Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М.,суддів Пузиревського Є.Б., Сахна Р.І.,за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 19 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2013 року,

Вироком Селидівського міського суду Донецької області від 19 вересня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, неодноразово судимого, останнього разу - вироком Іллічевського районного суду м. Маріуполя від 15.02.2011 року за ст.ст. 309 ч. 1, 71 КК України на 1 рік 8 місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 змінено, виключено з вступної частини вироку вказівку про участь в розгляді справи потерпілого ОСОБА_6

В решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, приблизно о 20 год. 05 хв. 5 березня 2009 року по АДРЕСА_1 на грунті раптово виниклих неприязних відносин схопив зі столу кухонний ніж та наніс ним численні удари в різні частини тіла потерпілому ОСОБА_6 Однак свій злочинний намір, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_6, ОСОБА_5 до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, хоча виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Так, ОСОБА_6 чинив ОСОБА_5 активний опір, який останній не зміг подолати, також ОСОБА_7 утримувала ОСОБА_5, а той, намагаючись звільнитися, розмахував ножем та заподіяв їй декілька ударів по тілу. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від отриманих поранень впали на підлогу та втратили свідомість, а ОСОБА_5, вважаючи, що виконав усі дії, необхідні для доведення злочинного умислу до кінця, втік з місця події. В результаті ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд не врахував відсутність в нього умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_6, який першим почав бійку, також йому безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про заміну захисника і в суді не було фіксації судового процесу.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив, правильно оцінив.

Так, винуватість ОСОБА_5 підтверджується показаннями самого засудженого, який не заперечував, що наніс ОСОБА_6 декілька ударів ножем, поясненнями потерпілого ОСОБА_6, який підтвердив, що 5 березня 2009 року в коридорі квартири його знайомої ОСОБА_7 ОСОБА_5 наніс йому численні удари ножем по різним частинам тіла, після чого він втратив свідомість, поясненнями свідка ОСОБА_7, яка показала, що бачила, як ОСОБА_5 наносив ОСОБА_6 удари ножем, а вона намагалася захистити останнього, внаслідок чого отримала поранення, від яких втратила свідомість. Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються іншими доказами у справі, зокрема, даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, очної ставки між ОСОБА_5 і ОСОБА_7, даними висновків експертів та іншими доказами по справі.

Твердження засудженого про те, що він не мав умислу на вбивство ОСОБА_6 спростовуються зазначеними вище доказами, при цьому суд правильно врахував кількість та спосіб нанесення ударів ОСОБА_5, зокрема те, що останній наніс потерпілому не менше двадцяти ударів ножем в різні частини тіла, в тому числі в життєво важливі органи - в голову, шию, груди і свої дії припинив коли ОСОБА_6 впав та втратив свідомість.

Доводи засудженого ОСОБА_5 про те, що наміру вбивати потерпілого в нього не було, а тому його дії неправильно кваліфіковані ретельно перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій і свого об'єктивного підтвердження не знайшли. З цими висновками погоджується і колегія суддів.

Таким чином, дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Посилання засудженого на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не проведено фіксації судового процесу є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, 22 серпня 2012 року засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про фіксацію судового процесу технічними засобами, яке було задоволено судом, та за допомогою комплексу "Оберіг" здійснювався технічний запис судового засідання.

Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи розписки від 28 січня 2013 року ОСОБА_5 ознайомився з двома дисками аудіозапису судового процесу.

Твердження засудженого про те, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні його клопотання про заміну захисника не знайшли свого підтвердження під час вивчення матеріалів справи.

Відповідно до протоколу попереднього судового засідання засуджений ОСОБА_5 звернувся з клопотанням про відмову від захисника ОСОБА_8 та будь-якого іншого захисника, бажаючи захищати свої інтереси самостійно. Однак суд відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки засудженим не було наведено обґрунтування свого прохання.

Таким чином, твердження засудженого про порушення його права на захист є безпідставними, оскільки засуджений не був позбавлений можливості захищати себе як самостійно, так і за допомогою захисника.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким, конкретні обставини справи, особу винного, який раніше неодноразово судимий, задовільно характеризується, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 наближеного до мінімального покарання, передбаченого санкцією частини статті, за якою його визнано винним. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також суд правильно призначив засудженому ОСОБА_5 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

Розглядаючи справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого, на підставі детального вивчення матеріалів справи апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин справи, доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій, а також вказав на докази, які спростовують доводи поданих апеляцій в цих частинах.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Вирок Селидівського міського суду Донецької області від 19 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.