Єдиний унікальний № 336/2643/13-к 

Головуючий в 1 інстанції Галущенко Ю.А.

№ провадження 11-кп/778/183/13

Категорія ч. 2 ст. 286 КК України 

Доповідач в 2 інстанції Нікітюк В.Д.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Нікітюка В.Д.,

суддів: Абрамова В.Д., Старовойт І.Ф.,

при секретарі Михайлюк Р.В.,

за участю прокурора Безлер Л.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника - адвоката ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5

розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Мелітополя Запорізької області, громадянин України, який має середню освіту, одружений, не працюючий, який мешкає в АДРЕСА_1, зареєстрований АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки, з покладанням обов'язків, передбачених п.п. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід - особиста порука.

У порядку ч. 9 ст. 100 КПК України вирішено долю речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відшкодування моральної шкоди в розмірі 193 118 гривень кожній.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника в сумі 212 грн. 30 коп., витрати на оплату послуг їдальні в сумі 5525 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 1760 гривень.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він 26 січня 2013 року приблизно о 10-00 год., в порушення вимог п.п. 2.3, 23.11 Правил Дорожнього руху України (1306-2001-п) стосовно правил експлуатації транспортних засобів у складі автомобіля та причепа, не зафіксував належним чином тягово-зчіпний пристрій автомобіля "КАМАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_3, та причепа "ГКБ", реєстраційний номер НОМЕР_1, розпочав рух та став рухатися по проїзній частині автодороги "Харків-Сімферополь" з боку м. Сімферополя в напрямку м. Харкова.

В цей же час, в зустрічному йому напрямку рухався мікроавтобус "Мерседес-Бенц", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, в салоні якого знаходились пасажири - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Під час руху, в районі перехрестя з вул. Мокрянською поблизу електроопори № 59 на автодорозі "Харків-Сімферополь" відбулося розчеплення тягово-зчіпного пристрою автомобіля "КАМАЗ" лід керуванням водія ОСОБА_3 та причепа "ГКБ", після чого причеп "ГКБ" в некерованому стані виїхав на смугу зустрічного руху, водій ОСОБА_8 застосував заходи гальмування,однак уникнути зіткнешся транспортних засобів не зміг. Відбулося зіткнення передньої лівої частини причепа "ГКБ" з лівою боковою частиною мікроавтобуса "Мерседес-Бенц".

Внаслідок даної ДТП:

- пасажир ОСОБА_9 отримав сочетану тупу травму голови та тулуба з відкритим багатоскольчатим переломом кісток скроні черепа, кров оливи над під оболонки головного мозку, осередком забиття головного мозку, що ускладнилася розвитком травматичного шоку, які в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого ОСОБА_9;

- пасажир ОСОБА_13 отримала закриті переломи 8, 9, 10 ребер зліва, забиття лівої половини грудної клітки, котрі кваліфікуються як пошкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я терміном більш ніж на 21 день;

- пасажир ОСОБА_14 отримала забиття головного мозку легкого ступеня, закриті переломи альвеолярного відростка верхньої челюсті з права, обох носових кісток, носової перегородки в кістковій частині без зміщення кісткових фрагментів, медіальних стінок обох орбіт, передньої стінки правої верхньо-челюстної пазухи без зміщення кісткових фрагментів, численні рани обличчя, спадини біля обох очей, травматичне видалення 3-го та 4-го зубів, зліва на нижній челюсті, котрі кваліфікуються як пошкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, терміном більш ніж на 21 день;

- пасажир ОСОБА_11 отримала закриту тупу травму живота з розривом селезінки та внутрішньо брючною кровотечею з розвитком шоку 2 ступеня, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, закритий перелом 2 ребра зліва, закритий перелом правої лучкової кістки в типовому місці зі зміщенням відломків, перелом лівої ліктьової кістки в нижній третині зі зміщенням відломків, котрі кваліфікуються як пошкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, терміном більш ніж на 21 день;

- пасажир ОСОБА_10 отримав закриті переломи кісток, верхньої вітки лонної кістки зліва, осколковий крайовий перелом передньої поверхності крижів на рівні S2, котрі кваліфікуються як пошкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, терміном більш ніж на 21 день.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. п. 2.3. 23.11 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , де вказано:

- п. 2.3 "Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу";

- п. 23.11 "Експлуатація составів транспортних засобів у складі автомобіля, трактора або іншого тягача і причепа дозволяється лише за умови відповідності причепа тягачу та виконання вимог щодо їх експлуатації...",

знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали.

В апеляційній скарзі обвинувачений, не оскаржуючи доказаність вини і кваліфікацію його дій, вважає призначене судом покарання таким, що не відповідає особі обвинуваченого, просить скасувати вирок районного суду в частині призначеного додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на три роки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що тільки професією водія він може заробляти на життя і бути суспільно корисною людиною. На підтвердження цього просить долучити до матеріалів справи і дослідити в судовому засіданні копію його трудової книжки.

Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційної скарги, думку прокурора і пояснення потерпілого ОСОБА_5 щодо справедливості призначеного покарання, надавши учасникам судового провадження, у відповідності до ст. 405 КПК України, слово в дебатах, а також обвинуваченому останнє слово, в якому він просив змінити вирок суду першої інстанції скасувавши його в частині призначеного додаткового покарання, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи суд, з дотриманням вимог ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють зазначені учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 судом обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тяжкі тілесні ушкодження потерпілого та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілих.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд з дотриманням вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку потерплих про можливість покарання обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Потерпіла ОСОБА_6 висловила думку про необхідність застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на максимально можливий строк.

Апеляційної перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 02 березня 2009 року ОСОБА_3 раніше був судимий за вчинення аналогічного злочину до 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 квітня 2009 року вирок суду першої інстанції був змінений, з його резолютивної частини було виключено рішення про призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними строком на 1 рік, (т. 1, а.с. 220, 226).

Зазначені вище обставини, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані особи винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, на думку колегії суддів унеможливлюють задоволення апеляційної скарги, оскільки легковажне відношення обвинуваченого ОСОБА_3 до виконання правил експлуатації транспортних засобів вказує на його недостатню сумлінність та обережність по відношенню до інших учасників дорожнього руху і створює для них реальну небезпеку.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2013 року у відношенні його без змін.