10/2690/1711/2012 Про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 КК України - 11.09.2012 Прийняття

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2012 року задоволено скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову слідчого в ОВС військової прокуратури Центрального регіону України Лещенка А.Л. про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, від 01 серпня 2011 року, а вказану постанову слідчого - скасовано.

На постанову суду ОСОБА_3 - особа, за заявою якої порушено кримінальну справу, подав апеляцію, вважаючи рішення про скасування постанови про порушення кримінальної справи передчасним, а висновки суду такими, що не відповідають матеріалам справи, оскільки на момент порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 були передбачені ст. 94 КПК України приводи та підстави для її порушення, просив оскаржувану постанову скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити; прокурора та особу, за заявою якої порушено кримінальну справу - ОСОБА_4, які підтримали апеляцію ОСОБА_3; захисника та скаржника, які заперечували проти задоволення апеляції; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що у 1989 році окружні ради Товариств розподілені на 2 структури: громадську (Ради) та виробничо-мисливсько-риболовне об'єднання (ВМРО). Після прийняття ЗУ «Про громадські організації» (281-14) вказані виробничі об'єднання реорганізовані в самостійні господарські розрахункові підприємства при кожній Раді. 5 травня 1993 року створено громадську організацію «Товариство військових мисливців та рибалок України», керівником якого обрано ОСОБА_2 У подальшому до товариства приєдналися мисливці Військово-морських України та назву змінено на «Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України». У зв'язку з розпадом СРСР та ліквідацією Військово-мисливського Товариства Збройних Сил СРСР правонаступником зазначеної організації згідно п. 1.5 Статуту стало «Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України» з колективною формою власності. 03.02.1994 року на засіданні комісії колегіально складений та підписаний розподільчий акт «Про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у зв'язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до Товариства військових мисливців та рибалок України, на підставі якого до Товариства військових мисливців та рибалок України перейшли майнові права та об'єкти нерухомості, які знаходилися на території України.

Постановою від 11 серпня 2011 року слідчим в особливо важливих справах військової прокуратури Центрального регіону України Лещенком А.Л. порушено кримінальну справу щодо голови громадської організації Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. В постанові слідчий посилається на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 05 грудня 2002 року товариство зобов'язане разом з фахівцями Міністерства оборони України здійснити інвентаризацію майна товариства та повернути його з чужого незаконного володіння на користь останнього, що дає підстави вважати, що з приводу майна товариства фактично виник господарсько-правовий спір. На думку слідчого, положення розподільчого акту щодо переходу права власності є порушенням діючих нормативно-правових актів, згідно яких зазначене майно є загальнодержавною власністю, а внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 державі в особі Міністерства оборони України заподіяно збитків на загальну суму 612609,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого, захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в порядку ст. 236-7 КПК України.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя, дослідивши матеріали, на підставі яких порушено справу, заслухавши пояснення учасників процесу, думку прокурора, вивчивши матеріали скарги, перевіривши наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, дійшов висновку про відсутність у постанові слідчого достатніх та допустимих даних для висновку про наявність у діях ОСОБА_2 об'єктивних ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з урахуванням чого вказану постанову скасував.

Таке рішення суду апеляційна інстанція вважає законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).

Відповідно до положень ст. 236-8 КПК України при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи суд перевіряє наявність приводів і підстав для винесення постанови, законність джерел отримання даних, які вказують на ознаки злочину, та не вправі розглядати і вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. За результатами розгляду скарги суд, залежно від того, чи були при порушенні справи дотримані вимоги ст. 94, 97, 98 КПК України, приймає відповідне вмотивоване рішення.

У своїй постанові суд першої інстанції як на підставу для скасування постанови про порушення справи послався на те, що в наданих суду матеріалах, на підставі яких порушено кримінатьну справу, відсутній як рапорт слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури Центраіьного регіону України Лещенка А.Л. щодо безпосереднього виявлення ознак злочину, так і резолюція щодо проведення вказаною особою перевірки, а наявний в матеріалах рапорт від 14.06.2011 р. не містить, в порушення «Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини», затвердженої наказом Генерального прокурора України № 66/13-ок від 24.06.2004 року, відмітки про його реєстрацію в КОЗП.

Із постанови слідчого про порушення справи вбачається, що висновок про наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, зроблено з огляду на те, що 03.02.1994 року на засіданні комісії, співголовою якої був ОСОБА_2, складено розподільчий акт «Про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, у зв'язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу), до Товариства військових мисливців та рибалок України», який суперечить постанові Верховної Ради України № 3943-ХІІ (3943-12) «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», прийнятій 04.02.1994 року, та не узгоджений з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, всупереч вимогам ст.ст. 1-4 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України» від 10 вересня 1991 року. В той же час у змісті постанови про порушення кримінальної справи зазначається, що органи управління майном були визначені постановою Кабінету Міністрів України № 18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» 13.01.1995 року (18-95-п) , тобто при складанні розподільчого акту колегіальним органом, згідно постанови слідчого, порушено норми законодавства України, які на той час ще не діяли.

Крім того, в матеріалах, на підставі яких порушено кримінальну справу, наявні висновки комплексної судової експертизи від 23.06.2011 pоку, що містять визначення ринкової вартості майна станом на 13.01.1995 року, 18.08. 2003 року, 20.05. 2004 року, 23.06. 2011 року, тобто розмір збитків, завданих діями ОСОБА_2 державі, в особі Міністерства оборони України, визначений з порушенням вимог закону.

На підставі наведеного, враховуючи, що при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи судом першої інстанції перевірено наявність приводів і підстав для порушення справи, законність джерел отримання даних, які вказують на наявність ознак злочину, в достатній мірі перевірені доводи скарги, чим дотримані вимоги ст. 236-8 КПК України, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що при порушенні справи слідчим в особливо важливих справах військової прокуратури Центрального регіону України не дотримано вимог статей 94, 97, 98 КПК України, та з цих підстав обґрунтовано скаргу на постанову про порушення кримінальної справи задоволено, а постанову слідчого скасовано.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення апеляції ОСОБА_3 та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2012 року, якою задоволено скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову слідчого в ОВС військової прокуратури Центрального регіону України Лещенка А.Л. про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, від 01 серпня 2011 року, а вказану постанову слідчого - скасовано, залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2012 року - без зміни.