Справа № 1609/7607/2012 

Номер провадження 11/786/153/2013 

Головуючий у 1-й інстанції Антонов 

Доповідач Захожай О. І. 

Категорія: ч.1 ст. 115 КК України - О.Т.З.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючогосудді: Захожай О.І.

суддів: Герасименко В.М., Тараненка Ю.П.

з участю

прокурора: Расюка В.В.

потерпілої: ОСОБА_1

представника потерпілої: адвоката ОСОБА_2

засудженого: ОСОБА_3

захисника: адвоката ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляціями прокурора прокуратури Київського району м. Полтави, засудженого ОСОБА_3

на вирок Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2012 року,-

Цим вироком:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вітово, Чигиринського району, Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, вдівця, не працюючого, пенсіонера, раніше не судимого, проживаючого АДРЕСА_1

засуджений за ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора Київського району м. Полтави в інтересах Полтавського міського фінансового управління задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь управління витрати на лікування потерпілої ОСОБА_1 в сумі 3366,27 грн.

Вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку суду 03.07.2012 року, близько 21-00 год., ОСОБА_3, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час з'ясування сімейних стосунків влаштував сварку з співмешканкою свого сина ОСОБА_1, яка переросла в бійку. Під час бійки у гр. ОСОБА_3 виник умисел на вбивство гр. ОСОБА_1 Реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_3 дістав ніж, котрий згідно з висновком експерта № 257 від 25.08.2012 року являється холодною зброєю колюче-ріжучої дії, та який перебував на комоді в його кімнаті, підійшов до ОСОБА_1, яка в цей час знаходилась біля газової плити, що в приміщенні кухні даної квартири та була розташована спиною до нього. Після чого, ОСОБА_3 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на протиправне позбавлення життя іншої людини, підійшовши в притул до ОСОБА_1 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечних характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді смерті, наніс їй один удар ножем в життєво важливі органи - в район грудної клітини зліва зі спини.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1445 від 13.07.2012 року, у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого ножового поранення тулубу з ушкодженням грудної та черевної порожнини, з внутрішньою кровотечею, тотальним гемопневматораксом та ушкодженням діафрагми та селезінки (з послідуючим її видаленням), геморагічного шоку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя. Суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті особи не настали з причин, не залежних від волі ОСОБА_3, який не вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, також через своєчасний виклик медичної допомоги та належне її надання медичними працівниками, вдалося врятувати життя ОСОБА_1

В апеляції прокурор просить скасувати вирок суду у зв'язку з призначенням м'якої міри покарання, яка не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.3 ст. 15. ч.1 ст. 115 КК України до 8 років позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції просив перекваліфікувати його дії з ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України на ст. 123 КК України, оскільки наміру позбавляти життя ОСОБА_1 у нього не було. Також просить при визначенні покарання врахувати його пенсійний вік, те що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, є заслуженим учасником нафтогазової промисловості, має інвалідність ІІ групи та розкаються у вчиненому.

Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав надану прокуратурою апеляцію та вважав вирок суду законним та обґрунтованим, засудженого ОСОБА_3 та його захисника на підтримку наданої ним апеляції із змінами в частині необхідності застосування ст. 75 КК України при визначенні покарання, заперечення потерпілої ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 проти апеляції засудженого, які прохали вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню за таких підстав.

Суд вірно встановив фактичні обставини скоєного злочину та обґрунтовано визнав виним ОСОБА_3 у скоєнні злочину за який він засуджений. Винуватість засудженого доведена сукупністю доказів, зібраних та перевірених у відповідності до чинного законодавства, достовірність яких не викликає сумніву.

Судова колегія вважає, що суд дав належну оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку дій із відповідною їх кваліфікацією. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні незакінченого замаху на вбивство - по суті підтверджується сукупністю доказів, досліджених у ході слідства.

Дії засудженого ОСОБА_3 за ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України кваліфіковані вірно.

Даних про те, що у справі допущені порушення кримінально - процесуального чи матеріального закону, які б могли бути підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Суд першої інстанції правильно оцінив матеріали кримінальної справи та поставився критично до пояснень засудженого, що він не мав наміру на вчинення вбивства, оскільки це суперечить зібраним матеріалам справи в їх сукупності.

Апеляційні вимоги засудженого, що у нього був відсутній намір вбивати потерпілу спростовуються зібраними у справі доказами.

ОСОБА_3 маючи значний життєвий досвід, внаслідок знаходження в стані алкогольного сп*яніння, після сварки із своїм сином, вирішив помститися за мілкі образи своїй фактичній невістки. Для цього використав мисливській ніж, який являється холодною зброєю та наніс потерпілій удар ножем в життєво важливі органи - в район грудної клітки зліва зі спини. Згідно матеріалів амбулаторної психолого - психіатричної експертизи № 538 (а.с. 219 т.1) ОСОБА_3 незважаючи на похилий вік та середній зріст має атлетичну тіло будову, на момент вчинення злочину не перебував у стані фізіологічного афекту чи іншому особливому емоційному стані, в тому числі і в стані емоційного - збудження або емоційного напруження, який би міг розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання. Вказаний та відповідно встановлений емоційний стан знаходження засудженого під час скоєного злочину, його чітко спрямовані дії - використання холодної зброї та нанесення удару в спину потерпілій, під лопатку, в ділянку розташування життєво важливих органів, коли остання не мала можливості внаслідок цього вчинити дій для самозахисту, переконливо свідчить про прямий умисел дій засудженого на позбавлення життя ОСОБА_3. Крім того засуджений ОСОБА_3 зразу після нанесення проникаючого удару ножем, який спричинив руйнацію життєво важливих органів потерпілої за тотальний крововилив, особисто зазначив ОСОБА_6 мету своїх дій: " Я тебе вб*ю. Ти здохнеш, а я відсиджу". Вказане потерпіла послідовно та стабільно підтвердила на досудовому та судовому слідстві, а також в апеляційній інстанції. Будь які підстави ставити під сумнів показання потерпілої, відповідно до матеріалів кримінальної справи - відсутні .

Крім того потерпіла ОСОБА_6 зразу, після спричинення їй тілесних ушкоджень засудженим, покликала на допомогу його сина, свого співмешканця, а сама покинула кімнату де все відбулося та моментально викликала швидку допомогу, що в подальшому врятувало їй життя. ОСОБА_7 зразу із іншої кімнати підбіг до засудженого та забрав у нього мисливській ніж. Вказані дії потерпілої та її співмешканця позбавили засудженого можливості подальшого спричинення потерпілій тілесних ушкоджень для реалізації мети її вбивства, оскільки без ножа ОСОБА_3 не міг фізично протистояти своєму сину, який набагато його є молодшим та відповідно є міцнішим.

Таким чином, згідно обставин які передували скоєнню злочину, взаємовідносин потерпілої та засудженого до настання скоєного злочину, дії кожного із вказаних осіб, причини припинення дій з боку винної особи та її відношення до скоєного, спосіб вчинення злочину, характер, механізм утворення та локалізацію спричинених тілесних ушкоджень потерпілій, колегія суддів приходить до висновку, що дії ОСОБА_3 відповідно до умислу були спрямовані саме на позбавлення життя потерпілої, а не на спричинення їй тяжких тілесних ушкоджень, відповідно до настання наслідків, оскільки тільки своєчасне та фактично невідкладне надання медичної допомоги врятувало життя ОСОБА_1.

При обранні покарання ОСОБА_3 суд вірно та відповідно до вимог закону врахував характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину та його тяжкість, конкретні обставини справи, позитивні дані про особу винного, обставини, що пом*якшують та обтяжують покарання.

Судом першої інстанції під час судового слідства досліджувались документи, які позитивно характеризують ОСОБА_3 і відповідно до матеріалів справи врахував також тяжкість та обставини скоєного злочину та його наслідки у форми втрати потерпілою життєво важливого органу, що на явно на протязі всього її життя буде негативно впливати на стан її здоров*я, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що перевиховання та виправлення засудженого можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства в межах санкції інкримінованого злочину.

Обране засудженому покарання, відповідає вчиненому та даним про особу ОСОБА_3, який позитивно характеризується, злочин скоїв вперше і раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, хворіє на тяжкі захворювання, і таким чином визначене мінімальне покарання є необхідним та достатнім для попередження нових злочинів .

Таким чином мінімальне покарання засудженому ОСОБА_3 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України і колегія суддів не вбачає підстав для його пом*якшення та застосування ст.ст. 69 та 75 КК України. Обставою, що обтяжує покарання судом встановлено вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Також враховано часткове визнання вини засудженим, думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок суду є законним та підстав для пом'якшення чи обтяження немає, як немає і підстав для перекваліфікації дій засудженого.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

Апеляції прокурора прокуратури Київського району м. Полтави, засудженого ОСОБА_3- залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2012 року відносно ОСОБА_3, засудженого за ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України - залишити без зміни.