Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л.,

Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І.,

Остапчука Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" в особі представника Висоцького Андрія Борисовича на рішення апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2011 року,

У липні 2010 року ПАТ "ПУМБ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5849608 від 27 листопада 2007 року в сумі 28 971 долар США 90 центів та 22 852 грн. 82 коп., посилаючись на те, що незважаючи на попередження про дострокове повернення суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами, заборгованість відповідачем не погашається.

У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ "ПУМБ" про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що умови договору суперечать вимогам закону, оскільки він укладений в іноземній валюті, у позивача відсутня індивідуальна ліцензія на операції з іноземною валютою, умови договору вважає несправедливими та такими, що порушують його права, як споживача, оскільки валютні ризики покладено на нього, а відбулося різке зростання курсу долара.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 грудня 2010 року позов ПАТ "ПУМБ" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь банка заборгованість за кредитним договором № 5849608 від 27 листопада 2007 року за основною сумою боргу і процентів за користування кредитом у розмірі 28 971 долар США 90 центів, що за курсом НБУ становить 229 130 грн. 06 коп., сплачений судовий збір в сумі 195 доларів США 46 центів, що за курсом НБУ становить 1545 грн. 83 коп., а також стягнуто пеню за прострочення грошового зобов’язання з повернення основної суми кредиту і погашенню процентів в сумі 22 025 грн. 10 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ПУМБ" сплачений судовий збір в сумі 154 грн. 19 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн., а всього 274 грн. 19 коп.

В задоволенні решти вимог ПАТ "ПУМБ" відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ "ПУМБ" про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2011 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 6 грудня 2010 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат на користь банку скасовано.

В задоволенні позову ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 листопада 2007 року відмовлено. В решті частини рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ПАТ "ПУМБ" - Висоцький А.Б. порушує питання про скасування оскаржуваного судового рішення, із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 27 листопада 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 5849608, згідно умов якого відповідач отримав у банку кредит в розмірі 29 750 доларів США для придбання нерухомості зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитом строком до 27 листопада 2014 року. Позивач свої зобов’язання перед позичальником виконав, надавши останньому обумовленні кредитним договором кошти.

З метою забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором, між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_4 27 листопада 2007 року був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки № 5850178, згідно з яким ОСОБА_4 передав позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 вартістю 178 529 грн.

ОСОБА_4 зобов’язання по поверненню основної суми кредиту не виконує з 21 лютого 2009 року, а з 14 березня 2009 року не сплачує передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитними коштами.

Відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що на погашення заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 15 червня 2010 року, за заявою банку звернуто стягнення на предмет іпотеки, про що виданий 30 липня 2010 року виконавчий напис нотаріуса.

На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції виконавчий напис нотаріуса не скасований, звернутий до примусового виконання та знаходиться на примусовому виконанні в Орджонікідзевському ВДВС Маріупольського МУЮ.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав, що порушене право ПАТ "ПУМБ" в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, що утворилась станом на 15 червня 2010 року, захищено шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тому, повторному захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором за рішенням суду це право не підлягає, оскільки при наявності ніким не скасованого виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення цієї ж заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки може призвести до подвійного стягнення однієї і тієї ж суми заборгованості за той же період часу, що порушить права відповідача.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави, зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604- 609 ЦК України, не передбачають підставою припинення зобов’язання вчинення виконавчого напису.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов’язання.

Саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пеню за несвоєчасну сплату кредиту.

Наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорювалось, що на момент розгляду справи нерухоме майно, що становить предмет іпотеки, у встановленому законом порядку не реалізовано і вимоги банку з повернення коштів кредиту з відсотками і пенею за прострочення платежів не задоволені.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було підстав для відмови в захисті права позивача на стягнення з відповідача заборгованість за користування кредитом та пені за несвоєчасну сплату кредиту за вказаний період.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 303 ЦПК України не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не маючи підстав для скасування рішення, прийшов до передчасного висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржувалося.

Згідно з ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин ухвалене у справі судом апеляційної інстанції рішення підлягає скасуванню, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" в особі представника Висоцького Андрія Борисовича задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2011 року скасувати, залишити в силі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 грудня 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.