Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С. М.,

суддів Сахна Р. І., Шибко Л. В.,

за участю прокурора Гошовської Ю. М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2012 року.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останнього разу - за вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2002 року за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, 07 грудня 2007 року невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено на покарання у виді обмеження волі; звільненого після відбуттю покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Вирішено питання про стягнення судових витрат та про долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_1 - особу, яка раніше вчинила умисне вбивство, визнано винним і засуджено за те, що він 24 червня 2011 року приблизно о 20.00 год. у стані алкогольного сп'яніння на третьому поверсі гуртожитку по АДРЕСА_1 під час сварки умисно вчинив замах на вбивство ОСОБА_3, смерть якого не настала з незалежних від волі винного причин.

При цьому ОСОБА_1 за місцем свого проживання у кімнаті НОМЕР_1 вказаного гуртожитку взяв кухонний ніж, яким завдав потерпілому

ОСОБА_3 множинну кількість ударів у грудну клітину та черевну порожнину, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2012 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 порушується питання про скасування постановлених у справі судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, пов'язаними із оцінкою доказів, однобічністю та неповнотою досудового й судового слідства та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Засуджений доводить, що умислу на вбивство ОСОБА_3 він не мав.

У заяві, що по суті є доповненнями до касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1 вказує на упередженість та необ'єктивність досудового слідства та судового розгляду справи та вважає, що такі дії обумовлюють винесення окремої ухвали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які кожен окремо підтримали касаційну скаргу, думку прокурора про законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 цього Кодексу. Згідно із зазначеною нормою кримінально-процесуального закону підставами для зміни або скасування судових рішень у касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого.

Як видно зі змісту касаційної скарги засудженого, він фактично посилається на однобічність і неповноту судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК 1960 року, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Разом із тим, під час перевірки матеріалів справи встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінально-процесуальним законом порядку та належно оцінених у вироку.

Винуватість засудженого ОСОБА_1 підтверджується його показаннями, даними в ході досудового слідства, показаннями свідків та іншими доказами у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час досудового та судового слідства визнав факт завдання поранень ОСОБА_3 кухонним ножем.

З показань потерпілого ОСОБА_3, даних під час досудового слідства, убачається, що того дня між ним та засудженим виник словесний конфлікт, після з'ясування якого ОСОБА_1 забіг до кухні з ножем і завдав ним потерпілому ударів по різних частинах тіла. Відштовхнувши ОСОБА_1, ОСОБА_3 вибіг із кухні та по сходах піднявся на п'ятий поверх. За ним із погрозами вбивством побіг ОСОБА_1, який, упустивши з виду

ОСОБА_3, почав спускатися сходами.

Під час розгляду справи судом потерпілий ОСОБА_3 змінив свої показання й став заперечувати те, що ОСОБА_1 погрожував його вбити. Ці показання суд першої інстанції перевірив і прийняв відповідне мотивоване рішення про необґрунтованість доводів потерпілого щодо зміни показань, оскільки його показання під час досудового слідства об'єктивно узгоджувалися з матеріалами справи, а саме з показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_8 та експерта ОСОБА_9, з даними протоколів очних ставок, протоколів відтворення обстановки й обставин події, з висновками судово-медичних експертиз та з іншими матеріалами справи.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суд обґрунтовано дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на умисне вбивство

ОСОБА_3, оскільки про це свідчать не тільки показання останнього та свідків у справі, а й дані про знаряддя злочину, кількість, характер, локалізацію виявлених у ОСОБА_3 поранень.

Тобто ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але цей злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, - внаслідок залишення потерпілим місця події, а також своєчасного надання йому необхідної медичної допомоги.

За таких обставин доводи засудженого про відсутність у нього прямого умислу на вбивство ОСОБА_3 є безпідставними, а наведені вище докази спростовують і посилання засудженого на те, що його винуватість у вчиненні замаху на умисне вбивство потерпілого не доведено.

Таким чином, усі обставини справи суд дослідив всебічно, повно й об'єктивно, зібраним доказам дав належну оцінку в їх сукупності і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та конкретних обставин справи, а також з урахуванням обставини, що обтяжує покарання. Вважати призначене ОСОБА_1 покарання надмірно суворим у колегії суддів не має підстав.

Як убачається з матеріалів справи, наведені в апеляціях доводи засудженого та його захисника суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними і належним чином мотивував у своєму рішенні висновки, з якими погоджується колегія суддів. Вони підтверджуються доказами, ретельно перевіреними і належним чином оціненими судом апеляційної інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Істотних порушень КПК (1001-05) 1960 року, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, колегія суддів не виявила.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від

05 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від

10 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.