Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С. М.,

суддів: Сахна Р. І., Леона О. І.,

за участю прокурора Міщенко Т. М.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 27 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 жовтня 2012 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі статей 75, 104 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю

2 роки та з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за вчинення незаконних операцій з наркотичними засобами у с. Видраниці Ратнівського району Волинської області при наступних обставинах.

22 січня 2012 року ОСОБА_2 приблизно о 19.00 год. незаконно придбав у ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс і став зберігати з метою збуту.

Цього ж дня ОСОБА_2 за 150 грн незаконно збув ОСОБА_4 канабіс вагою 2,34 г.

11 лютого 2012 року приблизно о 20.00 год. ОСОБА_2 повторно незаконно придбав у ОСОБА_3 канабіс і цього ж дня за 150 грн незаконно збув ОСОБА_4 канабіс вагою 2,75 г.

25 лютого 2012 року ОСОБА_2 повторно незаконно придбав у ОСОБА_3 канабіс і цього ж дня за 150 грн незаконно збув ОСОБА_4 ОСОБА_5 канабіс вагою 1,09 г.

У середині січня 2012 року ОСОБА_3 на автобусній зупинці незаконно придбав (знайшов) канабіс вагою 6,13 г у перерахунку на суху речовину, який став зберігати з метою збуту за місцем свого проживання.

22 січня 2012 року ОСОБА_3 повторно незаконно збув за 100 грн ОСОБА_2 канабіс вагою 2,34 г у перерахунку на суху речовину.

11 лютого 2012 року ОСОБА_3 повторно незаконно збув за 100 грн ОСОБА_2 канабіс вагою 2,75 г у перерахунку на суху речовину.

25 лютого 2012 року ОСОБА_3 повторно незаконно збув за 100 грн ОСОБА_2 канабіс вагою 1,09 г у перерахунку на суху речовину.

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 19 жовтня 2012 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишив без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності винуватості та кваліфікації дій засуджених, порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особам засуджених внаслідок м'якості. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує на те, що суд достатньою мірою не врахував ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особи засуджених, а при застосуванні до останніх положень статей 69, 75 КК свого висновку в рішенні належним чином не мотивував. На думку прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

У запереченнях на цю касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_2 та захисник засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_1 кожен окремо, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просять касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, захисника ОСОБА_1, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі та запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Доведеності винуватості засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, кримінально-правової оцінки дій за ч. 2 ст. 307 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року колегія суддів не перевіряла, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Неспроможними, на думку колегії суддів, є доводи прокурора про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання як такого, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м'якості.

Відповідно до ст. 65 КК особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини КК за вчинені злочини, визначаються ст. 69 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статей 75, 104 КК в разі, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як видно з вироку, саме цими нормами й керувався суд при призначенні покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із застосуванням статей 69, 75 КК і навів у вироку переконливі підстави постановлення такого рішення.

Зокрема, суд повною мірою врахував: ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину, обставини справи, дані про їх особи, а саме те, що вони притягуються до кримінальної відповідальності вперше, позитивно характеризуються, на час постановлення вироку місцевого суду займалися суспільно корисною працею, ОСОБА_2 вчинив злочин у неповнолітньому віці, його мати тяжко хворіє, а ОСОБА_3 - є круглим сиротою, проживає разом із престарілою бабусею. Також суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину засудженими. Було враховано судом і відсутність обставин, що обтяжують покарання.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, беручи до уваги сукупність указаних обставин, які суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочину, а також конкретні обставини справи, не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК (2341-14) , дійшов правильного висновку про можливість призначення останнім покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, а також про виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів без ізоляції їх від суспільства, але в умовах здійснення контролю за їх поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням з покладенням на них обов'язків, передбачених ст. 76 цього ж Кодексу, і належним чином таке рішення мотивував.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги та матеріалів справи, такі твердження висловив прокурор і у своїй апеляції. Апеляційний суд обґрунтовано визнав їх безпідставними, мотивувавши свої висновки належним чином, і з ними погоджується колегія суддів касаційного суду. У касаційній скарзі не наведено інших, не досліджених судом доказів, які би спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування судових рішень у справі, не встановлено.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 27 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.