Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 квітня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 21 лютого 2012 року.

Зазначеним вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 07 червня 2007 року вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, 17.07.2009 року звільненого умовно-достроково на 10 місяці 29 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ст. 353 КК України (в ред. Закону від 05.04.2011 року) до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у таємному викраданні чужого майна, поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно та у самовільному присвоєнню владних повноважень, поєднаних із вчиненням суспільно небезпечного діяння ( грабежу) за таких обставин.

26 серпня 2011 року приблизно о 20:00 ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння в аудиторії № 235 в приміщенні "МАУП" по проспекту Миру, 99/101 в м. Хмельницькому, з метою заволодіння чужим майном, вводячи в оману ОСОБА_3 щодо свого справжнього статусу, видаючи себе за працівника органів внутрішніх справ України, відкрито викрав належний ОСОБА_4 ноутбук марки "Тoshiba" вартістю 1800 грн.

Крім того, ОСОБА_2 15 вересня 2011 року приблизно о 14:00 у стані алкогольного сп'яніння біля кіоску по ремонту взуття по вул. Галана в м. Хмельницькому відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого заволодів мобільним телефоном марки "Nokia 7610", завдавши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 2096 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ст. 353 КК України (в ред. Закону від 05.04.2011 року) скасовано за відсутністю в його діях складу злочину, а провадження у справі в цій частині закрито.

Ухвалено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи та кваліфікував його дії, оскільки ноутбуком він заволодів шахрайським шляхом. Засуджений зазначає, що тілесні ушкодження ОСОБА_5 він заподіяв на грунті особистих неприязнених стосунків, а телефон, який загубив потерпілий, йому підкинули працівники міліції. Крім того засуджений вважає, що при призначенні покарання суд не врахував даних про його особу та обставин, які пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, пояснення прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у відкритому повторному викраденні чужого майна відповідає фактичним обставинам справи і обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, які суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив і належно оцінив.

Зокрема, суд обгрунтовано поклав в основу вироку такі докази, як: показання потерпілого ОСОБА_5, про те, що ОСОБА_2 наніс йому легкі тілесні ушкодження та відкрито викрав мобільний телефон, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтвердили викрадання засудженим у потерпілого телефону, даними протоколу виявлення і вилучення мобільного телефону у ОСОБА_2, даними судово-медичної експертизи, про виявлення у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів м'яких тканин нижніх повік обох очей, садна шкіри перенісся, інші, наведені у справі докази.

Посилання засудженого на те, що мобільний телефон йому підкинули працівники міліції місцевий суд належним чином перевірив та обґрунтовано визнав їх такими, що спростовуються доказами у справі.

Твердження засудженого, про заволодіння ноутбуком шляхом шахрайства є неспроможними.

Так свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_8 в суді показали, що ОСОБА_2 дійсно їм повідомив, що він є працівником міліції, однак вони йому не повірили. Тоді ОСОБА_2, подолавши опір ОСОБА_8, забрав ноутбук та втік.

Обгрунтовано суд у вироку пославлявся і на показання засудженого, який винуватість у вчиненні злочинів визнавав частково та підтвердив обставини заволодіння майном потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Доводи засудженого про те, що у ході досудового слідства він давав показання під тиском працівників міліції, суд належним чином перевірив, дав їм оцінку, та обґрунтовано визнав такими, що не підтверджені матеріалами справи.

Проаналізувавши всі досліджені у справі докази в їх сукупності, та давши належну їм оцінку суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК України.

Апеляційний суд, розглянувши справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2, ретельно перевірив викладені в ній доводи, за змістом аналогічні доводам касаційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильної кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК, та обґрунтовано визнав їх такими, що не підлягають задоволенню, навівши в ухвалі мотиви такого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК.

Як убачається з матеріалів справи, суд при призначенні

ОСОБА_2, покарання врахував тяжкість вчиненого злочину (згідно зі ст. 12 КК України віднесений до тяжких), дані про особу засудженого (раніше судимий, має на утриманні вагітну дружину), обставини, що обтяжують покарання (вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння). Обставинами, що пом'якшують покарання засудженого, суд обґрунтовано визнав відшкодування матеріальної шкоди потерпілим.

Враховуючи наведене, підстав для пом'якшення призначеного

ОСОБА_2 покарання колегія суддів не вбачає, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 21 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.