0911/1242/2012 Про порушення ПДР та зіткнення автомобіля із скутером - 11.04.2013 Прийняття

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича С.С.

суддів Ткачук Н.В., Томенчука Б.М.

з участю : секретаря Бартків В.М.

прокурорів Шишко Є.А., Іроденко О.С.

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Надвірнянського районного суду від 30 січня 2013 року, -

Вказаним вироком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця та жителя АДРЕСА_1, не одруженого, утриманців не має, раніше не судимого, гр. України

визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку один рік.

На підставі ст. 76 КК України на засудженого поставлено відповідні обов'язки.

Запобіжний захід залишено попередньо обраний - підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого задоволено частково, стягнуто з засудженого у відшкодування моральної шкоди 16000 грн..

Стягнуто з ПАТ Страхова компанія "Провідна" в користь потерпілого 17793 грн. 23 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області витрати за проведення експертиз.

Відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року вирішено долю речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

І, зокрема, за те, що 09 серпня 2010 року приблизно о 20 год. 40 хв. на автодорозі Т-09-05 сполученням Чернівці-Мукачево в смт. Ланчин Надвірнянського району, керуючи автомобілем марки Фіат-Дукато д. н. з. НОМЕР_1, рухаючись у напрямку с. Добротів по вул. Незалежності, дорога з двостороннім рухом, розділена видимою осьовою лінією, на ділянці дороги, що навпроти Ланчинської міської лікарні, не переконавшись в безпечності свого маневру, проявивши неуважність, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення зі скутером марки "FADA FD QT-5" під керуванням потерпілого ОСОБА_4, грубо порушивши при цьому вимоги п.п. 1.2, 1.3, 1.5, 2.3.б, 10.1, 11.2, 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_4 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом основи черепа, забою головного мозку важкого ступеня, закритої травми живота з розривом селезінки, розривами брижі та стінки тонкої кишки, яка привела до гострої внутрішньо-черепної крововтрати, з ускладненнями та ряд інших тілесних ушкоджень.

Прокурор у поданій апеляції, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, вважає вирок суду щодо ОСОБА_3 незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а також у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону, мотивуючи свою позицію тим, що приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України до основного покарання, суд не дав правильної правової оцінки ступеню тяжкості та суспільної небезпеки, обставинам вчиненого злочину, не врахував, що ОСОБА_3 не визнав своєї вини, не розкаявся у вчиненому, не відшкодував завдані злочином збитки, не враховано думку потерпілого та наслідки, які наступили для потерпілого ОСОБА_4. Просить вирок суду скасувати внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України без застосування ст. 75 КК України.

Потерпілий ОСОБА_4 вважає вирок суду таким, що не відповідає вимогам закону із-за м`якості призначеного покарання і теж просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 реальне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, посилаючись при цьому на те, що він сім діб знаходився в коматозному стані, йому спричинено тяжкі тілесні ушкодження, переніс три операції і в даний час йому необхідна ще щонайменше одна операція, його родина витратила на лікування, догляд за ним, щоденні поїздки в обласну лікарню, значну суму грошей, але ОСОБА_3 до цього часу не відшкодував йому витрачені кошти. Він працював покрівельником дахів і мав змогу утримувати свою сім'ю та допомагати батькам, а в результаті ДТП втратив роботу, так як уже не може працювати на висоті по стану здоров"я. Вважає, що суд надто гуманно віднісся до ОСОБА_3, призначивши йому м'яке покарання.

Представник ПАТ Страхова компанія "Провідна" як відповідача в апеляції просить вирок суду в частині стягнення з ПАТ суми у відшкодування матеріальної шкоди скасувати, в позові відмовити, роз`яснивши цивільному позивачу, що він вправі звернутися до ПАТ для отримання страхової суми в загальному порядку, тобто відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) для отримання страхового відшкодування подати страховику відповідну заяву та інші документи, передбачені п. 35.2 ст. 35 Закону. І тільки при невиконанні добровільно страховиком своїх зобов`язань звернутися до суду з позовом в загальному порядку.

Засуджений ОСОБА_3 в апеляції просить вирок суду скасувати, а справу закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, мотивуючи свою позицію тим, що Правил дорожнього руху не порушував, що винуватцем ДТП є сам потерпілий. І, зокрема, що після того як відбулося зіткнення приїхав автомобіль швидкої медичної допомоги і він змушений був, щоб дати йому дорогу, змістити автомобіль з своєї смуги руху на середину дороги, але оскільки на дорозі утворився затор і він вже не мав можливості поставити автомобіль на місце зіткнення, в такому стані його і зафіксував працівник міліції. Недостовірно викладено показання свідків, експертизи, інші матеріали справи. Якщо ОСОБА_4 їхав, як він сказав, на відстані 1,5 м від розділювальної смуги руху, а автомобіль зафіксовано на 1,1 м від тієї ж смуги руху, то між транспортними засобами був повітряний простір 0,4 м, а побачивши автомобіль за 50 м потерпілий зміг би своїми діями уникнути зіткнення. Не виключає, що потерпілий міг знаходитись в стані алкогольного сп"яніння. Був без шолому, без посвідчення водія, і що саме потерпілий створив такі умови в яких він не мав можливості уникнути ДТП. Свідки ж не бачили самого моменту зіткнення, а тільки наслідки, але підтвердили, що він переміщав автомобіль щоб надати місце для проїзду швидкої медичної допомоги.

А показанням свідка з боку захисту ОСОБА_7, яка в момент зіткнення знаходилась в його автомобілі і є єдиним очевидцем ДТП і бачила всі переміщення до, під час та після аварії, належної оцінки не дано.

Протокол огляду місця події і план-схема до нього лише висвітлює обстановку на дорозі на момент приїзду працівників міліції, які приїхали через дві години після повідомлення, але не заміряли гальмівний шлях його автомобіля.

За даними судової автотехнічної експерти від 27 вересня 2010 року № 09/17-167 його автомобіль знаходився в працездатному стані, що свідчить про його невинуватість. Натомість за даними експерти від того ж дня № 09/17- 168 скутер не був справний.

Згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи від 06 жовтня 2010 року № 09/17-13 зіткнення відбулося під кутом 145 градусів, що повністю сходиться з його показаннями і відповідає протоколу відтворення обстановки та обставин події від 17 листопада 2010 року з схемою до нього.

Згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи від 06 жовтня 2010 року № 09/17-185 зіткнення відбулося у місці, що передувало виявленому району осипу осколків скла та уламків пластмаси еліпсоподібної форми найбільшими розмірами, який зафіксований перед передньою частиною автомобіля марки "Фіат-Дукато" д. н. з. НОМЕР_1, але осип знаходилася на двох смугах. А не маючи слідів гальмування та не врахувавши переміщення і не роблячи з цього приводу розрахунки не можна керуватись тим, що на одній смузі більше осипу. Показання потерпілого ОСОБА_4 позбавлені логічного змісту так як суперечать куту розміщення повздовжніх осей транспортних засобів 145 градусів. З огляду на покази, вони виключають кут 145 градусів і за такої умови є неспроможними.

Що висновок судової автотехнічної експертизи № 09/17-249 від 14 грудня 2010 року виходячи з того, що гальмування він застосовував, підтверджує його покази і визначає єдиний механізм ДТП, що не хотів врахувати слідчий і суд першої інстанції.

На досудовому слідстві його захисник адвокат ОСОБА_2 неодноразово клопотав про те щоб поставити на вирішення експерта питання щодо визначення гальмівного шляху автомобіля, але слідчий та прокурор проігнорували дані клопотання.

Захисник в апеляції теж просить вирок суду скасувати, а справу закрити у зв`язку з відсутністю в діях засудженого складу злочину, мотивуючи свою позицію тим, що Правил дорожнього руху не порушував, що винуватцем ДТП є сам потерпілий. Вважає, вирок необгрунтованим і незаконним, і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з допущенням істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Що в порушення вимог ст. 22 КПК України 1960 року не вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, щоб виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, не задоволено клопотаннями захисту про дослідження експертним шляхом суттєвих питань по обставинах ДТП, з`ясування яких прояснило б механізм ДТП та дії котрого із водіїв перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням та наслідками ДТП. Висновки експертиз щодо механізму ДТП та дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є суперечливими. Що у своїх показаннях ОСОБА_3 зазначав, що з моменту виникнення небезпеки для руху він застосовував гальмування і про факт застосування ним гальмування свідчить зафіксоване при огляді місця події розташування автомобіля "Фіат Дукато" безпосередньо перед уламками пластмасових деталей. Результати експертизи № 2/01 від 11 січня 2013 року доводять, що при швидкості руху 50 км/год.повний зупиночний шлях автомобіля становитиме найменше 36 м і якщо би водій не застосовував гальмування до зіткнення транспортних засобів, то від цих слідів пластмасових уламків він проїхав би відстань до повного зупинного шляху, а не знаходився безпосередньо перед ними. Неодноразово заявлялось клопотання перевірити експертним шляхом чи технічно спроможні покази водія при умові застосування гальмування і лише при допиті експерта у суді він надав чітку відповідь, що при умові застосування гальмування його покази технічно спроможні. Разом з тим не було поставлено аналогічне питання щодо спроможності показів водія скутера ОСОБА_4, що рухався із швидкістю 40 км/год і на відстані 1,5 м від осьової розділювальної смуги, бо і без спеціальних знань очевидно вбачається ( схема ДТП ), що розташовано автомобіль при огляді місця події на відстані 1,1 м на смузі зустрічного руху і в цьому випадку транспортні засоби могли роз`їхатися з бічним інтервалом 0,4 м та повністю виключається наявність кута між повздовжніми осями транспортних засобів 145 + -5 градусів, як це встановлено висновком експерта № 09/17-185 від 06 жовтня 2010 року.

По тексту вироку невірно викладено показання ОСОБА_3, судом безпідставно не враховано показань свідка ОСОБА_7. Суд по вироку необґрунтовано зазначив, що покази вказаного свідка, як і підсудного ОСОБА_3, спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, чиї показання послідовні та логічні і не викликають сумніву в їх правдивості. А показання потерпілого ОСОБА_4 не є достовірними.

Посилання ОСОБА_3 на те, що недостовірно викладено показання свідків, є безпідставним як виходячи з того, що свідки давали показання одинакові як в ході досудового слідства так і в суді, зауважень до протоколу судового засідання в цій частині він не подавав.

Що не можна вважати належним доказом і висновок транспортно-трасологічної експертизи № 09/17-185 від 06 жовтня 2010 року, на який суд посилається як на доказ вини.

Автомобіль переміщався до фіксації його у тому положенні, у якому він знаходився при огляді місця події, бо була потреба забезпечити проїзд автомобіля швидкої помоги.

Первинне розташування мікроавтобуса було відтворено водієм ОСОБА_3 при проведенні відтворення обстановки та обставин ДТП, однак у вихідних даних перед призначенням експертиз про це не зазначалося, а проведено такі з іншими замірами його розташування.

Згідно ст. 327 КПК України 1960 року обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена, чого, вважає, не можна сказати про оскаржуваний вирок, бо грунтується він на висновках експертиз, якими чітко зазначено, що експертним шляхом неможливо встановити механізм ДТП, на обґрунтованість вироку суд посилається на показання свідків, жоден із яких не бачив механізму та обставин зіткнення транспортних засобів, а покази свідка, яка була очевидцем ДТП суд спростовує показами саме цих свідків та висновками експертиз, які свідчать не проти, а на користь ОСОБА_3, однак суд тлумачить їх по іншому.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів, які підтримали доводи апеляції прокурора, що приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, і вважають, що апеляція потерпілого підлягає до задоволення, а апеляції засудженого та захисника ні, потерпілого та його представника, що теж підтримали як апеляцію потерпілого так і апеляцію прокурора, вважають, що у задоволенні апеляції засудженого та захисника слід відмовити, засудженого та його захисника, які підтримали свої апеляції, а апеляції прокурора та потерпілого вважають такими, що не підлягають до задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи, провівши судове слідство в частині дослідження обставин, що мають значення в частині кваліфікації дій засудженого та при призначенні покарання, обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, в тому числі і в частині призначення покарання. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до змісту ст. 365 КПК України 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляцій.

При обставинах по справі колегія суддів приходить до висновку, що апеляції засудженого та його захисника не підлягають до задоволення виходячи з такого.

Суд у вироку навів докази у підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину, з чим погоджується і колегія суддів.

І, зокрема, суд правильно дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 підтверджується : Показаннями потерпілого ОСОБА_4, котрий ствердив, що у вказаний день та час, керуючи скутером, їхав по вул. Незалежності в с. Ланчин по своїй смузі руху і під"їжджаючи до Ланчинської лікарні побачив спереді мікроавтобус, яким керував підсудний ОСОБА_3. Під"їжджаючи до нього мікроавтобус раптово виїхав на зустрічну смугу руху. Намагався уникнути зіткнення, однак не зміг.

Показаннями свідка ОСОБА_9, котрий підтвердив, що бачив у вказаному місці у вказаний час дорожньо-транспортну пригоду, де зіткнулися автомобіль та скутер. При цьому автомобіль марки "Фіат-Дукато" з причепом знаходився посередині переривчастої лінії дорожньої розмітки, а потерпілий і скутер лежали на полосі руху потерпілого. Перед цим бачив як потерпілий їхав на скутері по дорозі ( том 4 а. с. 5 зворот, протокол судового засідання ).

Аналогічними по суті показання які дав в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, а в ході досудового слідства свідок ОСОБА_12.

Показаннями свідка ОСОБА_10 котра як на досудовому слідстві так і в суді підтвердила, що біля належного їй жилого будинку в АДРЕСА_2, у вказаний час побачила, що автомобіль білого кольору, здійснивши об'їзд іншого автомобіля, виїхав на зустрічну полосу руху, де і сталося зіткнення з скутером під керуванням потерпілого. Вона надавала медичну допомогу потерпілому, що лежав на своїй полосі руху ( том 4 а. с. 8, протокол судового засідання ).

Сам ОСОБА_3 у своєму першому письмовому поясненні від 10 серпня 2010 року, тобто вже на другий день після ДТП, коли усвідомив вчинене, вказав, що за 15 м спереді побачив як назустріч йому їде скутерист, який хотів його об"їхати і він вивернув кермо вліво на смугу зустрічного руху щоб уникнути зіткнення, ліві колеса його автомобіля перебували на смузі зустрічного руху, в результаті відбулось зіткнення в ліву сторону його автомобіля ( том 1 а. с. 31 ).

Впослідуючому ОСОБА_3 свої показання суттєво змінив, але вони протирічать іншим доказам по справі в їх сукупності.

Протокол огляду місця події від 09 серпня 2010 року, в якому зафіксовано місцезнаходження автомобіля та скутера під час дорожньо-транспортної пригоди, чорновик схеми до нього, підписаний в тому числі ОСОБА_3, факт його підписання визнав в ході апеляційного розгляду і сам ОСОБА_3, схема до нього, фототаблиці, підтверджуть, що автомобіль котрим керував ОСОБА_3 на час його огляду після вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходився своєю серединою на осьовій лінії, а безпосередньо перед ним і вліво по ходу його руху знаходились осипи скла та інших деталей від автомобіля та скутера.

Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи від 06 жовтня 2010 року №09/17-185 з фото таблицею, відповідно до якого зіткнення автомобіля "Фіат-Дукато" д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та скутера під керуванням потерпілого ОСОБА_4, відбулося на смузі, яка призначена для руху у напрямку м. Коломия, тобто на зустрічній по ходу руху автомобіля котрим керував ОСОБА_3.

Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 17 листопада 2010 року зі схемою з участю потерпілого ОСОБА_4, де він розповідає та показує на місці обставини вказаного ДТП.

Висновком судової автотехнічної експертизи №09/17-249 від 14 грудня 2010 року згідно якої покази водія автомобіля "Фіат-Дукато" д н з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 щодо відстані, на якій для нього виникає момент виникнення небезпеки для руху є технічно неспроможним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги висновок судово-автотехнічної експертизи від 11 січня 2013 року, наданий в судовому засіданні підсудним ОСОБА_3, як виходячи з того, що він не є належним доказом по справі так як здобутий у порядку не передбаченому КПК України (1001-05) 1960 року, так і виходячи з того, що його висновки не можуть мати суттєвого значення при вирішенні справи по суті.

Суд правильно дійшов висновку, що показання підсудного ОСОБА_3 про те, що він не порушив Правил дорожнього руху України, не заслуговують на увагу і повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_10, чиї показання послідовні та логічні, не викликають сумніву в їх правдивості, і підтверджуються в сукупності іншими здобутими по справі доказами, в тому числі висновками проведених по справі експертиз, і що вказаними доказами спростовуються показання свідка ОСОБА_7, які суд не взяв до уваги по підставі зазначеній у вироку.

При відтворенні обстановки та обставин події з його участю ОСОБА_3 17 листопада 2010 року вказав, що автомобіль знаходився під час ДТП зовсім в іншому положенні ніж це зафіксовано у протоколі огляду місця події від 09 серпня 2010 року та схемі до нього ( том 1 а. с. 107-109 ). Проте така його позиція протирічить всім іншим здобутим по справі доказам, в тому числі і його ж показанням та поясненням. А тому таку його позицію слід вважати такою, що направлена на ухилення від відповідальності за фактично скоєне.

Посилання ОСОБА_3 на те, що недостовірно викладено показання свідків, є безпідставним як виходячи з того, що свідки давали показання одинакові як в ході досудового слідства так і в суді, зауважень до протоколу судового засідання в цій частині він не подавав.

Вказаним спростовується також і позиція ОСОБА_3 про те, що на час огляду автомобіля працівниками міліції автомобіль вже не знаходився на тому місце де фактично мало місце зіткнення транспортних засобів, він підписав схему розташування транспортних засобів на час ДТП ( том 1 а. с. 11 ) без будь-яких заперечень, дані, що викладені в цій схемі та в протоколі огляду місця події у своїй апеляції бере за основу.

Необгрунтованими слід вважати посилання ОСОБА_3 на те, що якщо потерпілий їхав на відстані 1,5 м від розділювальної смуги руху, а автомобіль зафіксовано на 1,1 м від тієї ж смуги руху, то між транспортними засобами був повітряний простір 0,4 м, а побачивши автомобіль за 50 м потерпілий зміг би своїми діями уникнути зіткнення оскільки вказану віддаль потерпілий вказав орієнтовно, а не точно. Не може мати значення по тих же підставах і посилання ОСОБА_3 на те, що зіткнення, згідно висновку вказаної ним експертизи, відбулося під кутом 145 градусів, висновок експерта в цій частині не може бути достовірним доказом оскільки отриманий на підставі вихідних даних заданих слідчим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_3 дав зазначені показання з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, а його доводи повністю спростовуються вказаним вище та матеріалами справи в їх сукупності.

І при викладених обставинах як зазначені вище так і всі інші доводи, викладені в апеляціях ОСОБА_3 та його захисника є необґрунтованими і спростовуються вказаними вище фактичними обставинами.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляції представника цивільного відповідача теж не заслуговують на увагу оскільки вимог закону суд при цьому не допустив. Передбачений законом порядок позасудовий порядок відшкодування шкоди страховиком не виключає вирішення цивільного позову з приводу відшкодування шкоди в ході розгляду кримінальної справи. В апеляції не вказано обґрунтування порушень допущених судом по суті вирішення цивільного позову в цій частині.

В той же час колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляції прокурора та потерпілого є підставними оскільки суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_3 покарання, порушив вимоги закону.

Так, призначаючи засудженому покарання суд по вироку до обставин, що пом'якшують покарання на підставі яких прийшов до вказаного висновку, відніс те, що той вперше притягається до кримінальної відповідальності, його молодий вік, і те, що він частково відшкодував потерпілому спричинену шкоду.

При цьому суд також врахував ( але вже не як обставини, що пом"якшують покарання ), що по місцю проживання він характеризується позитивно, взяв до уваги думку потерпілого який просив покарати ОСОБА_3 по закону і прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а тому є всі підстави застосувати до нього ст. 75 КК України.

Проте при досліджених колегією обставинах безпідставним слід вважати посилання суду при призначенні покарання на те, що ОСОБА_3 частково відшкодував заподіяну злочином шкоду.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) "Про практику призначення судами кримінального покарання", з наступними змінами, п. 2, роз'яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті ( частини статті ), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, які щиро покаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Ст. 75 КК України передбачає, що якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п"яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

По даній справі ті обставини на які послався суд не є такими, що дають підстави для застосування ст. 75 КК України.

Проте суд першої інстанції наведених вище вимог закону при постановленні вироку та призначенні покарання в повній мірі не дотримався та в порушення загальних засад призначення покарання, враховуючи зазначені пом'якшуючі відповідальність обставини в той же час не врахував суспільної небезпечності вчиненого, його тяжкості, думки потерпілого, відсутність відшкодування шкоди, думку потерпілого і необґрунтовано призначив покарання, застосувавши ст. 75 КК України, оскільки зазначені судом пом"якшуючі відповідальність обставини не є такими, що відповідно до змісту ст. 75 КК України, давали б підстави до застосування цієї статті.

Тому, при викладених обставинах, призначене засудженому покарання, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 367, 378 КПК України 1960 року однією з підстав для скасування вироку та постановлення нового вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених.

По цій підставі вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням у цій частині нового вироку.

Вирішуючи питання призначення покарання засудженому, колегія суддів враховує, що злочин він вчинив вперше, його молодий вік, характеристику з місця проживання, думку потерпілого котрий настоює на суворому покаранні у вигляді реального позбавлення волі, що шкода заподіяна злочином практично не відшкодована. Інші обставини по справі не можуть вважатись такими, що пом"якшують відповідальність ОСОБА_3.

А тому колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду в частині призначеного покарання слід скасувати та постановти новий вирок котрим призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді реального позбавлення волі.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, то колегія суддів вважає за можливе до вступу вироку в законну силу залишити запобіжний захід, що був обраний раніше - підписку про невиїзд.

Керуючись ст. ст. 365, 367, 378 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

У задоволенні апеляцій засудженого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_2 та представника цивільного відповідача ПрАТ Страхова компанія "Провідна" відмовити.

Апеляції прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_4 задовольнити.

вирок Надвірнянського районного суду від 30 січня 2013 року про засудження ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України в частині призначення покарання скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного покарання.

Визнати ОСОБА_3 винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання - три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередньо обраний - підписку про невиїзд.

В решті вирок суду залишити без зміни.

На вирок може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення через Апеляційний суд Івано-Франківської області.