Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 28 березня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2012 року.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2012 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України на 9 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 5 листопада 2002 року, о 24 годині, керуючи автопоїздом із автомобіля "МАЗ-5337" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 і причепа "СЗАП-8355" державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі Київ-Луганськ, зі сторони м. Дніпропетровська в сторону м. Кривого Рогу, грубо порушив вимоги пунктів 2.3 "б", 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність до дорожньої обстановки, не відреагував на її зміну, не слідкував за розміщенням і кріпленням вантажу та не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого не справився з керуванням транспортним засобом та здійснив зіткнення з автомобілем "Форд-Транзит" державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку по смузі свого руху, що призвело до таких наслідків: пасажирам автомобіля "Форд-Транзит" ОСОБА_4 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження; ОСОБА_5, ОСОБА_6 - тяжкі тілесні ушкодження; водію даного автомобіля ОСОБА_3 та пасажирам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть останніх.

У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на додаткове розслідування. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового і судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Не погоджується з оцінкою доказів по справі, зазначає, що їх сукупність не підтверджує висновки суду першої та апеляційної інстанцій з приводу винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Вказує на те, що при додатковому розслідуванні не було виконано вказівок апеляційного суду, які є обов'язковими. Наголошує на порушенні права на захист при призначенні авто технічної експертизи. Крім того, направив клопотання і просить скасувати оскаржувані судові рішення та звільнити засудженого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги і клопотання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, касаційний суд вправі скасувати або змінити вирок та ухвалу в разі виявлення: істотного порушення кримінально-процесуального закону; неправильного застосування кримінального закону; невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Однак, колегія суддів касаційного суду не вправі втручатися в судові рішення з підстав однобічності або неповноти судового слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, - порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості, заподіяло тяжкі тілесні ушкодження і спричинило загибель кількох осіб, суд обґрунтував доказами, які досліджені в судовому засіданні.

Так, на обґрунтування свого висновку щодо винуватості засудженого суд послався на показання потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11; свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18; протоколи огляду місця події і схему до нього, протоколи огляду транспорту, відтворення обставин і обстановки подій; висновки судово-медичних експертиз щодо виявлення тілесних ушкоджень у потерпілих; судово-автотехнічних, автотехнічної; повторної комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної, авто технічної і металознавчої експертиз.

Зазначені докази були ретельно перевірені судом, обгрунтовано покладені в основу обвинувального вироку і повністю спростовують доводи касаційної скарги захисника про невинуватість засудженого у вчиненні інкримінованого злочину.

Суд першої інстанції дослідив усі обставини, що могли мати значення для прийняття рішення, а його висновок щодо винності і кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2, є правильним.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи засудженого, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і з посиланням на обставини справи не знайшов підстав для їх задоволення, виніс вмотивовану ухвалу. З таким рішенням погоджується і колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Доводи касаційної скарги захисника про порушення кримінально-процесуального закону, невиконання вказівок апеляційного суду, порушення права на захист, спростовуються матеріалами справи і є необґрунтованими.

Що стосується застосування п. 4 ч. 2 ст. 49 КК України і клопотання про звільнення засудженого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, то воно не підлягає задоволенню, оскільки на час розгляду справи апеляційним судом, тобто до дня набрання чинності вироком законної сили 10 липня 2012 року, не минуло десять років з дня вчинення засудженим злочину - 5 листопада 2002 року.

Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_2, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставини. Призначене покарання є необхідним і достатнім.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.