805/4867/15-а Про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної фіскальної служби області щодо невідшкодування особі витрат, пов'язаних з викликом для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні - 03.11.2016 Прийняття

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів на відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області щодо невідшкодування йому витрат, пов'язаних з викликом для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні 32014000000000102 29 вересня 2015 року;стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на його користь 1996,28 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невідшкодування витрат, пов'язаних з викликом для участі у допиті в якості свідка у вказаному кримінальному провадженні 29 вересня 2015 року;стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на його користь 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю щодо невідшкодування витрат, пов'язаних з викликом для участі у допиті в якості свідка у зазначеному кримінальному провадженні 29 вересня 2015 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, провадження у справі закрито.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, що призвело до незаконного закриття провадження у справі. Зокрема зазначає, що Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) взагалі не передбачено право свідка оскаржувати до суду будь-які дії чи бездіяльність органу досудового розслідування, а тому, вважає, що правомірно звернувся до адміністративного суду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) із позовом у даній справі. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що18 вересня 2015 року ОСОБА_4 був викликаний повісткою до СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області на 29 вересня 2015 року о 10 годині для участі у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні 32014000000000102, що підтверджується повісткою про виклик за підписом старшого слідчого О.В. Веретеніної від 18 вересня 2015 року.

Згідно відмітки в повістці про виклик ОСОБА_4 перебував в якості свідка в СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області з 10-00 по 11-00 годину.

ОСОБА_4 своїм листом від 30 вересня 2015 року звернувся до ГУ ДФС у Запорізькій області з проханням відшкодувати йому витрати, пов'язані з викликом для давання показань,а саме: вартості проїзду до місця виклику і назад, найму жилого приміщення та добові згідно статті 122 КПК України та Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710 (710-96-п) .

Листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 15.10.2015р. №797/14/08-01-05-01-36 позивача повідомлено, що у кошторисі видатків ГУ ДФС у Запорізькій області на 2015 року кошти на компенсацію (відшкодування) витрат особам, що викликаються до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області з інших населених пунктів у якості свідків по кримінальним провадженням не передбачено.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вимоги щодо відшкодування витрат, пов'язаних із викликом до слідчого в якості свідка по кримінальному провадженню 32014000000000102 мають вирішуватись не в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , а в порядку Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) .

У пункті 1 частини першої статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено, як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Підставою закриття провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України є те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 2 чинного Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як вбачається із пункту 25 частини першої статті 3 вказаного Кодексу учасником кримінального провадження, серед іншого, є свідок.

Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, що передбачено частиною першою статті 24 чинного КПК України (4651-17) .

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 66 КПК України свідок має право на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для давання показань.

Частиною першою статті 122 КПК України встановлено, що витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 вказаної статті потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) одним із завдань кримінального провадження встановлено охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, зокрема, і свідка, якому згідно з частиною першою статті 24 КПК України гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, зокрема і щодо права на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для давання показань.

Таким чином, процесуальні питання, пов`язані з кримінальним провадженням, в тому числі щодо відшкодування витрат, понесених свідком для давання показань, врегульовано нормами чинного Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , а тому юрисдикція адміністративних судів на таку категорію правових спорів не поширюється, що в свою чергу, виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, чинним Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) не встановлено жодних застережень з приводу залежності відшкодування витрат, понесених для давання показань у якості свідка, від ухвалення вироку або постановлення ухвали про закриття кримінального провадження.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що право свідка, як учасника кримінального провадження, на відшкодування витрат, понесених для давання показань, врегульовано кримінальним процесуальним законом, у зв'язку з чим й оскарження рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого при вирішенні даного питання здійснюється в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) .

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року залишити без змін.