенні проаналізував наведені засудженим підстави для скасування вироку місцевого суду, і обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду Донецької області від 14 травня 2013 року відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого, залишити без задоволення, а вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.