1-113/11 Про таємне викрадення майна з проникненням на подвір'я домоволодіння, скоєне повторно за попередньою змовою двома особами - 18.12.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2012 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с.Йосипівка Петрівського району Кіровоградської області, українку, громадянку України, із середньою освітою, не працюючу, проживаючу АДРЕСА_1, раніше судиму:

- 10.04.2009 року Петрівським районним судом за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст..75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

- 25.11.2010 року Петрівським районним судом за ч.2 ст.185, ст.71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком на 3 роки

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; на підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі; згідно із ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 3 роки, а також відповідно ст. 76 КК України зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції,

Суд першої інстанції визнав винною та засудив ОСОБА_4, за те, що вона 16 листопада 2010 року, близько 16 години, з метою крадіжки чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_5, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, на підводі, прибули до домоволодіння ОСОБА_6, розташованого за адресою, АДРЕСА_2, де ОСОБА_4 проникла через паркан на територію вказаного домоволодіння, та із загорожі, таємно повторно викрала двох гусок, вартістю 140 грн. та 4 курки, вартістю 156 грн., з викраденим з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяла потерпілому ОСОБА_6, матеріальних збитків на загальну суму 296 грн.

В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи кваліфікації, інкримінованого ОСОБА_4, злочину, просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі; на підставі ч.4 ст. 70 КК України, остаточно призначити покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_4, раніше притягалася до кримінальної відповідальності, та будучи засудженою 10.04.2009 року та 25.11.2010 року, за вчинення злочинів проти власності, висновків для себе не зробила знову вчинила крадіжку,що вказує на її небажання ставати на шлях виправлення, характеризується негативно, не працює, веде аморальний спосіб життя, на шлях виправлення не стала, тому застосування умовного покарання є недостатнім для виправлення засудженої. На підставі п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання»вирок постановлений зараз та попередній виконувати самостійно.

Провівши під час апеляційного розгляду судове слідство в об'ємі допиту засудженої ОСОБА_4, та дослідження матеріалів справи про особу останньої, заслухавши пояснення засудженої та захисника-адвоката ОСОБА_3, які просили призначити покарання за ч.3 ст. 185 КК України не пов'язане з позбавленням волі, думку прокурора, який підтримав апеляцію частково і просив вирок скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_4 за ч.3 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі, а вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25.11.2010 року на підставі ч.4 ст. 70 КК України виконувати самостійно, перевіривши досліджені матеріали справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію прокурора такою, що підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції -скасуванню в частині призначення покарання, виходячи з таких підстав.

Засуджена ОСОБА_4, свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю та апеляційному суду пояснила, що вона 16 листопада 2010 року, близько 16 години, з метою крадіжки чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_5 на підводі прибули до домоволодіння ОСОБА_6, що розташоване за адресою, АДРЕСА_2, де вона проникла через паркан на територію вказаного домоволодіння, та із загорожі таємно викрала двох гусок, вартістю 140 грн. та 4 курки, вартістю 156 грн., з викраденим з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись ним на власний розсуд. У вчиненому розкаюється, просить призначити покарання не пов'язане з позбавлення волі.

Враховуючи, що ніким із учасників судового процесу юридична кваліфікація інкримінованого ОСОБА_4, злочину за ч.3 ст. 185 КК України не оспорюється, колегія суддів апеляційного суду не входить в обговорення доведеності вини засудженої, та вважає, що суд першої інстанції дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність її вини та правильно кваліфікував дії останньої за ч.3 ст. 185 КК України, крадіжку чужого майна, вчинену повторно за попередньою змовою групою осіб, та поєднану з проникненням у сховище.

Призначаючи покарання судом першої інстанції, згідно ст. 65 КК України, враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який по ступеню тяжкості відноситься до категорії тяжких, особу засудженої, яка характеризуються з негативного боку, раніше судима, обставини, що пом'якшують покарання -щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди, обставини, що обтяжують покарання, вчинення злочину стосовно особи похилого віку.

Проте, звільняючи ОСОБА_4, від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України суд першої інстанції, в порушення вимог п.6 ч.1 ст. 324, ч.2 ст. 334 КПК України в мотивувальній частині вироку взагалі не навів мотивів, не вказав та не висловився з приводу того, яке саме покарання необхідно призначити підсудній, не навів підстав для можливого застосування стосовно ОСОБА_4, покарання з випробуванням, тому вирок суду в частині призначеного покарання, за переконанням колегії суддів є немотивованим та необґрунтованим.

Такі, обставини, як посередня характеристика за місцем проживання підсудної ОСОБА_4, яка не працює, (а.с.113), неодноразово судима саме за вчинення крадіжки чужого майна, 10.04.2009 року та 25.11.2010 року, та вчинила злочин, будучи підсудною під час розгляду стосовно неї кримінальної справи за ч.2 ст. 185 КК України, вказують саме на небажання засудженої стати на шлях виправлення, а тому застосування стосовно неї ст. 75 КК України недопустиме, та не відповідає висновкам суду першої інстанції з цього приводу.

Оцінивши у сукупності досліджені під час судового слідства докази у справі, що стосуються особи засудженої, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, призначаючи покарання за ч.3 ст. 185 КК України, дійшов обґрунтованого висновку щодо його розміру, проте призначаючи остаточне покарання за ч.4 ст. 70 КК України, висновок суду щодо застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_4, від відбуття покарання з випробуванням є неправильним.

Не обґрунтованими є доводи прокурора про призначення ОСОБА_4 покарання у виді 4 років позбавлення волі, і чому не погоджується з покаранням, яке призначив суд першої інстанції - 3 роки і 6 місяців позбавлення волі та вважає його недоцільним.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання» №11 від 06.11.2009 року (v0011700-09) у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі ч.1 ст. 70 КК України. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 було засуджено вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2010 року за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, за який вона засуджена Петрівським районним судом Кіровоградської області від 3 лютого 2012 року до покарання у виді позбавлення волі, вона вчинила 16 листопада 2010 року, тобто до засудження за попереднім вироком.

Таким чином, на підставі ч.4 ст.70 КК України згадані вироки слід виконувати самостійно.

Крім того, на підставі ч.2 ст. 365 КПК України підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку суду про вчинення ОСОБА_5 злочину з огляду на те, що відносно останньої справа не розглядалася і вирок не постановлявся, а тому у мотивувальній частині вироку необхідно уточнити, що ОСОБА_4 учинила крадіжку майна ОСОБА_6 за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, даних про особу засудженої, вважає за необхідне апеляцію прокурора задовольнити частково, а вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання.

Керуючись ст.ст. 362, 366, 378, 379 КПК України, колегія суддів

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок -задовольнити частково.

вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2012 року щодо ОСОБА_4 скасувати в частині призначення покарання.

Вважати ОСОБА_4 засудженою за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України цей вирок, а також вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2010 року, винесений щодо цієї засудженої, виконувати самостійно.

З мотивувальної частини вироку Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2012 року виключити посилання про вчинення ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 злочину та вважати, що ОСОБА_4 учинила крадіжку майна ОСОБА_6 за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділенні в окреме провадження.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4, обчислювати з моменту її затримання, тобто з 22.05.2012 року.

В решті вирок - залишити без змін.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_4 на касаційний період залишити - взяття під варту.

вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Кіровоградської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженою -в той-же строк з часу вручення їй копії вироку.