0305/846/2012 Про одержання хабара, скоєне начальником відділу освіти районної державної адміністрації - 18.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_2 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 листопада 2012 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта вища, розлучений, не працюючий, раніше не судимий,

- засуджений за ч.3 ст. 368 КК України на строк 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані із перебуванням на державній службі на строк 2 (два) роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 76 КК України на засудженого покладені обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міру запобіжного заходу залишено попередню у виді застави. Після вступу вироку в законну силу грошову заставу в сумі 17 000 гривень постановлено повернути ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 998 грн. 64 коп. судових витрат за проведення експертизи.

Вироком вирішена доля речових доказів.

Розглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів судової палати, -

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він, працюючи на посаді начальника відділу освіти Ківерцівської районної державної адміністрації, будучи відповідно до ст.25 Закону України «Про державну службу», службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, 07.02.2012 року отримав від ОСОБА_5 хабара в сумі 100 доларів США за працевлаштування на посаду бухгалтера відділу освіти та безперешкодне проходження випробувального терміну її дочки ОСОБА_6

Крім того, 09.02.2012 року, близько 14 год., продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 400 доларів США за сприяння у влаштуванні його сина ОСОБА_8 у дитячий дошкільний заклад №2 міста Ківерці.

Протиправні діяння підсудний вчинив при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_2 згідно розпорядження голови Ківерцівської районної державної адміністрації № 12-ос від 20.02.2008 року був призначений на посаду начальника відділу освіти Ківерцівської районної державної адміністрації. Згідно посадової інструкції начальника відділу освіти Ківерцівської РДА, наказу № 248 від 01.09.2011 року «Про розподіл функціональних обов'язків між працівниками відділу освіти Ківерцівської райдержадміністрації», Положення про відділ освіти Ківерцівської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Ківерцівської РДА № 111 від 22.04.1999 року, був наділений організаційно-розпорядчими обов'язками.

Згідно ст. 25 Закону України «Про державну службу», ОСОБА_2 працював на посаді, віднесеній до шостої категорії державних службовців, обіймаючи відповідальне становище. На підставі розпорядження голови Ківерцівської районної державної адміністрації від 13.10.2009 року № 49-с ОСОБА_2 присвоєно 11 ранг державного службовця.

Під час перебування ОСОБА_2 з 23.01.2012 року по 03.02.2012 року у додатковій оплачуваній відпустці для складання державних іспитів та захисту магістерської роботи, до нього зателефонувала заступник начальника відділу освіти Ківерцівської РДА ОСОБА_1 з питанням працевлаштування на вакантну посаду бухгалтера у відділі централізованої бухгалтерії її знайомої ОСОБА_6, на що останній дав згоду. Після виходу з відпустки, у період часу з 05.02.2012 року по 06.02.2012 року, перебуваючи в приміщенні службового кабінету ОСОБА_2, вчинив на заяві ОСОБА_6 від 01.02.2012 року резолюцію «не заперечую»та підписав наказ № 22-к від 01.02.2012 року про прийняття її на вакантну посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти Ківерцівської РДА з випробувальним строком три місяці.

07.02.2012 року близько 16 год. ОСОБА_2, перебуваючи при виконанні службових обов'язків у приміщенні службового кабінету, розташованого за адресою: м. Ківерці, вул. Киричука, 1, отримав від матері ОСОБА_6 - ОСОБА_5, в якості хабара грошові кошти у сумі 100 доларів США за працевлаштування на посаду бухгалтера вказаного відділу освіти та безперешкодне проходження випробувального строку її дочкою. Вказані грошові кошти ОСОБА_2 спочатку поклав у шухляду робочого столу, а 09.02.2012 року -у нагрудну кишеню сорочки, привласнивши їх з наміром розпорядитись ними на власний розсуд.

Крім того, 09.02.2012 року близько 14 год. ОСОБА_2, перебуваючи при виконанні службових обов'язків, зустрівся у приміщенні службового кабінету з ОСОБА_7, який є цивільним чоловіком ОСОБА_9 та батьком малолітнього ОСОБА_10 У ході розмови про влаштування дитини до дошкільного навчального закладу комбінованого типу ясла-садок № 2 ОСОБА_2, повторно, отримав від ОСОБА_7 як хабар грошові кошти в сумі 400 доларів США за сприяння у влаштуванні їхнього сина у дошкільний навчальний заклад комбінованого типу ясла-садок № 2.

Одразу після цього ОСОБА_2 з метою виконання неправомірних дій, за які одержав хабар висловив вимогу методисту методичного кабінету ОСОБА_11 терміново влаштувати в дитячий садок № 2 ОСОБА_8, а коли остання відмовилась, то передав їй частину отриманих грошових коштів у сумі 200 доларів США для подальшої передачі їх завідуючій дошкільним закладом з метою впливу на прийняття нею незаконного рішення, тобто розпорядився частиною хабара.

Виконуючи вказівку ОСОБА_2, ОСОБА_11 09.02.2012 року у післяобідню пору на території дошкільного навчального закладу комбінованого типу ясла-садок № 2 зустрілась із завідуючою ОСОБА_12, повідомила вимогу начальника відділу освіти про термінове влаштування ОСОБА_8 в дитячий дошкільний заклад та запропонувала за це 200 доларів США, однак, ОСОБА_12 відмовилась прийняти грошові кошти.

Не виконавши вказівку начальника відділу освіти з незалежних від неї причин, ОСОБА_11 повернулась у службовий кабінет ОСОБА_2, віддавши грошові кошти в сумі 200 доларів США, які попередньо були передані їй, та повідомила про розмову із завідуючою дошкільним закладом. У відповідь начальник відділу освіти повторно висловив вимогу влаштувати ОСОБА_8 в ясла-садок № 2, знову надавши їй 200 доларів США для подальшої передачі завідуючій дошкільним закладом з метою впливу на прийняття останньою незаконного рішення.

У цей час, ОСОБА_2 було затримано працівниками УДСБЕЗ УМВС України у Волинській області. Під час огляду місця події в нагрудній кишені сорочки ОСОБА_2, а також у блокноті ОСОБА_11 виявлено та вилучено предмет хабара в сумі 400 доларів США, що, згідно курсу Національного Банку України, становило 3 192 гривні.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції у поданій апеляції зазначає, що суд безпідставно з обвинувачення ОСОБА_2 виключив таку кваліфікуючу ознаку за ч.3 ст. 368 КК України як «вимагання хабара»у ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та епізод отримання хабара у сумі 500 грн. від ОСОБА_13 Вважає, що вина останнього, по вказаних епізодах, повністю доведена матеріалами справи.

Окрім того вважає, що призначене засудженому покарання не відповідає особі засудженого, тяжкості вчиненого ним злочину і меті покарання внаслідок м'якості, оскільки ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, винним себе у вчиненому не визнав, не розкаявся, не сприяв розкриттю злочинів, що свідчить про його намагання уникнути відповідальності.

Також на думку сторони обвинувачення судом не вірно визначено долю речового доказу - предмету хабара в сумі 500 доларів, так як останній на підставі п.5 ч.1 ст. 81 КПК України підлягає поверненню законному власнику.

Просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК України покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади, пов'язані із перебуванням на державній службі на строк 3 (три) роки та з конфіскацією майна, взявши ОСОБА_2 під варту в залі суду. Речові докази -500 дол. США повернути законним власникам.

Засуджений ОСОБА_2 у поданій апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду викладеним у вироку фактичним обставинам справи та не правильне застосуванням кримінального закону. Вказує на те, що він не був наділений повноваженнями на прийняття дітей у дошкільні заклади, вперше зустрівся з ОСОБА_7 о 14-00 годині 09 лютого 2012 року і грошей у останнього за влаштування його сина у дошкільний заклад не вимагав, відмовлявся брати у ОСОБА_7 гроші та намагався їх йому повернути. Заходів дисциплінарного впливу до ОСОБА_11 не застосовував. Зазначає, що показання свідка ОСОБА_9 не є належним та допустимим доказом, оскільки остання судом допитана не була. Вважає, що протокол огляду та вручення грошових коштів від 09.02.2012 року, протокол огляду місця події з застосуванням відеозапису, висновки технічної та хімічних експертиз, протоколи про застосування оперативно-технічних засобів та п'ять відеокасет, які приєднані до справи як речові докази є недопустимими доказами, а наявні у справі докази свідчать про провокацію хабара.

Вказує, що ОСОБА_6 була прийнята на роботу у період коли він перебував у відпустці. Свідок ОСОБА_5 з власної ініціативи та в якості «подяки»передала йому 100 дол. США і передача цих коштів не була пов'язана з працевлаштуванням ОСОБА_6 і безперешкодним проходженням останньою випробувального строку. Вважає, що в його діях відсутня суб'єктивна сторона інкримінованого йому злочину, оскільки ОСОБА_6 не усвідомлювала, що дає хабар, а він - що його отримує.

Просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій, міркування прокурора, який свою апеляцію підтримав, просив вирок скасувати та постановити новий вирок, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які подану апеляцію підтримали, а апеляцію прокурора не визнали, просили вирок скасувати, а провадження по справі закрити, аналогічні вимоги учасники судового розгляду підтримали в судових дебатах, а засуджений ОСОБА_2 і в останньому слові, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів судової палати прийшла до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав правильну юридичну оцінку. Дії засудженого ОСОБА_2 кваліфікував за ч. 3 ст. 368 КК України, як одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинене повторно і така кваліфікація його дій є правильною.

Винуватість ОСОБА_2 у вчинених ним злочинах повністю підтверджується зібраними і перевіреними у суді першої інстанції доказами.

Зокрема, показаннями самого ОСОБА_2, який у ході досудового та судового слідства не заперечував фактів отримання ним 07.02.2012 року від ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 100 дол. США, а також 09.02.2012 року 400 дол. США від ОСОБА_7

Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_9 з яких випливає, що на початку 2012 року їй необхідно було терміново влаштувати малолітнього сина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4 у дитячий садок. По цьому питанню вона звернулась до завідуючої дитсадком № 2 м. Ківерці ОСОБА_12 Остання повідомила, що її син перебуває у черзі під номером «66», а тому влаштувати його не зможе. Порадила за вирішенням питання звернутись до начальника відділа освіти ОСОБА_15 В ході розмови з ОСОБА_15 зрозуміла, що останній за винагороду може позитивно вирішити її питання, про що розповіла чоловіку - ОСОБА_7

Показаннями свідка ОСОБА_7, який ствердив, що 09 лютого 2012 року в приміщенні службового кабінету начальника управління освіти Ківерцівської РДА передав ОСОБА_2 400 дол. США за позачергове влаштування його сина у дитсадок. Перед передачею хабара звернувся з письмовою заявою до Ківерцівського РВ УМВС України і зазначені грошові знаки були помічені невидимими барвниками.

З показань свідок ОСОБА_11 вбачається, що 09.02.2012 року її викликав ОСОБА_2 і попросив терміново влаштувати у дитячий садочок ОСОБА_8 і для вирішення вказаного питання передав їй 200 дол. США. Завідуюча дитсадком ОСОБА_12 повідомила, що для вирішення питання необхідне письмове клопотання відділу освіти і відмовилась брати гроші. Про це вона повідомила ОСОБА_2 Останній наполягав на позитивному вирішенні питання і знову передав їй гроші. В цей час вони були затримані працівниками міліції.

Свідок ОСОБА_12 повністю підтвердила показання ОСОБА_11

Показання ОСОБА_7 про дачу ним ОСОБА_2 хабара за влаштування його сина до дитсадка, крім зазначених вище доказів, об'єктивно підтверджується протоколом усної заяви-повідомлення ОСОБА_7 про злочин від 09.02.2012 року ( т. 1 а.с. 13), протоколом огляду і врученню ОСОБА_7 працівниками Ківерцівського РВ УМВС України у Волинській області оброблених спеціальним барвникам «Промінь-1»та написом на них «хабар»грошових коштів в сумі 400 дол. США ( т. 1 а.с. 14), протоколом огляду місця події від 09.02.2012 року із застосуванням відеозапису, в ході проведення якого у нагрудній сорочці ОСОБА_2 виявлено дві сто доларові банкноти з надписом «хабар», а також в блокноті ОСОБА_11 виявлено дві сто доларові банкноти з написом «хабар», серії і номери яких співпадають з серіями і номерами банкнот, які були вручені ОСОБА_16 працівниками міліції.

Згідно висновку судово-технічної експертизи вилучені при огляді місця події у ОСОБА_2 та ОСОБА_11 грошові банкноти відповідають аналогічним, які знаходяться у офіційному обігу, а згідно висновку судово-хімічної експертизи виявлені на банкнотах нашарування хімічної речовини, а також нашарування хімічної речовини на марлевих змивах з рук ОСОБА_2 та ОСОБА_11, інших предметах, які були вилучені в ході огляду місця події мають спільну родову належність з наданим на дослідження зразком препарату «Промінь-1», який використовувався для обробки переданих ОСОБА_7 грошових банкнот.

Винуватість ОСОБА_2 в отриманні хабара від ОСОБА_5 за працевлаштування ОСОБА_6 підтверджується показаннями ОСОБА_5 про передачу ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 100 дол. США, копіями наказів про прийняття ОСОБА_6 на посаду бухгалтера відділу освіти.

Зазначений факт також об'єктивно підтверджується протоколами здійснення оперативно-технічних заходів від 23.02.2012 року в ході проведення яких на відеокасетах зафіксовані факти отримання ОСОБА_2 грошових коштів від ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а також передача частини отриманих від ОСОБА_7 у виді хабара грошових коштів ОСОБА_11 для вирішення питання про влаштування сина ОСОБА_7 у дитсадок.

Таким чином, колегія суддів судової палати вважає, що винуватість ОСОБА_2 в одержанні від ОСОБА_5 та ОСОБА_7 хабара повністю доведена зібраними і перевіреними судом першої інстанції доказами.

Постановою Апеляційного суду Волинської області № 666 цт від 20.12.2011 року по ОРС № 28/5-60-11 категорії «Захист»та з метою документування злочинної діяльності фігуранта «Б», пов'язаної з вимаганням та одержанням хабарів надано дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів, пов'язаних із тимчасовим порушенням прав людини. Згідно довідки старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності прокуратури Волинської області порушень закону при проведенні оперативно-розшукових заходів по документуванні злочинної діяльності фігуранта «Б»не допущено. ( т. 2 а.с. 82 ).

Протокол огляду місця події із застосуванням відеозапису від 09.02.2012 року проведений уповноваженою особою та у відповідності до вимог ст. ст. 85-2, 190, 191, 195 КПК України. Судово-технічна та судово-хімічна експертизи призначені у відповідності до вимог ст. 75, 196 КПК України. Висновки експертів відповідають вимогам ст. 200 цього Кодексу.

Суд першої інстанції дав оцінку цим доказам, визнав їх належними і допустимими та поклав їх в основу обвинувального вироку. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і є правильними.

Засуджений ОСОБА_2 при розслідуванні кримінальної справи, розгляді її у суді першої інстанції та у своїй апеляції не навів жодних об'єктивних доказів, які б свідчили про недопустимість вказаних вище доказів, а тому його доводи про недопустимість доказів не заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 26.04.2002 року (v0005700-02) «Про судову практику у справах про хабарництво»відповідальність за одержання хабара настає за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Матеріалами кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_2 на час отримання хабарів від ОСОБА_5 та ОСОБА_7 працював начальником відділу освіти Ківерцівської РДА та у відповідності до ст. 25 Закону «Про державну службу» займав посаду віднесену до шостої категорії державних службовців, тобто був службовою особою, яка займала відповідальне становище.

Згідно посадової інструкції начальника відділу освіти Ківерцівської РДА, затвердженої Головою Ківерцівської РДА 25 червня 2008 року, на ОСОБА_2, як начальника відділу освіти покладались обов'язки по забезпеченню виконання Законів України «Про освіту» (1060-12) , «Про загальну середню освіту» (651-14) , «Про позашкільну освіту» (1841-14) , «Про дошкільну освіту» (2628-14) , постанов Кабінету Міністрів України та указів Президента України.

Матеріалами кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_2 було достеменно відомо, що малолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, перебував у черзі для зарахування його до дошкільного навчального закладу під номером 66 ( т. 1 а.с. 207, 208-219 ). Саме за позачергове влаштування малолітнього ОСОБА_8 у дошкільний навчальний заклад він отримав від батька дитини -ОСОБА_7 хабар у розмірі 400 дол. США. Після цього, він викликав до себе у службовий кабінет методиста методичного кабінету відділу освіти ОСОБА_11, яка була підпорядкована йому по службі, передав їй частину хабара і попросив вирішити питання про термінове влаштування малолітнього ОСОБА_8 до дошкільного закладу.

Вказані обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_11 та завідуючої дитсадком № 2 м. Ківерці ОСОБА_12, а також не заперечуються самим ОСОБА_2 Тому доводи ОСОБА_2 у своїй апеляції про те, що він не був наділений повноваженнями на вирішення питання про прийом дітей у позашкільні навчальні заклади, а тому у його діях відсутній вклад інкримінованого йому злочину, не відповідають фактичним обставинам справи.

У справі відсутні докази, які би вказували, що відносно ОСОБА_2 була провокація хабара, а тому доводи апелянта і в цій частині не заслуговують на увагу.

Факт отримання ОСОБА_2 хабара від ОСОБА_5 об'єктивно стверджується рядом досліджених і перевірений у суді першої інстанції доказів. Матеріалами справи встановлено, що саме від ОСОБА_2 залежало прийняття ОСОБА_6 на посаду бухгалтера у відділ освіти, саме останній ставив резолюцію на заяві ОСОБА_6 та підписував наказ про приняття її на роботу, а тому посилання ОСОБА_2, що отримані ним він ОСОБА_5 100 дол. США не були хабаром, а лише подякою, також є безпідставні.

Суд першої інстанції у встановленому законом порядку викликав свідка ОСОБА_9 для дачі пояснень в судове засідання, а також за клопотанням сторін неодноразово застосовував її привід. Внаслідок того, що на утриманні ОСОБА_9 перебуває новонароджена дитина, примусовий привід щодо неї виконаний не був. За таких обставин, суд у відповідності до вимог ст. 306 КПК України визнав явку даного свідка неможливою та дослідив її показання, які вона дала в ході досудового слідства.

Свідок ОСОБА_9 на досудовому слідстві допитана у відповідності до вимог ст. 167 КПК України, через сімейні обставини суд першої інстанції визнав явку цього свідка до суду неможливою, показання які дала ОСОБА_9 на досудовому слідстві фактично підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_7, узгоджуються з іншими доказами по справі. Тому підстав визнавати ці показання недопустимими немає.

Відповідно до п. 4 примітки до ст. 368 КК України вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

На досудовому слідстві та у судовому засіданні ОСОБА_2 в категоричній формі заперечив факт вимагання ним грошей у ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за влаштування їх малолітнього сина до позашкільного навчального закладу.

Допитана на досудовому слідстві ОСОБА_9, а також ОСОБА_7 на досудовому слідстві та у суді не підтвердили факту вимагання у них хабара.

Крім того, матеріалами кримінальної справи достовірно встановлено, що станом на 09.02.2012 року малолітній ОСОБА_8 перебував у черзі на влаштування до дошкільного навчального закладу під № 66. Даючи ОСОБА_2 хабар за позачергове влаштування їх малолітнього сина до дитсадка ОСОБА_9 та ОСОБА_7 діяли всупереч встановленим правилам прийому дітей до таких закладів, а тому доводи прокурора у апеляції про безпідставне виключення з обвинувачення ОСОБА_2 такої кваліфікуючої ознаки, як вимагання хабара, не ґрунтуються на законі.

Також не заслуговують на увагу апеляційні доводи прокурора про незаконне виключення з обвинувачення ОСОБА_2 отримання ним 09 лютого 2012 року хабара в розмірі 500 гривень від ОСОБА_13

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 з самого початку досудового слідства та у суді заперечував факт отримання від ОСОБА_13 хабара. Вказував, що ОСОБА_13 09 лютого 2012 року повертав йому борг. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 ( т. 3 а.с. 210) підтвердив факт позики ОСОБА_2 грошей в сумі 500 грн. ОСОБА_13 Інших об'єктивних доказів у матеріалах справи та у апеляції прокурора, які би спростовували ці обставини і підтверджували факт, отримання ОСОБА_2 09.02.2012 року від ОСОБА_13 хабара у справі немає. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно виключив з обвинувачення ОСОБА_2, одержання ним зазначених коштів в якості хабара.

Вирішуючи питання про конфіскацію 500 дол. США, які є речовими доказами і предметом злочину в дохід держави, суд прийняв до уваги недоведеність факту вимагання ОСОБА_2 хабара, обставини при яких ОСОБА_7 передав ОСОБА_2 хабар, а також вимоги, які викладені у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року (v0005700-02) і вірно конфіскував ці кошти в дохід держави. Тому доводи прокурора про необхідність передачі вказаних коштів власникам, не ґрунтуються на законі.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 50, 65 КК України в достатній мірі врахував характер вчиненого злочину, особу винного та конкретні обставини справи.

Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин не встановив.

Щодо особи ОСОБА_2 врахував, що він вчинив тяжких злочин, злочин вчинив вперше, на утриманні має неповнолітню дитину, проживає з батьками-пенсіонерами, його характеристику, а також незначний розмір хабара.

Як вбачається з матеріалів справи та вироку суду ОСОБА_2 із займаної посади звільнений і щодо нього застосована додаткова міра покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з перебуванням на державній службі строком на два роки. Тому посилання прокурора на те, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі може вчиняти аналогічні та нові злочини, є лише його припущенням, а тому такі доводи колегію суддів до уваги не приймаються.

Колегія суддів судової палати вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і перевиховання та попередження нових злочинів. Підстав для скасування вироку з обставин, наведених апелянтами у своїх апеляціях, колегія суддів судової палати не знаходить.

Керуючись п. 11 Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13.04.2012 року, ст.ст. 365- 366 КПК України (в ред. 1960), колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, -

Вирок Ківерцівського районного суду від 08 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, а також апеляцію засудженого ОСОБА_2 -без задоволення.