11/796/200/2013 Про отримання хабара начальником відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів за безперешкодне здійснення підприємницької діяльності - 26.02.2013 Прийняття

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чортків Тернопільської обл., українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, має неповнолітню доньку 1994 року народження, працює: заступник начальника управління відділу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві приватної власності.

Справа № 11/796/200/2013

Головуючий у першій інстанції: Підпалий В.В.

Категорія: ч. 2 ст. 368 КК України

Доповідач: Рибак І.О.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням - іспитового строку 2 (два) роки з покладенням на засудженого певних обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до ст. ст. 75, 77 КК України конфіскацію майна до ОСОБА_1 не застосовано.

Зараховано в строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_1 термін його затримання починаючи з 20.01.2009 року по 23.01.2009 року, відповідно до вимог ст. 72 КК України.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_1 залишено без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

По справі вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він відповідно до наказу № 409-о начальника ВРОС ПМ ДПА у м. Києві від 03.06.2008 року будучи призначеним на посаду начальника відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, і відповідно до положення "Про відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва", що затверджене 15.11.2008 року начальником ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, на начальника відділення були покладені наступні обов'язки: організація роботи відділення, персональна відповідальність за ефективне виконання покладених на нього завдань і функцій; визначення та розподілення функціональних обов'язків особового складу відділення; забезпечення організації і проведення оперативно-розшукової діяльності з метою викриття злочинів, пов'язаних з незаконним обігом товарів; ведення обліку негласного апарату, їх повідомлень, оперативно-розшукових справ відділення, аналіз стану цієї роботи; забезпечення безперервного стеження за станом оперативної обстановки у сфері незаконного обігу підакцизних товарів, своєчасне прийняття та реалізація рішень стосовно зміцнення оперативних позицій на об'єктах обслуговування, удосконалення роботи з наявним негласним апаратом та по оперативно-розшуковим справам.

Крім того, згідно ст. 21 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" начальник відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ОСОБА_1, як працівник податкової міліції, був наділений наступними повноваженнями - приймати та реєструвати заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до його компетенції, здійснювати в установленому порядку їх перевірку і прийняття щодо них передбачених законом рішень; здійснювати відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове слідство в межах своєї компетенції, вживати заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляти причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживати заходів до їх усунення.

Також, відповідно до ст. 16 Закону України "Про державну службу", ОСОБА_1 не мав права вчиняти дії, що передбачені ст.ст. 1, 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", а саме: сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг та надавати незаконні переваги фізичним чи юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", до правоохоронних органів відносяться органи державної податкової служби. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 працюючи на посаді начальника відділення боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва був працівником правоохоронного органу.

Виконуючи покладені на нього обов'язки, ОСОБА_1 згідно ст. 12 Закону України "Про міліцію" мав право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у визначених цим Законом випадках.

Таким чином, майор податкової міліції ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника відділення по боротьбі з незаконним обігом підакцизних товарів ГВПМ ДПІ у Печерському районі м Києва, перебуваючи на службі в державному органі виконавчої влади, діючи від його імені, був наділений правом пред'являти вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання юридичними та фізичними особами, тобто був наділений владними повноваженнями, у зв'язку з чим являвся представником влади та службовою особою, вчинив злочин при наступних обставинах.

У вересні 2008 року, більш точної дати органами досудового слідства не встановлено, у денний час, начальник відділення по боротьбі з незаконним обігом підакцизних товарів ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ОСОБА_1, разом з особою, відносно якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 6 п. 2 КПК України, затримали на пл. "Арсенальна" в м. Києві, біля ст. метро "Арсенальна" ОСОБА_4, який здійснював реалізацію карток поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку, що належали ОСОБА_5 без державної реєстрації та дозволу на встановлення торгової точки.

Доставивши ОСОБА_4 до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, яке розташоване у м. Києві по вул. Пушкінській, 24-А, ОСОБА_1 разом з особою, відносно якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 6 п. 2 КПК України (1001-05) , завели його до кабінету № 413, куди викликали і ОСОБА_5

Після прибуття ОСОБА_5 до адміністративної будівлі ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, ОСОБА_1, знаходячись у своєму службовому кабінеті № 413, що розташований у м. Києві по вул. Пушкінській, 24-А, у денний час, з метою незаконного збагачення, висунув ОСОБА_5 незаконну вимогу про передачу йому особисто у якості хабара за не складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та за повернення йому вилучених карток оплати зв'язку 500 доларів США. ОСОБА_5 усвідомлюючи, що в разі невиконання вимоги ОСОБА_1 він буде притягнутий до адміністративної відповідальності, передав ОСОБА_1 особисто у якості хабара 2 000 грн. та картки на оплату послуг мобільного зв'язку на суму 640 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на незаконне збагачення, ОСОБА_1 висунув до ОСОБА_5 незаконну вимогу, щомісячно передавати йому у якості хабара кошти у розмірі еквівалентному 400 доларів США за безперешкодне здійснення торгівлі без державної реєстрації та без дозволу на розміщення торговельної точки на території Печерського району м. Києва, під погрозою складання стосовно ОСОБА_5 протоколів про адміністративне правопорушення та за не вилучення у осіб, що здійснюють торгівлю, карток поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку. ОСОБА_5 погодився з протиправною вимогою ОСОБА_1 щодо передачі останньому щомісячно хабарів у розмірі еквівалентному 400 доларів США за можливість безперешкодного здійснення торгівлі картками поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку на території Печерського району м. Києва без державної реєстрації та дозволу на розміщення торгової точки.

Продовжуючи свої злочинні дії, з 01.10.2008 року по 05.10.2008 року, більш точної дати органами досудового слідства не встановлено, у період часу з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., у службовому кабінеті начальника відділення ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, що розташований у м. Києві по вул. Пушкінській, 24-А, згідно попередньої домовленості ОСОБА_1 одержав повторно у якості хабара від ОСОБА_5 1 500 грн. та картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку на загальну суму 1 020 грн., в тому числі картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку ЗАТ "Київстар Дж. Ес. Ем." з серійними № 21280903785, 212809062719, 212809035169 номіналом по 100 гривень кожна та ЗАТ "Українські радіосистеми" з серійними № 095484619119, 095484619117 номіналом по 30 грн., №095451027098 номіналом 90 грн. та № 095508630557 номіналом 60 грн., за надання можливості безперешкодно здійснювати торгівлю без дозволу на розміщення торгової точки і не складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за здійснення господарської діяльності без державної реєстрації та дозволу на розміщення торгової точки.

Крім того, з 01.11.2008 року по 10.11.2008 року, більш точної дати органами досудового слідства не встановлено, у період часу з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., перебуваючи у службовому кабінеті начальника відділення ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, що розташований у м. Києві по вул. Пушкінській, 24-А, ОСОБА_1 одержав повторно у якості хабара від ОСОБА_5 2 000 грн., за надання можливості безперешкодно здійснювати торгівлю без дозволу на розміщення торгової точки і не складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за здійснення господарської діяльності без державної реєстрації та дозволу на розміщення торгової точки.

Продовжуючи свої злочинні дії, в грудні 2008 року, більш точної дати органами досудового слідства не встановлено, у період часу з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., перебуваючи у службовому кабінеті начальника відділення ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, що розташований у м. Києві по вул. Пушкінській, 24-А, ОСОБА_1 одержав повторно у якості хабара від ОСОБА_5 1 000 грн., а також картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку на загальну суму 1 000 грн., за надання можливості безперешкодно здійснювати торгівлю без дозволу на розміщення торгової точки і не складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за здійснення господарської діяльності без державної реєстрації та дозволу на розміщення торгової точки.

20.01.2009 року, приблизно в 17 год. 30 хв., ОСОБА_5 перебуваючи у службовому кабінеті начальника відділення ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, що розташований у м. Києві по вул. Пушкінській, 24-А, передав ОСОБА_1, а ОСОБА_1 одержав повторно у якості хабара 7 000 грн., за надання можливості безперешкодно здійснювати торгівлю без дозволу на розміщення торгової точки і не складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за здійснення господарської діяльності без державної реєстрації та дозволу на розміщення торгової точки, після чого одразу був затриманий співробітниками Служби Безпеки України.

Всього, у період з вересня 2008 року по січень 2009 року, ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_5 у якості хабарів 13 500 грн. та картки поповнення рахунків операторів мобільного зв'язку на загальну суму 2 660 грн. за нескладання стосовно ОСОБА_5 протоколів про адміністративне правопорушення за здійснення господарської діяльності без державної реєстрації та дозволу на розміщення торгової точки, а всього хабарів на загальну суму 16 160 грн.

Тобто, ОСОБА_1 своїми навмисними діями, які виразились в одержанні службовою особою хабара, за невиконання в інтересах того хто дає хабара дії з використанням наданої йому влади, вчинене повторно, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 368 КК України.

На зазначений вирок суду прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 подали апеляції.

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання, внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які атестовані посади в правоохоронних органах, а також посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки та з конфіскацією майна. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_1 спеціального звання.

В обґрунтування своїх вимог, прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення злочину та кваліфікацію дій ОСОБА_1, посилається на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, у зв'язку з чим вважає призначене покарання м'яким. Вважає, що судом не належно оцінені обставини, які характеризують особу засудженого, не в повній мірі враховані наслідки вчинення злочину, у зв'язку з чим виправлення засудженого без позбавлення волі не можливе. Також зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтовано не застосував положення ст. 54 КК України та не позбавив засудженого спеціального звання, оскільки ОСОБА_1 своїм вчинком підірвав авторитет держави.

В своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, однобічністю та неповнотою судового і досудового слідства, що не може бути усунуто в суді, та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржуваний вирок прийнято після скасування в апеляційному порядку виправдувального вироку Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2011 року, але під час повторного судового розгляду справи вказівки апеляційної інстанції залишені без виконання. На думку апелянта обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах, що суперечить основним конституційним засадам кримінального судочинства та вимогам закону. Окрім цього вважає, що порушено таємницю наради суддів, оскільки в нарадчій кімнаті крім судді знаходились його помічник та секретар, а також за даними дошки оголошень слухалися інші кримінальні справи.

Вважає, що протокол огляду місця події від 20.01.2009 року складено оперативним співробітником СБУ, а не слідчим, як того вимагає ст. ст. 190, 191 КПК України, що виключає його доказове значення, оскільки складений не уповноваженою на це особою.

Крім того зазначає, що в основу вироку покладені надумані, суперечливі та непослідовні показання ОСОБА_5, судом не враховано, що заявник постійно змінював свої показання та по різному викладав обставини, а також непослідовними є його свідчення щодо періоду та розміру переданих коштів та карток. Апелянт вважає, що ОСОБА_5 обмовив його в одержанні хабара, щоб підірвати його ділову репутацію та усунути від виконання службових обов'язків.

ОСОБА_1 також посилається на те, що дії стосовного нього носять провокаційний характер, оскільки заява хабародавця зареєстрована в журналі вхідної кореспонденції, а не в порядку ст. 97 КПК України, доводи заявника про дачу йому хабара ніким не перевірялись. В матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи щодо отримання співробітником СБУ грошових коштів для передачі ОСОБА_5 Доводи апелянта щодо можливої провокації хабара та штучного створення доказів обвинувачення належним чином не перевірено. Вважає, що його доводи на доведення невинуватості судом перекручені та залишені без належної оцінки.

При направленні справи на досудове слідство, просить органу досудового розслідування доручити: встановити обставини зайняття ОСОБА_5 незаконною підприємницькою діяльністю; призначити технічну експертизу плівок щодо наявності монтажу та з'ясування технічних характеристик диктофону, на якому зроблено запис розмови; провести за його участю та з залученням експерта-криміналіста та застосування лампи ультрафіолетового випромінювання відтворення обстановки та обставин події на предмет виявлення на руках заявника залишку барвника; провести перевірку законності закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_5; провести очну ставку між ОСОБА_8 та апелянтом; прийняти щодо співробітників ГУ СБ України у м. Києві та Київській області рішення в порядку ст. 97 КПК України щодо наявності в їх діях складу злочинів передбачених ст. ст. 364, 365, 366, 370 КК України; прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України стосовно ОСОБА_5 про вчинення ним злочину, передбаченого ст. 383 КК України.

В своїй апеляційній скарзі та змінах до неї захисник ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, однобічністю та неповнотою судового і досудового слідства, що не може бути усунуто в суді, та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в ході досудового та судового слідства не була допитана свідок ОСОБА_9- фізична особа - підприємець, яка за поясненнями заявника ОСОБА_5 була власницею торгових точок, а також карток поповнення рахунку мобільного зв'язку.

Окрім цього зазначає, що твердження викладені у вироку, про те, що ОСОБА_5 неодноразово відвідував ОСОБА_1 підтверджується у журналі реєстрації відвідувачів ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києві спростовується самим Журналом реєстрації відвідувачів, під час огляду якого встановлено тільки 2 записи відвідування приміщення ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києві свідком (заявником) ОСОБА_5

Також посилається на те, що в порушення вимог закону в ході судового розгляду справи грошові кошти в сумі 7000 грн., які визнані речовими доказами, не оглядались та не пред'являлись учасникам судового розгляду.

Заслухавши доповідача, прокурора, який повністю підтримав подану апеляцію, щодо апеляцій засудженого та захисника вважав, що вони не підлягають задоволенню, засудженого та захисника, які підтримали подані апеляції, щодо апеляції прокурора просили залишити її без задоволення, провівши часткове судове слідство, судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Винність засудженого ОСОБА_1 у вчинені злочину за обставин, викладених у вироку, доведена доказами, дослідженими в судовому засіданні. Кваліфікація його дій за ч.2 ст. 368 КК України є правильною.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 368 КК України за обставин викладених у вироку є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними у справі доказами в їх сукупності, перевірені в ході судового слідства, зокрема показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11. ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_13, фактичними даними, що містяться в протоколах слідчих дій, висновками експертів №35/1 від 09.04.2009 року, №188/1 від 08.08.2009 року та №12Л від 04.03.2009 року та іншими доказами.

Так свідок ОСОБА_5, будучи попередженим про кримінальну відповідальність як на досудовому слідства так і під час судового розгляду справи надав покази, які не суперечать та узгоджуються між собою, в яких детально виклав обставини неодноразового давання хабара ОСОБА_1 як грошима так і картками поповнення рахунку абонентів мобільного зв'язку за повернення товару, який ОСОБА_1 майже щомісяця в нього вилучав. Потім він звернувся із заявою до ГУ СБ України в м. Києві та Київської області щодо протиправних дій ОСОБА_1 і 20.01.2009 року, передав ОСОБА_1 у якості хабара кошти у сумі 7 000 грн., після чого, останній був затриманий співробітниками СБУ.

Згідно протоколу огляду, складеного після затримання ОСОБА_1 в його робочому кабінеті № 413 ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва працівниками СБУ, які проводили оперативно-розшукові заходи, 20.01.2009 року, у ОСОБА_1 були виявлені гроші, які згідно протоколу огляду грошових коштів від 20.01.2009 року були вручені ОСОБА_5 для вручення ОСОБА_1 в якості хабара.

Обставини вручення, виявлення та вилучення грошей підтвердили допитані у судовому засіданні свідок ОСОБА_11, у присутності якого, як понятого, проводилась ця дія та свідок ОСОБА_13, показання якого були оголошенні в судовому засіданні. Аналогічного змісту показання дав свідок ОСОБА_10, який як працівник ГУ СБУ у м. Києві та Київській області проводив огляд грошових коштів та огляд місця події.

Достовірність показів свідків підтверджується і висновками експертів. Як вбачається із тексту висновків експертиз, предмети, що передані на експертизу, (гроші, які були використані при дачі хабара, і були виявлені як під час огляду спецзасобами, якими вони були помічені, змиви з рук ОСОБА_1) були упаковані та опечатані в установленому порядку. Згідно висновку експерта №35/1 від 09.04.2009 в наданій на дослідження газеті були виявлені вісім відбитків папілярних візерунків, що придатні для ідентифікації. Відповідно до висновку експертизи №188/1 від 08.07.2009 року, в наданій на дослідженні газеті, в якій знаходились грошові кошти та сліди папілярних візерунків №1 та 2 об'єкту дослідження належать ОСОБА_1 Згідно з висновком експерта №12Л від 04.03.2009 року, хімічна речовина, якою оброблені надані на дослідження грошові кошти, однакова із хімічною речовиною на змивах з рук ОСОБА_1, газети, столу, що були зроблені під час проведення огляду місця події 20.01.2009 року.

Не можна погодитись і з доводами захисника, щодо того, що ОСОБА_5 відвідував ОСОБА_1 всього двічі, оскільки відповідно до протоколу очної ставки від 23.04.2009 року проведеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, ОСОБА_5 підтвердив обставини відвідування ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, свідок ОСОБА_8 підтвердив, що бачив ОСОБА_5 декілька разів в ГВПМ ДПІ Печерського району м. Києва, коли той заходив до кабінету ОСОБА_1

Безпідставними є посилання захисника на те, що судом не були оглянуті визнані речовими доказами грошові кошти в сумі 7000 грн., що є на його думку умовою для скасування вироку, оскільки відповідно до даних протоколів огляду грошових коштів від 20.01.2009 року та місця події від 20.01.2009 року, кількість, серії, номери та номінали купюр які вручались свідку ОСОБА_5 згідно протоколу огляду грошових коштів від 20.01.2009 року повністю співпадають з кількістю, серіями, номерами та номіналами купюр, вилученими у кабінеті ОСОБА_1 згідно протоколу огляду місця події від 20.01.2009 року.

Посилання захисника на те, що судом не було допитано свідка ОСОБА_9 не впливає на об'єм обвинувачення, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується іншими зібраними по справі доказами.

Колегія суддів вважає непереконливими посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що зібрані по справі докази є фальшованими. Відповідно до матеріалів справи, проведення оперативно-розшукових заходів щодо засудженого, застосування технічних засобів при проведенні таких заходів, вилучення грошей у ОСОБА_1. і огляд місця події проводилось до порушення кримінальної справи відносно останнього, але такі дії працівників ГУ СБУ у м. Києві та Київській області не суперечать порядку проведення оперативно-розшукових заходів визначеному законом та вимогам кримінально-процесуального закону, оскільки кримінальна справа відносно ОСОБА_1. була порушена невідкладно після доставляння ОСОБА_1 до прокуратури м. Києва, і Апеляційний суд м. Києва також невідкладно був поінформований про проведення оперативно-розшукових (т. 6 а. с. 235). Наявність цих документів свідчить про дотримання порядку проведення оперативно-розшукових заходів і спростовує твердження засудженого про їх незаконність.

Аналіз наведених обставин дає підстав вважати, що відображені в протоколах отримання грошей ОСОБА_1, виявлення в останнього помічених грошей, встановлені й зафіксовані в порядку, який істотно не суперечить вимогам кримінально-процесуального закону. З цього випливає, що висловлені ОСОБА_1 сумніви щодо достовірності цих доказів, а саме: проведення огляду місця події, затримання ОСОБА_1 працівниками ГУ СБУ у м. Києві та Київській області та інші, не усувають їх доказового значення.

Щодо посилання апелянта на порушення таємниці наради суддів, слід зазначити, що вони є необґрунтованими. Відповідно до матеріалів службової перевірки, призначеної ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2013 року, 20 серпня 2012 року по дані справі суддя Підпалий В.В. видалився до нарадчої кімнати, для постановлення вироку, де перебував до 21 серпня 2012 року, по виходу з якої проголосив вирок. Із пояснень судді Підпалого В.В. вбачається, що на час перебування його по даній справі у нарадчій кімнаті, що є його службовим кабінетом, сторонніх осіб не було. Його помічник ОСОБА_15 перебувала у відпустці, що підтверджується наказом №298-к/2012 від 26.07.2012 року, а секретар судового засідання ОСОБА_14 знаходилась в іншому кабінеті приміщення суду. Щодо доводів апеляції засудженого про призначення на 20.08.2012 року до розгляду іншої кримінальної справи, відповідно до даних журналу розгляду судових справ і матеріалів та довідки секретаря судових засідань ОСОБА_14 дана справа була знята з розгляду.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 та доводи апеляції захисника ОСОБА_2 про незаконність вироку є безпідставними, а відповідно такі апеляції задоволенню не підлягають.

Прокурор, який приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, в своїй апеляції вважає вирок щодо ОСОБА_1 занадто м'яким, а саме: вважає, що суд незаконно застосував ст. 75 КК України та звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, а також, що безпідставно не застосував положення ст. 54 КК України та не позбавив спеціального звання майор міліції. Однак колегія суддів вважає такі доводи апеляції прокурора непереконливими у зв'язку з наступним.

Доводи прокурора в апеляції про те, що суд не надав оцінки тяжкості скоєного злочину, обставинам справи, даним про особу ОСОБА_1, те, що дана особа небезпечна, має відбувати покарання реально так як останній висновків для себе не зробив, у вчиненому не розкаявся, вважає, що останній буде продовжувати злочинну діяльність, є безпідставними, оскільки як убачається з вироку суду, судом першої інстанції враховані всі обставини, в тому числі і ті, на які посилається прокурор в своїй апеляції.

Зокрема при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, а саме те, що він має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем колишньої роботи характеризується позитивно, працює, одружений, має неповнолітню доньку 1994 року народження, мати пенсіонерку ІНФОРМАЦІЯ_6, судимостей не має, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. За таких умов суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства та обґрунтовано призначив покарання з застосуванням ст. 75 КК України.

Не вбачається підстав і для призначення засудженому більш суворого покарання та позбавлення ОСОБА_1 спеціального звання майор міліції, як про те йдеться в апеляції прокурора, так як обрана засудженому міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а призначення такого додаткового покарання, як позбавлення спеціального звання майор міліції не є обов'язковим.

Таким чином, не знаходячи підстав для скасування вироку суду з мотивів, наведених в апеляції прокурора, колегія суддів вважає його законним та обґрунтованим, покарання призначене засудженому справедливим, а відтак апеляцію такою, що задоволенню не підлягає.

Будь-яких порушень вимог КПК України (1001-05) , які б стали підставами для скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 368 КК України, як про це ставлять питання в своїх апеляціях прокурор, засуджений та захисник, по справі не встановлено, а тому їх апеляційні скарги задоволенню не підлягають.