Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Єленіної Ж.М.,суддів:Британчука В.В., Шилової Т.С.,за участю: секретаря Григоренко Т.І.,прокурора Парусова А.М.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013130380000147 щодо ОСОБА_6

Вироком Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2013 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком вказаного суду від 17 серпня 2011 року за ч. 2 ст. 263 КК України, і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_8 5000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду від 18 червня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він у січні 2012 року за попередньою змовою з ОСОБА_7 з тракторної бригади ПП "Колос", розташованої в с. Зоряному, таємно викрав кільчасто-шпоровий каток, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди в розмірі 5000 грн.

Касаційне провадження відкрито за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, в якій він, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про зміну судових рішень, просить виключити рішення суду про призначення ОСОБА_6 покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків та вважати його засудженим за ч. 2 ст. 185 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. Своє прохання мотивує тим, що вирок районного суду від 17 серпня 2011 року (яким ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки і на підставі ст. 75 вказаного Кодексу звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитом строком тривалістю один рік) виконано, оскільки постановою цього ж суду від 15 листопада 2012 року ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку. За таких обставин прокурор вважає застосування положень ст. 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 незаконним. Зазначає, що наведене порушення залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Про день та час розгляду справи у порядку касаційної процедури учасники кримінального провадження, зокрема засуджений, був поінформований, при цьому він не повідомив Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах про своє бажання брати участь у розгляді кримінального провадження. Крім того, відповідно до вимог ст. 430 КПК України участь засудженого в розгляді справи судом касаційної інстанції при перевірці судових рішень, зазначених у ст. 424 цього Кодексу, не є обов'язковою. Це положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність засудженого, його захисника під час розгляду справи судом касаційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, винність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, вказаного у вироку, доведено зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно. Покарання за ч. 2 ст. 185 КК України призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Що стосується призначення покарання за сукупністю вироків, то при цьому і місцевий, і апеляційний суди припустилися помилки.

У матеріалах кримінального провадження міститься вищезазначений вирок районного суду від 17 серпня 2011 року, яким ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік.

Постановою цього ж суду від 15 листопада 2012 року ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання за наведеним вище вироком у зв'язку із закінченням іспитового строку.

У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані про те, що постанову Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2012 року, якою ОСОБА_6 звільнено від призначеного за вироком покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку, було скасовано.

Отже, застосування як місцевим, так і апеляційним судами вимог ст. 71 КК України при визначенні ОСОБА_6 остаточного покарання є безпідставним.

За таких обставин із зазначених судових рішень необхідно виключити призначення ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ст. 71 вказаного Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до ст. 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо при цьому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасовано на інших підставах, передбачених законом.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції вважає за необхідне у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України з оскаржуваних судових рішень виключити відомості про те, що ОСОБА_6 був раніше судимий.

Інших порушень кримінального та кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою зміну чи скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438, 441, 442 КПК України

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_6 змінити: виключити з них рішення про призначення ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

У порядку ч. 2 ст. 433 КПК України з вищезазначених вироку і ухвали виключити посилання на судимість ОСОБА_6

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена, крім як на підставах, передбачених ч. 1 ст. 445 КПК України.