1309/5860/12 Про розбійний напад на бухгалтера підприємства, скоєний з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, вимагання та привласнення грошових коштів матеріально відповідальним працівником - 09.04.2013 Прийняття

Цим вироком засуджено: 1. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 20.05.2004 р. за ч.4 ст. 185 КК України на 5 років і 6 міс. позбавлення волі, одруженого, за ч.3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст. 189 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 191 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із зберіганням, перевезенням матеріальних цінностей строком на 2 роки. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із зберіганням, перевезенням матеріальних цінностей строком на 2 роки; 2. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодноразово судимого, останній раз 06.06.2011 року за ч.2 ст. 296,ч.2 ст. 345, 70, 75 КК України на 2 роки 6 міс. обмеження волі з іспитовим строком 2 роки, не одруженого, за ч.3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст. 189 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано до призначеного покарання не відбуту частину покарання за вироком від 06.06.2011 року і остаточно призначено покарання за сукупністю вироків 7 років 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією майна; 3. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого, не одруженого, за ч.3 ст. 187 КК України із застосуванням ч.ч.1,2 ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбуття покарання засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено з 26.04.2012 року, ОСОБА_7 - з 25.04.2012 року.

Запобіжний захід засудженим залишено взяття під варту, стягнуто з них на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 9 тис. грн., на користь ТзОВ "Логістика Дистриб'юція Сервіс" 100 тис. грн. в рахунок матеріального відшкодування, вирішено питання із речовими доказами, судовими витратами. Зокрема стягнуто з засуджених судові витрати в сумі 1352 грн. 40 коп.

За вироком суду ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 05.04.2012 року, близько 19 год.30 хв. за попередньою змовою на заволодіння чужим майном, умисно вчинили розбійний напад на головного бухгалтера товариства ОСОБА_8 з проникненням в кабінет № 506 ТзОВ "Логістика Дистриб'юція Сервіс" в будинку № 367 по вул. Городоцькій в м. Львові і заволоділи грошима в сумі 100 тис. грн. та журналом із бухгалтерськими записами ТзОВ "Логістика Дистриб'юція Сервіс" за таких обставин.

ОСОБА_6, працюючи в ТзОВ "Логістика Дистриб'юція Сервіс" та маючи неприязні стосунки із директором товариства, користуючись добрим знанням приміщень офісу, організував вчинення розбійного нападу, залучивши як виконавців ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Останні, переговоривши із ОСОБА_6 по телефону та одягнувши заздалегідь підготовлені маски на голову і рукавиці на руки 05.04.2012 року, близько 19 год.30 хв. проникли в кабінет № 506 і вчинили напад на головного бухгалтера ОСОБА_8, за допомогою скотчу та пластикових хомутів зв'язали її, вставили кляпа в рот і пригрозивши: "хочеш жити - будь тихо" поклали на підлогу у неосвітленій суміжній кімнаті. Після цього вони за допомогою заздалегідь отриманої інформації від ОСОБА_6 знайшли ключ від сейфа відкрили його і заволоділи грошима в сумі 100 тис. грн., а ОСОБА_5 також забрав журнал із бухгалтерськими записами ТзОВ "Логістика Дистриб'юція Сервіс".

Крім того ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_5 в період часу з 19.04.2012 р. по 26.04.2012 р., через зв'язок по мобільному телефону, неодноразово вимагали, з погрозами застосування насильства та направлення журналу із бухгалтерськими записами в міліцію, у заступника директора ТзОВ "Логістика Дистриб'юція Сервіс" ОСОБА_9 50 тис. євро.

Крім того ОСОБА_6, працюючи на посаді фахівця з методів розширення ринку в ТзОВ "Логістика Дистриб'юція Сервіс", будучи матеріально-відповідальною особою, зловживаючи своїм службовим становищем 05.04.2012 року на вул. Волошина, 2 в м. Львові отримавши гроші в сумі 1761 грн.21 коп. від ОСОБА_10 за продану продукцію товариства, але ці гроші в касу товариства не здав, а привласнив.

Так само і в тому ж місці він, 12.04.2012 року отримавши 943 грн. від ОСОБА_10 за продану продукцію товариства, привласнив ці гроші.

23.04.2012 року ОСОБА_6 на АДРЕСА_1 отримавши від ФОП "ОСОБА_14" 316 грн. 94 коп. за реалізовану продукцію товариства в касу гроші не здав, а привласнив.

В апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_5 зазначає, що його підзахисний заперечує застосування фізичної сили та погроз на адресу бухгалтера і будь-яку причетність до пограбування, чи вимагання грошей у ОСОБА_9 Визнає викрадення із сейфу 20 тис. грн. і телефонування ОСОБА_9 з пропозицією повернути зошит, але коштів не вимагав, а останній сам запропонував 10 тис. євро. На думку захисника суд у вироку перекрутив покази його підзахисного таким чином, щоб мали місце насильницькі дії з його боку, безпідставно надав віри його явці з повинною і зізнавальним показам, які давались під тиском працівників міліції, показам ОСОБА_7, який оговорив інших засуджених і дав неправильну оцінку показам потерпілої ОСОБА_8 Він вважає, що такі висновки суду повністю протирічать зібраним по справі доказам і просить вирок місцевого суду скасувати і винести свій вирок, яким ОСОБА_5 за ч.2 ст. 189 КК України виправдати, перекваліфікувати дії з ч.3 ст. 187 КК України на ч.3 ст. 186 КК України і засудити в межах санкції статті, а також скасувати в частині задоволення цивільного позову на суму 100 тис. грн.

В апеляції адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_6 звертається увага на незаконні методи слідства щодо його підзахисного, на заперечення ним своєї участі у пограбуванні, яке вчинили ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з використанням інформації про фірму, яку без будь-якого умислу він їм надав, а явку з повинною написав під психологічним тиском працівників міліції. Місцевий суд проігнорував заяву ОСОБА_5 про непричетність ОСОБА_6 до пограбування та вимагання і надав віри показам ОСОБА_7, який оговорює його підзахисного, але зазначає, що викрадено було не 100, а 20 тис. грн. Щодо інших епізодів обвинувачення захисник вважає, що суд обґрунтував свої висновки у вироку нікчемними доказами і просить ОСОБА_6 виправдати за всіма епізодами обвинувачення.

В апеляції прокурор просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, а також необґрунтованості застосування ст. 69 КК України. В змінах до апеляції прокурор, не оспорюючи правильність встановлених судом фактичних обставин справи, посилається на тяжкість вчиненого розбійного нападу, зухвалість, з якою його було вчинено за попередньою змовою групою осіб, просить скасувати вирок місцевого суду та постановити свій вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним та засудити за ч.3 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч.3 ст. 191 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із зберіганням, перевезенням матеріальних цінностей строком на 2 роки. На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань призначити остаточне покарання у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із зберіганням, перевезенням матеріальних цінностей строком на 2 роки; ОСОБА_5 визнати винним та засудити за ч.3 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначити шляхом часткового складання призначених покарань 10 років і 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_7 визнати винним та засудити за ч.3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Просить також змінити вирок в частині солідарного стягнення із засуджених судових витрат.

Враховуючи те, що в апеляції прокурора ставилось питання про скасування вироку місцевого суду за м'якістю призначеного покарання, а в змінах до апеляції, поданих з пропуском строку на апеляційне оскарження, лише конкретизовані його апеляційні вимоги, колегія суддів не вважає зміни до апеляції, як такі, що погіршують становище засуджених і приймає їх до розгляду.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора Улінця І.О., зміни до неї і заперечив апеляції адвоката, представника цивільного позивача, який заперечив апеляції адвоката в частині цивільного позову, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 і в їх інтересах адвоката ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляції адвоката і заперечили апеляцію прокурора, але просять вирок відносно ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_7, та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які просять вирок відносно нього залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та провівши судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляції адвоката в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_5, задоволенню не підлягають, а апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена.

Не зважаючи на те, що в судовому засіданні ОСОБА_6, та ОСОБА_5 заперечили попередню домовленість на вчинення розбійного нападу, з їх явок з повинною, явки з повинною ОСОБА_7, з змісту перших пояснень і пояснень в якості підозрюваних, протоколів подальших слідчих дій, які були предметом дослідження місцевого суду (т.2 а.с. 9,10,11, 28-29,30-31, 32-33, 59-63, 76-79, 95-98), вбачається, що засуджені домовлялись вчинити розбійний напад з проникненням в офіс і "нейтралізацією" бухгалтера, для чого ознайомились, за допомогою ОСОБА_6, з приміщеннями офісу і прилеглою територією, заздалегідь придбали шапки для масок, рукавиці та іграшковий пістолет, спланували та узгодили свої дії.

Так, ОСОБА_5 під час відтворення обстановки та обставин події в присутності понятих, ставки віч-на-віч з ОСОБА_7, допиту в якості обвинуваченого в присутності захисника, підтверджував попередню домовленість з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на розбійний напад, та з ОСОБА_6 на вчинення вимагання, давав пояснення про те, що ОСОБА_7 безпосередньо перед нападом іграшковий пістолет запхав собі за пояс, не заперечував, що саме він, після того як вони з ОСОБА_7 увірвались в кабінет, підбіг до бухгалтера ОСОБА_8, утримував її, затулив рот і казав бути тихо, потім, разом із ОСОБА_7, зв'язавши її з допомогою скотчу та пластикових хомутів, вони перевели потерпілу в суміжну кімнату і поклали на підлогу, фізичну силу не застосовували і не погрожували.( т.2 а.с. 135,172,153-155).

Разом з тим, потерпіла ОСОБА_8 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні заявляла про те, що один з нападників, підбігши до неї, одною рукою заламав за спину її праву руку, іншою прикрив рота і пригрозив: "хочеш жити - будь тихо" і цю погрозу вона сприймала реально, переживала за своє життя і була в шоковому стані. Не застосування засудженими іграшкового пістолета пояснюється конкретними обставинами, які склалися під час нападу і відсутністю потреби в цьому, а не їх добровільною відмовою.

Відсутність розбіжностей в зазначених показах засуджених щодо обставин підготовки до вчинення і вчинення розбійного нападу та вимагання грошей у заступника директора ТзОВ "Логістика Дистриб'юція Сервіс" за викрадений зошит, висновки експертизи засобів відеозвукозапису (т.3 а.с.168-170), визнавальні покази ОСОБА_7, покази потерпілих, свідків, висновки експертиз щодо тілесних ушкоджень та службової перевірки, спростовує доводи апеляцій захисника і твердження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про незаконні методи слідства щодо них та намагання ОСОБА_7 їх оговорити. При цьому ні в показах засуджених, ні в апеляціях їх захисника не наведені підстави з яких ОСОБА_7 мав би їх оговорити, зазначені лише припущення.

Зміна показів і заперечення ОСОБА_6 своєї участі у розбійному нападі та вимаганні, заяви з цього приводу ОСОБА_5 в судовому засіданні і посилання на незаконні методи слідства розцінюється колегією суддів як обрана ними форма захисту з метою уникнення відповідальності за вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину.

Дії засуджених по епізоду розбійного нападу правильно кваліфіковані судом як напад, поєднаний з проникненням у приміщення з метою заволодіння чужим майном із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, а по епізоду вимагання обґрунтовано перекваліфіковані на ч.2 ст. 189 КК України за ознаками вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб.

Судом досліджувалось і підтверджено показами потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, свідка ОСОБА_13, прибутковим касовим ордером від 05.04.2012 р.(т.4 а.с.33) наявність перед розбійним нападом у сейфі офісу 100 тис грн., які були призначені для поповнення статутного фонду і твердження засуджених про те, що вони викрали із сейфа лише біля 20 тис. грн. розцінюються як їх намагання применшити негативні наслідки своєї злочинної діяльності.

ОСОБА_6 був прийнятий на посаду фахівця з методів розширення ринку збуту до ТзОВ "Логістика Дистриб'юція Сервіс" з 03.04.2012 р. і з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність (т.2, а.с.235,236).

Актом інвентаризації про дебіторську заборгованість, видатковими накладними № Б0304/0147 від 03.04.2012 р., № Б 1104/0113 від 11.04.2012 р. про отримання ОСОБА_6 від ОСОБА_10 за реалізовану продукцію фірми відповідно 1761,21 грн., та 943; видатковою накладною № Л-0000655 від 11.04.2012 р. про отримання ОСОБА_6 за реалізовану продукцію фірми від ОСОБА_14 316,94 грн. підтверджується винуватість ОСОБА_6 у привласненні згаданих сум, які він не здав у касу ТзОВ "Логістика Дистриб'юція Сервіс"(т.2, а.с.226, 227, 234). В судовому засіданні суду першої і апеляційної інстанції ОСОБА_6 підтвердив, що привозив ОСОБА_10 та ОСОБА_14 товар, за це вони давали йому винагороду, але то не були гроші ТзОВ "Логістика Дистриб'юція Сервіс" і жодних грошей від них для своєї фірми він не отримував (т.4 а.с.41а). Зазначені квитанції, покази засудженого, оголошені покази свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_15 (т.2 а.с.248-251, 252-255) спростовують заперечення ОСОБА_6 у привласненні грошей і доводи адвоката в апеляціях про нікчемність наведених доказів.

Разом з тим, призначаючи покарання засудженим суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України і не належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засуджених, обставини, що впливають на покарання, конкретні обставини вчинення особливо тяжкого злочину і ступень участі кожного в його вчиненні і не може вважатись колегією суддів як необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Так, призначаючи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання суд врахував, що ними були вчинені злочини, які класифікуються як тяжкі, що вони є особами молодого віку, раніше неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються по місцю проживання, роль ОСОБА_6 у вчиненні злочину як організатора, а ОСОБА_5 - як виконавця і в період іспитового строку за попередній злочин, часткове визнання ним вини, щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

При цьому суд не врахував, що ОСОБА_6 є організатором і в порушення вимог ст. 29 КК України не послався на ч.3 ст. 27 КК України, а ОСОБА_5 активним виконавцем особливо тяжкого злочину, обидва активними виконавцями тяжкого злочину, пов'язаному з вимаганням і погрозами, винуватість в яких ОСОБА_6 не визнає, а ОСОБА_5 визнає частково, не в повній мірі враховано, що вони неодноразово судимі, а ОСОБА_6 в тому числі за вчинення корисливих злочинів, що ОСОБА_5 змінив, за надуманими мотивами, свої покази на користь ОСОБА_6, а також вчинив особливо тяжкий та тяжкий злочини в період відстрочки виконання вироку за попередній злочин, тому висновок суду про його щире каяття є помилковим.

При призначенні покарання ОСОБА_7 із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді двох років позбавлення волі суд послався на вчинення ним тяжкого злочину, його молодий вік, відсутність судимості, позитивні характеристики, наявність сім'ї, постійного місця проживання, повне визнання винуватості і щире каяття, намагання відшкодувати завдану шкоду, думку потерпілих щодо його покарання.

Разом з тим, судом не враховано, що ОСОБА_7 був активним виконавцем вчинення особливо тяжкого злочину, купував знаряддя для його вчинення, допомагав зв'язувати потерпілу ОСОБА_8, забирав гроші із сейфу, в своїх показах намагався мінімізувати негативні наслідки, зазначаючи про викрадення біля 20 тис. грн., а не 100 тис. грн., а потерпілі просили обрати йому мінімальне покарання, але в межах санкції статті, підтримуючи думку прокурора про призначення 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. За таких обставин колегія суддів вважає застосування судом відносно ОСОБА_7 ст. 69 КК України необґрунтованим.

Стягнувши солідарно із засуджених судові витрати, суд порушив вимоги ст. 93 КПК України 1960 року.

З урахуванням всіх наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 слід призначити більш тяжке покарання, відносно ОСОБА_7 - мінімальне, але в межах санкції ч.3 ст. 187 КК України, та скасувати солідарне стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 362, 366, 378 КПК України 1960 року, колегія суддів

апеляцію прокурора Улінця І.О., який приймав участь в суді першої інстанції, в частині засудження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково, в частині засудження ОСОБА_7 та стягнення судових витрат задовольнити повністю, апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення. вирок Залізничного районного суду м. Львова від 27 грудня 2012 року в частині засудження ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та солідарного стягнення з них судових витрат скасувати.

Визнати винним і засудити: 1. ОСОБА_6 за ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст. 189 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 191 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із зберіганням, перевезенням матеріальних цінностей строком на 2 роки. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_6 шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим 10(десять) років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із зберіганням, перевезенням матеріальних цінностей строком на 2 роки; 2. ОСОБА_5 за ч.3 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст. 189 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України частково приєднати до призначеного покарання не відбуту частину покарання за вироком від 06.06.2011 року і остаточно призначити покарання за сукупністю вироків 9(дев'ять) років і 6(шість) міс. позбавлення волі з конфіскацією майна; 3. ОСОБА_7 за ч.3 ст. 187 КК України на 7(сім) років позбавлення волі з конфіскацією майна.