Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Яценко Т.Л.

суддів Пістун А.О., Богдана В.В.

при секретарі Євтодій К.С.

за участю прокурора Буйленкової І.М.

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2,

розглянула 13 червня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Водяно Софіївського району Дніпропетровської області, громадянин України, українець, не судимий,

засуджений за 115 ч. 2 п.4) КК України (2341-14) до покарання у вигляді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну сили залишено без змін - тримання під вартою.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 470.4 гривень за дослідження - висновок експерта №05/01-110 від 06.10.2012 року та у розмірі 1326,6 гривень за дослідження - висновок експерта №70/19/2358 від 19.11.2012 року.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 01.10.2012 року близько 18:00 години він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання, в будинку АДРЕСА_1, під час сварки, раптово виниклої в процесі спільного розпивання спиртних напоїв із співмешканкою ОСОБА_3, з метою умисного вбивства з особливою жорстокістю, вилив на голову і тіло ОСОБА_3 легкозаймисту рідину - бензин, а потім реалізуючи свої умисні дії, направлені на протиправне позбавлення життя з особливою жорстокістю за допомогою запальнички, підпалив потерпілу ОСОБА_3

В результаті підпалу ОСОБА_3 в процесі горіння відчувала нестерпний біль, особливі страждання та отримала тілесні ушкодження у вигляді термічних опіків обличчя, шиї, тулуба по передній поверхні, обох верхніх та нижніх кінцівок ділянки опікові поверхні шкіряних покривів (більш ніж 85% поверхні тіла). За характером тілесні ушкодження належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Згідно висновку судово-медичного експерта №2047 від 08.10.2012 р., смерть ОСОБА_3 настала від термічних опіків полум'ям голови, тулуба та кінцівок більш, ніж на 85 % поверхні тіла, які ускладнились опіковим шоком. Виявлені тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з наступом смерті.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеність вини засудженого, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання та ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ст.115 ч.2 п.4) КК України (2341-14) 15 років позбавлення волі, в іншій частині вирок залишити без змін.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, оскільки судом не в повній мірі досліджені обставини справи та докази його винуватості. На підтвердження чого зазначив, що він не підпалював потерпілу, а лише лякав її, обливши бензином, що підпалить, і підпалив запальничку два рази, неподалік її голови, знаходячись біля виходу із веранди. Потім просто прокручував запальничку, розмовляючи із сусідкою протягом 4-5 секунд і почув вибух з вогнем. На досудовому слідстві пояснював, що облив і підпалив ОСОБА_3, посварившись із нею, не розумія дійсності, щоб налякати її. Убивати ОСОБА_3 не хотів, але розумів, що можуть бути такі наслідки.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_2, просить вирок змінити в частині кваліфікації кримінального правопорушення і застосувати статті закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення, і пом'якшити призначене покарання. На підтвердження зазначив, що при проведенні досудового слідства, і в залі судового засідання не було встановлено, що саме діями ОСОБА_1 наступила смерть потерпілої ОСОБА_3,що він не бажав настання смерті ОСОБА_3, а тому прямий умисел на вбивство відсутній, хоч (свідомо) припускав, що її смерть може настати (свідомо припускав суспільно-небезпечні наслідки). Вважає, що дії його підзахисного є злочинною недбалістю відносно вбивства, так як він не передбачав, що може виникнути вибух з настанням суспільно-небезпечного наслідку - смерті ОСОБА_3, хоч повинен та міг їх передбачити, тому його дії повинні кваліфіковані за ч.1 ст. 119 КК України - вбивство, вчинене через необережність. Крім того, вважає, що суд призначив покарання без дотримання вимог ст. 65 КК України. Суд у вироку вказує, що мотивом злочину є особиста неприязнь підсудного до ОСОБА_3, яка виникла на ґрунті поведінки ОСОБА_3, а саме систематичного продажу майна підсудного без його дозволу, з метою купівлі випивки, таємного від нього розпивання спиртних напоїв, тому суд фактично зробив висновок, що злочин скоєний з протиправної поведінки ОСОБА_3 В рішенні суд зазначив, що ОСОБА_1 надавав медичну допомогу ОСОБА_3, але вказані обставини не взяті до уваги, як пом'якшуючі покарання. Таким чином, судове рішення не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, допущено невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, думку обвинуваченого ОСОБА_1, який просив його і його адвоката апеляційні скарги задовольнити та повернути на новий судовий розгляд кримінальне провадження у відношенні нього; захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2, який просив вирок суду змінити в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення і кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 119 КК України, а також пом'якшити призначене покарання ; прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 більш суворе покарання, при цьому відмовити у задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2; проаналізувавши доводи, що зазначені в апеляційних скаргах і зіставивши їх з матеріалами, що знаходяться у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2 та прокурора задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінально-процесуальним кодексом України. Вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є вирок, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції детально обґрунтував доказами, які зібрані з додержанням вимог кримінального процесуального закону, дослідивши і проаналізувавши показання самого обвинуваченого, свідків і письмові процесуальні документи.

Так, як на досудовому, так і в стадії судового слідства ОСОБА_1 пояснював про постійні сварки, наявну неприязнь з потерпілою із-за надмірного вживання спиртних напоїв обома, приховування з боку потерпілої спиртних напоїв від нього, і про сварку, що раптово виникла в процесі спільного розпивання спиртних напоїв 01.10.12 р. близько 18 год. На протязі досудового і судового слідства ОСОБА_1 не заперечував,що виганяв ОСОБА_3 із дому, і так як вона не слухалася, вилив їй на голову і тіло бензин, коли вона сиділа біля вхідних дверей на вулицю у веранді, розміром 2,5 х на 3 метри . Далі в деталях змінюючи покази, на протязі досудового слідства ОСОБА_1 пояснював, що підпалив запальничкою волосся і тіло ОСОБА_1 ( а.с.16 т.1), і в якості підозрюваного в присутності захисника (а.с.36 т.1 ), і обвинуваченого із захисником ( а.с.80).

В судовому засіданні ОСОБА_1 визнав себе винуватим вже часткового, пояснюючи, що смерті ОСОБА_3 не хотів, вилив 1,5 л бензину, щоб налякати ОСОБА_3, і прокручував ("чиркав") у неї над головою за 40-50 см, поряд зі своєю ногою запальничку. Виглянув на сусідку надвір, потім озирнувся, а потерпіла палає. Сусідка почала лити воду на ОСОБА_3, потім з переляку втекла, а він догасив полум"я.

Зміну своїх пояснень в суді і при розгляді кримінального провадження в апеляційному суді ОСОБА_1 внятно не пояснив, заявивши, що на його думку так він захищав потерпілу. При цьому при розгляді апеляційних скарг підтвердив, що все ж таки запалив два рази над головою ОСОБА_3 запальничкою, а потім тільки прокручував нею.

Колегія суддів критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_1, який під час досудового слідства визнавав свою вину, давав пояснення, при цьому, не заявляв про тиск на нього з боку працівників правоохоронних органів, також у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б ставили під сумнів добровільність його визнавальних показань під час досудового розслідування, які також підтверджуються зібраними у встановленому порядку без порушень кримінального процесуального закону та дослідженими під час судового розгляду допустимими письмовими доказами та висновками експертиз, яким надано належну та правильну оцінку судом у вироку.

Крім того, зі змісту апеляції засудженого вбачається, що він не згоден з кваліфікацією його дій за п.4) ч. 2 ст. 115 КК України, вказуючи на те, що він взагалі не мав наміру на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_3

Однак, як вбачається із вироку та матеріалів кримінального провадження, суд ретельно перевірив всі доводи ОСОБА_1 та його захисника, дав їм належну оцінку, як показам обвинуваченого, так і всім розглянутим доказам, та обґрунтовано прийшов до висновку про кваліфікацію дій засудженого саме за п.4) ч. 2 ст. 115 КК України.

Також, колегія суддів враховує, що хоча обвинувачений ОСОБА_1 і зазначає, що у нього не було умислу на вчинення інкримінованого йому злочину, що судом першої інстанції не вірно надано оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам, проте в своїй апеляційній скарзі зазначає, що надаючи свої перші пояснення він не мав наміру брехати "Ведь мне не приходило в голову, чтобы врать", "С первых слов моих, я и сказал, что выпивали и посорились с ОСОБА_3, я облил ее бензином, подошел и подпалил ей волосы" (Т.2 а.с.146).

В судовому засіданні вивчені і проаналізовані письмові докази. Це : протокол огляду місця вчинення події від 02.10.2012 року в присутності понятих, із якого вбачається, що у будинку, на веранді знайдені частки обгорілої тканини і фрагменти волосся, обгорілої пластикова пляшки (Т.1 а.с.6-9); протокол огляду зі слідами обпіків ОСОБА_1 і обгорілих його речей від 02.10.2012 року (Т.1 а.с.11-12); протокол відтворення обстановки та обставин події від 03.10.2012 року (Т.1 а.с.45-46), де ОСОБА_1 детально показує і пояснює як облив бензином і підпалив запальничкою ОСОБА_3; повідомлення головного лікаря комунального закладу ДОР "Криворізька МКЛ №2" за вих.№854 від 03.10.2012 року на адресу прокурора Саксаганського району, в стрічці обставини та місце травми вказано: зі слів хворої травма побутова кримінальна, 01.10.2012 року біля 17:20 год. співмешканець облив керосином та підпалив (т.1 а.с. 58, 59); карта виїзду швидкої медичної допомоги №15 від 01.10.2012 року, де вказано, що в будинку знаходились фельдшер та ОСОБА_1, який пояснив, що він біля 2 год. назад під час сварки з потерпілою облив її бензином та підпалив (т.1 а.с. 122, 123); протокол огляду трупа ОСОБА_3 ( а.с.61 т.1) та висновок експерта по акту №207 від 04.10.2012 року, з якого вбачається, що при дослідженні трупа в області шиї, тулуба, по передній поверхні, обох верхніх та нижніх кінцівок ділянки опікові поверхні шкіряних покривів (більше ніж 85 % поверхні тіла). За характером ушкодження належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; смерть наступила від термічних опіків полум'ям голови, тулуба та кінцівок більш, ніж на 85 відсотків поверхні тіла, які ускладнились опіковим шоком; виявлені тілесні ушкодження знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з наступом смерті (т.1 а.с. 143, 144); а також показання свідків:

- ОСОБА_6, яка чула сварку між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який виганяв потерпілу,бачила як з веранди вийшов ОСОБА_1 із запальничкою в руці, а потім, майже одночасно з його виходом, "бахнуло". Після чого побачила ОСОБА_3 вже на порозі, яка лежала додолу і вся горіла. Свідок почала її тушити, набравши води з ємкості, яка стояла поруч, після чого через переляк втекла до себе додому. Самого моменту підпалу вона не бачила, а лише чула вибух. Потім через деякий час прийшла назад. ОСОБА_3 вже лежала в будинку, була вся чорна. Ані потерпіла ОСОБА_3, ані ОСОБА_1 про ці події їй нічого не пояснювали;

- ОСОБА_7, який пояснив у суді, що йому відомо про обставини злочину зі слів обвинуваченого ОСОБА_1, який подзвонив йому увечері 01.10.2012 року та попросив його визвати швидку допомогу, так як його жінка обпеклася, щось пов'язане з бензином, чи то ОСОБА_1 її підпалив, чи то вона обгоріла.

Свідок не зміг обґрунтувати зміну своїх пояснень, чому на досудовому слідстві він пояснював, що зі слів ОСОБА_1 той сам підпалив потерпілу;

- ОСОБА_8 пояснила як на досудовому слідстві, так і в суді, що вона працює фельдшером у селі Новоганнівка. 01.10.2012 року вона приїхала на виклик до будинку ОСОБА_1 для огляду ОСОБА_3, якій перед цим викликала швидку допомогу. Її на місце події до будинку ОСОБА_1 привіз ОСОБА_9 Він же розповів, що ОСОБА_1 облив ОСОБА_3 бензином і підпалив. ОСОБА_3 лежала у будинку, була у свідомості, просила пити, вона була у важкому стані. ОСОБА_3 розповіла ОСОБА_8, що її цивільний чоловік облив бензином і підпалив. Все тіло ОСОБА_3 було обгорілим. ОСОБА_3 забрала швидка в лікарню;

- ОСОБА_18 по обставинам справи пояснив суду пояснив, що 01.10.2012 року брат розповів йому, що розізлився на ОСОБА_3, вилив на неї бензин, хто її підпалив - не бачив.

На досудовому слідстві свідок про момент підпалу пояснював,що деталей ОСОБА_1 йому не розповідав;

- ОСОБА_9 пояснив суду, що його увечері на початку жовтня 2012 року зупинив тесть ОСОБА_7 попросив привезти фельдшера, що він і зробив. Очевидцем подій не був. ОСОБА_7 розповів йому, що зі слів ОСОБА_1 його дружина обпеклась через те, що загорівся бензин. Пройшло багато часу і він точно не пам'ятає, що саме йому сказав ОСОБА_7 Слідчому він (ОСОБА_9) дав інші покази, що ОСОБА_1 сам підпалив ОСОБА_3 На момент дачі показів слідчому він краще пам'ятав слова ОСОБА_7;

- ОСОБА_12 пояснив у суді, що був понятим при огляді місця події, який проводився пізно вночі 01.10.2012 року. До цього йому дружина ОСОБА_6 розповіла про подію, що вона була біля будинку ОСОБА_1, бачила ОСОБА_1 з запальничкою та чула хлопок у веранді, після чого побачила як ОСОБА_3 випала на поріг та горіла, про деталі не розповідала;

- ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_1 її двоюрідний племінник. 01.10.2012 року їй зателефонував ОСОБА_1 і п'яним голосом запитав, як надати першу медичну допомогу, оскільки ОСОБА_3 обгоріла. Сказав, що виганяв ОСОБА_3, облив її бензином, проходив поруч неї із запальничкою, а вона загорілась. ОСОБА_1 сказав, що не її справа він чи не він підпалив ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_14 пояснила на протязі досудового і судового слідства, що вона є молодшою сестрою опікового відділення лікарні. На початку 18:00 чи 19:00 години після поступлення ОСОБА_3 до лікарні, вона перев'язувала ОСОБА_3, і та розповіла їй, що ОСОБА_1 ні в чому не винен, вона сама у всьому винна. Пояснила, що ОСОБА_3 сказала, що ОСОБА_1 її не підпалював, що вона начебто підпалила себе сама, оскільки взяла запальничку у руки та розпочала підпалювати цигарку. Вона сказала це все загальними словами, більше нічого детально ОСОБА_3 їй не розповідала про події 01.10.2012 року. Вона (ОСОБА_14) сама вирішила, що ОСОБА_1 ні в чому не винен;

- ОСОБА_15 пояснив, що хвору він як лікар не пам'ятає. ОСОБА_3 як вбачається з історії хвороби поступила в лікарню о 21:30 год. 01.10.2012 року і померла о 03:00 год. ранку 03.10.2012 року. Стан хворої був крайнє важким, перебувала в шоковому стані 4 ступеня. Це сама крайня ступінь. На момент поступлення була контактна, що вбачається з історії хвороби. 01.10.2012 року він хвору не бачив, її приймав черговий лікар ОСОБА_5;

- ОСОБА_5 пояснив, що він 01.10.2012 був черговим лікарем. В 21:30 швидка медична допомога доставила хвору ОСОБА_3 в прийомний покій в крайнє важкому стані, де він її негайно оглянув. Він спілкувався з ОСОБА_3 при огляді, і та йому пояснила, що її облив і підпалив співмешканець. Даний запис він особисто своєю рукою заніс в історію хвороби, оскільки це його обов'язок вносити відомості про отримані тілесні ушкодження. Хвора ОСОБА_3 в момент, коли її привезла швидка медична допомога, була контактна, могла розмовляти.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що єдиним свідком обставин злочину була ОСОБА_6. Саме її показання заслуговують на довіру, оскільки не мінялись на протязі досудового і судового слідства, підтверджуються первинними показаннями ОСОБА_1 та іншими письмовими доказами у справі.

Усі інші свідки подій злочину не бачили, показання давали з чужих слів. Тому до показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_18 ОСОБА_16, ОСОБА_9 ОСОБА_13, ОСОБА_14 суд правильно віднісся критично і визнав недопустимими, оцінив їх за правилами ст. 97 КПК України.

На думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у фактичних обставинах справи спосіб позбавлення життя є особливо жорстоким. Умислом винного охоплювалась особлива жорстокість дій, що він вчинив. Обвинувачений чітко усвідомлював чим саме - горючою рідиною на основі бензину, яку попередньо підготував для домашньої бензопили, він облив ОСОБА_3, Він чітко розумів, і сам не заперечував, що дана рідина легко займиста, оскільки вилив її більше одного літра, що є достатнім об'ємом, щоб після підпалу людина загинула. Вилив цю рідину на життєво-важливий орган людини - на голову, та об"єктивно не міг не знати та не усвідомлювати суспільно-небезпечні наслідки пошкодження полум"ям дихальних шляхів людини, очей та голову в цілому. ОСОБА_3 також пережила особливі страждання від фізичної болі, поскільки опік був більше, ніж на 85 % поверхні тіла.

ОСОБА_1 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки. Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 свідомо припускав настання наслідків його неправомірних дій - смерті ОСОБА_3,, і тому з суб"єктивної сторони його дії кваліфікуються, як вчинені з непрямим умислом.

Колегія суддів вважає правильні висновки суду першої інстанції, що мотивом злочину була особиста неприязнь ОСОБА_1 до ОСОБА_3, яка виникла на грунті поведінки зловживання спиртними напоями, а саме, систематичного продажу майна ОСОБА_1 без його дозволу, з метою купівлі випивки, таємного від нього розпивання спиртних напоїв.

Сукупність наведених у вироку цих та інших доказів, переконливо свідчить про те, що саме ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство потерпілої ОСОБА_3, шляхом підпалу, та між його діями та злочинним наслідком - смертю ОСОБА_3, існує причинний зв'язок, та дії ОСОБА_1 правильно судом кваліфіковано за п.4) ч.2 ст. 115 КК України за ознаками: умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.

Відповідно до акту № 276 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 23.10.12 р. ОСОБА_1 при вчиненні інкримінованого йому правопорушення міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, в стані тимчасового душевного розладу не перебував, перебував у стані простого алкогольного сп"яніння, підпадає під дію ч.1 ст. 49 КК України ( а.с.146-153 т.1).

Щодо виду і розміру покарання, то колегія суддів вважає, що воно ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.2 ст. 115 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Так, суд у вироку вказав, які саме обставини він врахував при призначенні покарання обвинуваченому. За ступенем тяжкості вчинений особливо тяжкий злочин. ОСОБА_1 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, і злочин скоїв у стані алкогольного сп"яніння, що правильно судом визнано обтяжуючою покарання обставиною.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_2 в частині недоведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого його злочину є необґрунтованими, так само як і доводи захисника обвинуваченого, що у його підзахисного відсутній умисел, і його дії слід кваліфікувати як вчинення вбивства, вчиненого через необережність. Такі твердження безпідставні, оскільки вони перевірялись судом першої інстанції,були спростовані зібраними у кримінальному провадженні доказами, яким суд дав належну оцінку.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду є вмотивованим і відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону, що могли б потягнути скасування чи зміну судового рішення, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України від 13.04.2012 року, колегія суддів, -

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2013 року у відношенні ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2013 року у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.115 ч.2 п.4) КК України (2341-14) - залишити без змін.

Справа № 11-кп/774/143/к/13 Головуючий у 1-й інстанції Мазурчак В.М.

Категорія ст. 115 ч. 2 п.4) КК України (2341-14) Доповідач Яценко Т.Л.