1/2218/291/2012 Про хуліганство та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень - 10.09.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 04 травня 2012 року,-

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 04 травня 2012 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, раніше судимого:

- 31 серпня 2011 року Хмельницьким міськрайонним судом за ч.1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі, з іспитовим строком на 2 роки, згідно ст. 75 КК України,-

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ч.1 ст. 70 КК України призначено 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано покарання, призначене вироком Хмельницького міськрайонного суду від 31 серпня 2011 року і остаточно ОСОБА_2 засуджено на 5 років і 6 місяців позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_2 утримується під вартою з 20 жовтня 2011 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 15000 грн. моральної шкоди.

За вироком місцевого суду ОСОБА_2 близько 22 години 23 квітня 2011 року в стані алкогольного сп»яніння, знаходячись біля магазину «Гранд»по вул. Панаса Мирного 37/2 м.Хмельницького, поблизу кінцевої зупинки громадського транспорту «Озерна», звернувся до ОСОБА_3 з проханням надати йому цигарки, на що отримав відмову. Обурившись, ОСОБА_2 усвідомлюючи, що він знаходиться в громадському місці, ігноруючи елементарні правила поведінки, моралі та добропристойності, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, використовуючи при цьому малозначимий привід, умисно наніс, застосувавши предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, розбитою пляшкою, ОСОБА_3. удар по правій частині обличчя. Коли потерпілий, відійшов в сторону і виставив вперед ліву руку, з метою стримування ОСОБА_2, то отримав ще один удар розбитою пляшкою по долоні лівої кисті. Після чого ОСОБА_2 намагався наздогнати ОСОБА_3, який скориставшись послугою таксі залишив місце події.

Внаслідок вказаних умисних дій ОСОБА_2 ОСОБА_3 спричинено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Станом на 18.07.2011 року у ОСОБА_3 наявний рубець м»яких тканин обличчя в проекції правої половини нижньої щелепи (як наслідок загоєння описаної вище рани). Дані зміни обличчя являються невиправними, оскільки зменшення вираженості цих патологічних змін неможливе без оперативного втручання, тому названа різана рана обличчя являється тяжким тілесним ушкодженням, таким, що знівечило обличчя ОСОБА_3

Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції просить вирок суду в частині засудження за ч.1 ст. 121 КК України скасувати за відсутністю в його діях складу злочину, а за ч.4 ст. 296 КК України перекваліфікувати його дії на ч.2 ст. 125 КК України та пом'якшити йому покарання з застосуванням ст. 75 КК України.

Стверджує, що висновки суду не відповідають дійсності, оскільки рубець, який залишився на обличчі потерпілого не знівечує його, а відповідно до висновку експертизи є легким тілесним ушкодженням, що потягнуло короткочасний розлад здоров'я.

Вважає, що його дії неправильно кваліфіковані за ч.4 ст. 296 КК України, оскільки пляшка з пивом розбилась з необережності, а його рука автоматично піднялась і опустилась.

Зазначає, що призначене покарання є занадто суворим та таким, що не відповідає тяжкості вчинених ним дій.

На аналогічні доводи в своїй апеляції посилається захисник ОСОБА_1 і також просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України скасувати за відсутності в його діях складу злочину, а в частині засудження за ч.4 ст. 296 КК України перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ч.2 ст. 125 КК України і призначити покарання у виді штрафу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення: засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 в підтримку доводів своїх апеляцій, прокурора, який просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення.

Висновок суду І інстанції про винуватість ОСОБА_2 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчиненому з застосуванням предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а також умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених у судових засіданнях та викладених у вироку доказах.

Підсудний ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні зазначених злочинів не визнав та показав, що він випадково розбив пляшку та захищаючись від, на його думку, протиправних дій ОСОБА_3. з необережності наніс останньому тілесне ушкодження.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, вона повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

З показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що він близько 22 години 23 квітня 2011 року, повертаючись додому, зупинився біля магазину «Гранд»щоб придбати цигарки. Коли очікував замовлений товар, до нього звернувся підсудний, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, з проханням надати останньому цигарку. Після того, як він повідомив, що в нього немає цигарок, ОСОБА_2 почав обзивати нецензурною лайкою, розбив пляшку з під пива, яку тримав у руці та наніс йому удар в праву частину обличчя. Захищаючись, він підставив ліву руку, куди також розбитою пляшкою підсудний наніс удар. Відчувши, що з його обличчя потекла кров, побіг до автомобіля таксі та швидко поїхав з місця пригоди, оскільки ОСОБА_2 намагався його наздогнати.

Згідно висновків судово -медичних експертиз № 1747 від 7 жовтня 2011 року та № 1925 від 10 листопада 2011 року, № 2001 від 18 листопада 2012 року у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів м»яких тканин нижньої повіки правого ока з переходом на перенісся, долонної поверхні лівої кисті, набряку і рани м»яких тканин долонної поверхні лівої кисті; рани м»яких тканин по ходу правої гілки нижньої щелепи з ушкодженням тканини правої привушної слинної залози і розсіченням правої лицьової артерії могли утворитись від дії тупо-загостреного твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути уламок скляної пляшки по механізму «удар-розсічення - занурення»та можуть мати давність утворення в межах 5-7-ми діб до моменту проведення судово-медичного обстеження 29.04.2011 року.

Станом на 18.07.2011 року у ОСОБА_3. наявний рубець м»яких тканин обличчя в проекції правої половини нижньої щелепи (як наслідок загоєння описаної вище рани). Дані зміни обличчя являються невиправними, оскільки зменшення вираженості цих патологічних змін неможливе без оперативного втручання, тому названа різана рана обличчя є тяжким тілесним ушкодженням, таким, що знівечило обличчя ОСОБА_3

Дане ушкодження і досудовим слідством визнано таким, що непоправно знівечило обличчя ОСОБА_3, воно відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Це ж наочно підтверджено: фотографіями з зображенням рани на обличчі ОСОБА_3 ( а.с. 66-68).

Ушкодження лівої кисті потерпілого за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Свідок -очевидець ОСОБА_5 підтвердив, що 23.04.2011 року, близько 22 год. він зупинився біля магазину «Гранд»для здійснення покупок, де до нього підійшов ОСОБА_2 з проханням придбати йому пиво, на що він погодився, побоюючись особи, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Коли до віконця магазину підійшов знайомий ОСОБА_3., він відійшов розмовляти по телефону, почувши звук розбитого скла розвернувся, побачив як підсудний наніс розбитою пляшкою удар потерпілому в обличчя. Обороняючись, ОСОБА_3 виставив ліву руку вперед, куди і прийшовся другий удар, після якого він побіг до автомобіля таксі, а ОСОБА_2 побіг за ним.

Свої показання про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 ОСОБА_3, потерпілий та свідок ОСОБА_5 підтвердили під час очних ставок з підсудним ( а.с. 122, 124).

Даний факт потерпілий ОСОБА_3 підтвердив і під час відтворення обстановки та обставин події ( а.с. 152- 155)

З показань свідка ОСОБА_6 старшого ДІМ СДІМ ЗВМ ХМВ УMBС України в Хмельницькій області під час досудового слідства вбачається, що під час проведення перевірки за заявою ОСОБА_3, ОСОБА_2 розповів про обставини вчинення злочину, відобразивши їх в протоколі явки з повинною.

Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №502 від 16.11.2011 року ОСОБА_2, на період вчинення злочину, виявляв емоційно-»нестійкий розлад особистості, імпульсивний тип, на органічній основі. Цей розлад не залишав та не залишає його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, осудний.

В своїй телефонограмі від 6.09.2012 року, надісланій на адресу апеляційного суду потерпілий ОСОБА_3. просив справу розглянути без його присутності і вирок місцевого суду залишити без зміни.

Окрім того, потерпілий зауважив, що заподіяні йому тілесні ушкодження знівечують його обличчя, незнайомі люди звертають увагу, жахаються, знайомі відвернулись від нього, що завдає йому моральні страждання. Шрам постійно травмується під час гоління.

Уся сукупність зібраних у справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 за ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 121 КК України і його дії за цими статтями кримінального закону кваліфіковані правильно.

Що ж стосується доводів апеляцій про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_2 з ч.4 ст. 296 КК України на ч.2 ст. 125 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними і спростованими.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року (va010700-06) «Про судову практику у справах про хуліганство»роз'яснено, що вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою вказаних предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.

П.11 цієї ж постанови розтлумачено, що до спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень також визнаються предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети під час учинення хуліганських дій.

Згідно п.5 цієї ж постанови - особливою зухвалістю при вчиненні хуліганства визнається грубе порушення громадського порядку яке супроводжувалось завданням потерпілій особі тілесних ушкоджень.

Судом встановлено, що у зазначений вечір ОСОБА_2, перебуваючи у стані сп'яніння, спочатку присікався до ОСОБА_5 з вимогою купити пива.

ОСОБА_5 побоюючись ОСОБА_2, змушений був виконати таку вимогу.

Після цього, коли до ОСОБА_5 підійшов його знайомий ОСОБА_3, ОСОБА_2 зненацька наніс йому, тут же розбитою пляшкою, удар в обличчя і другий удар у ліву руку.

ОСОБА_3. врятувався втечею, проте, ОСОБА_2 наздоганяв його.

При цьому версія про те, що потерпілий ОСОБА_3 ніби -то перший почав нападати на ОСОБА_2 не знайшла свого підтвердження і з матеріалів справи це не вбачається.

Раніше потерпілий та засуджений не були знайомі і твердження про те, що останній наніс ОСОБА_3 тілесні ушкодження на ґрунті особистих неприязних стосунків безпідставні.

Такий неочікуваний, ніким не спровокований напад, із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілому спеціально пристосованим для цього предмету, розбитої пляшки, суд обґрунтовано кваліфікував за ч.4 ст. 296 КК України.

Безпідставні доводи апеляцій і про необхідність закриття справи в частині засудження ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України.

За змістом ч.1 ст. 121 КК України таке тілесне ушкодження, яке полягає у непоправному знівеченні обличчя, має місце тоді, коли ушкодження обличчя, будучи непоправним, надає обличчю, зокрема потворного вигляду. При цьому обов'язковим є наявність двох ознак: непоправності ушкодження і знівечення обличчя.

Знівечення є непоправним, якщо воно не може бути усунене за допомогою звичайних методів лікування. Якщо знівечення обличчя може бути усунене тільки шляхом оперативного втручання ( косметичної операції), воно вважається непоправним.

Згідно висновку судово -медичної експертизи зазначене тілесне ушкодження у ділянці правої половини нижньої щелепи потерпілого є невиправним, оскільки зменшення вираженості цих патологічних змін неможливе без оперативного втручання, тому названа різана рана визнана тяжким тілесним ушкодженням.

Таким чином, орган досудового слідства і суд І інстанції прийшли до обґрунтованого висновку про те, що потерпілому ОСОБА_3 заподіяно тяжке тілесне ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя і кваліфікували дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України в цій частині обвинувачення.

Колегія суддів підстав для визнання такої кваліфікації неправильною не знаходить.

При цьому, ознайомившись з фотографіями потерпілого, колегія суддів, вважає, що йому дійсно заподіяно непоправне знівечення обличчя. Прийнято до уваги і його суб'єктивне ставлення до цього поранення та ступінь моральних страждань.