Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Орлової С.О.,

суддів Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

особи, щодо якої застосовано

примусовий захід виховного характеру, ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

законного представника ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні 14 листопада 2013 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на постанову Романівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 8 січня 2013 року щодо ОСОБА_1.

Постановою Романівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

раніше до спеціального навчально-виховного закладу

не направлявся,

- визнано винним у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Щодо ОСОБА_1 застосовано примусовий захід виховного характеру - направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення - загальноосвітньої школи соціальної реабілітації на 3 роки.

Провадження у справі закрито.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 08 січня 2013 року постанову залишено без зміни.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, будучи неповнолітнім, - особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, 30 квітня 2012 року приблизно о 21 год. 30 хв., знаходячись на полі поблизу ПП "Вівад-09" по вул. Житомирській, 32/73 у смт. Романів Житомирської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних відносин, під час сварки з метою умисного вбивства ОСОБА_4 умисно наніс їй дерев'яною палицею та каменем численні удари в обличчя, по голові, тулубу та руках, заподіявши тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, в тому числі і такі, від яких настала смерть потерпілої.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень з підстав порушення кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону та просить направити справу на нове розслідування. Посилається на порушення права на захист неповнолітнього, з яким слідчі дії проводилися без захисника, батьків та педагога. Вважає, що зібрані у справі докази не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні вбивства, а свідчать про скоєння злочину іншими особами. Вважає необгрунтованим висновок суду про те, що під час події його підзахисний перебував у стані алкогольного сп'яніння. Звертає увагу, що судом не надано оцінки діям ОСОБА_5 з приводу доведення ним неповнолітнього до стану алкогольного сп'яніння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2 та законного представника ОСОБА_3 на підтримання касаційні скарги, думку прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Доводи касаційної скарги захисника про необгрунтованість висновку суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 є аналогічними доводам апеляції, які були визнані апеляційним судом необгрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами кримінальної справи. Висновок суду про участь ОСОБА_1 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, у вчиненні якого його визнано винуватим, підтверджується сукупністю доказів, які були перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку. Зокрема, винуватість ОСОБА_1 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, з яких убачається, що ОСОБА_1 у їх присутності нецензурно висловлювався на адресу ОСОБА_4, та погрожував побити палицею, а коли всі пішли, то остання та ОСОБА_1 залишилися удвох на березі; показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_1 повідомив йому про знайдений труп та показав місце пригоди; показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які у складі слідчо-оперативної групи виїжджали на місце пригоди, про те, що ОСОБА_1 показав їм, де знаходиться труп, відразу вказав на предмети, пояснивши, що вони, можливо, є знаряддями вбивства, а саме на камінець, що знаходився за кілька метрів у траві, та дерев'яну палицю, яку особисто витягнув з водойми, зазначивши, що на ній мають бути сліди крові; даними протоколів огляду місця події; висновком судово-цитологічної експертизи про те, що на вилученому з місця події камені було виявлено кров, походження якої не виключається від ОСОБА_4; виїмки речей ОСОБА_1, на яких згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи виявлено кров ОСОБА_4, висновком судово-медичної експертизи про характер і ступінь тілесних ушкоджень, виявлених на трупі, їх локалізацію, механізм заподіяння, причину смерті ОСОБА_4, сукупністю інших злочинів.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом правильно було установлено обставини, за яких ОСОБА_1 було вчинено суспільне небезпечне діяння. Доводи захисника про можливу причетність інших осіб до вбивства потерпілої ОСОБА_4 перевірялися органом досудового слідства та не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, доводи захисника про недоведеність участі ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_4 за наведених у постанові обставин, є необгрунтованими.

Таким чином, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судом безпідставно визнано, що ОСОБА_1 під час події перебував у стані алкогольного сп'яніння спростовуються перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, з яких убачається, що ОСОБА_1 разом з ними вживав горілку, яку йому наливав ОСОБА_5 Вживання разом із дорослими горілки підтверджував і сам ОСОБА_1

Доводи захисника про те, що судом не прийнято рішення щодо ОСОБА_5, який довів неповнолітнього до стану алкогольного сп'яніння, суперечать вимогам ч. 1 ст. 275 КПК України 1960 року щодо розгляду справи судом тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого обвинувачення.

Апеляційним судом надано належну оцінку доводам захисника про порушення права ОСОБА_1 на захист у зв'язку з тим, що він утримувався протягом ночі у приміщенні Романівського РВ, де у відсутність батьків, захисника та педагога здійснювалися слідчі дії, та визнано необгрунтованими. Як правильно зазначено в ухвалі апеляційного суду, в основу обвинувачення ОСОБА_1 не покладено жодного здобутого в ніч з 30 квітня на 01 травня 2012 року доказу, який би підтверджував причетність ОСОБА_1 до умисного вбивства.

Розглядаючи справу за апеляцією захисника ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року, належним чином проаналізував доводи, наведені в апеляції щодо незаконності постанови суду першої інстанції, дав вичерпну відповідь на всі наведені в апеляції доводи та обґрунтовано залишив апеляцію захисника без задоволення.

Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обгрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Романівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 8 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.