Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Єленіної Ж.М.,суддів:Британчука В.В., Григор'євої І.В.,за участю: секретаря Гладкіх Л.М.,прокурора Парусова А.М.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013100320000007 щодо ОСОБА_6,

Вироком Яготинського районного суду Київської області від 12 березня 2013 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 3831 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3800 грн - моральної.

Задовольняючи частково апеляцію прокурора, Апеляційний суд Київської області своїм вироком від 29 квітня 2013 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і постановив свій вирок, яким визначив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки й на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнив його від призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

В решті вирок суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін.

За обставин, установлених місцевим судом та детально наведених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 21 листопада 2012 року приблизно о 16.00 год. у стані алкогольного сп'яніння під час сварки з ОСОБА_7 в будинку АДРЕСА_2 двічі вдарив потерпілого кулаком по голові, від чого той впав на підлогу, а коли підвівся та сів на стілець, ОСОБА_6 знову так само його ударив по голові, тобто застосував до ОСОБА_7 насильство, яке не є небезпечним для його життя чи здоров'я. Після чого ОСОБА_6 відкрито викрав із шиї потерпілого золотий ланцюжок вартістю 3831 грн, заподіявши останньому матеріального збитку на вказану суму.

Касаційне провадження відкрито за касаційною скаргою заступника прокурора області Домбровського С.В. та потерпілого ОСОБА_7

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винності засудженого у вчиненні інкримінованого правопорушення та правильності кваліфікації його дій, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. На думку прокурора, суд першої та апеляційної інстанцій належним чином не врахували особи засудженого, який у стані алкогольного сп'яніння вчинив умисний, тяжкий злочин, поєднаний із застосуванням насильства, та, що є підставою для призначення більш суворого покарання. Вважає призначене ОСОБА_6 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України невиправдано м'яким.

У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що апеляційний суд призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не врахував суспільної небезпеки вчиненого злочину і безпідставно визнав позитивну характеристику, притягнення до кримінальної відповідальності вперше та щире каяття обставинами, що пом'якшують покарання, оскільки засуджений заподіяного збитку не відшкодував.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу заступника прокурора області і просив скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також уважав, що касаційна скарга потерпілого підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.

Про день та час розгляду справи у порядку касаційної процедури учасники кримінального провадження, зокрема зі сторони захисту, були поінформовані, при цьому вони не повідомили Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах про своє бажання брати участь у розгляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури. Крім того, відповідно до вимог ст. 430 КПК України участь засудженого в розгляді справи судом касаційної інстанції при перевірці судових рішень, зазначених у ст. 424 цього Кодексу, не є обов'язковою. Це положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність засудженого, його захисника під час розгляду справи судом касаційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у межах касаційних вимог.

У касаційних скаргах прокурора та потерпілого не оскаржуються висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та кримінально-правова оцінка його дій.

Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення вказаної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

Відповідно до кримінального закону ст. 75 КК України може бути застосовано у тому разі, коли суд при призначенні покарання, врахувавши тяжкість злочину, дані про особу винного та інші обставини кримінального провадження, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

На вирок суду була подана апеляційна скарга прокурора, який просив вирок суду скасувати, ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді п'яти років позбавлення волі та застосувати до засудженого інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши тяжкість вчиненого злочину, особу винного (який не має судимості, вину визнав, позитивно характеризується) та інші обставини, які мають значення для призначення покарання, дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Доводи прокурора та потерпілого в касаційних скаргах про неврахуванням судом того, що засуджений не відшкодував завданого збитку не є перешкодою для застосування судом ст. 75 КК України та скасування вироку суду, оскільки заявлений потерпілим до засудженого позов суд розглянув у цьому провадженні й суд ухвалив стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 3831 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3800 грн - моральної.

За таких обставин касаційний суд вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, а тому не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг прокурора та потерпілого.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими доводи касаційної скарги прокурора та потерпілого про скасування судових рішень із зазначених у скаргах підстав.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438, 441, 442 КПК України,

Вирок Апеляційного суду Київської області від 29 квітня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора і потерпілого - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім як на підставах, передбачених ч. 1 ст. 455 КК України.