11/0990/296/2012 Про зловживання начальником цеху своїм службовим становищем, скоєне з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, що заподіяло істотної шкоди, та самовільне зайняття земельної ділянки, що завдало значної шкоди власнику землі - 20.06.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора Новосільського А.П., який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Тлумацького районного суду від 30 березня 2012 року, -

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель с. Делева Тлумацького району Івано-Франківської області, який має середню спеціальну освіту, вдівець, пенсіонер, інвалід 2-ої групи, працює начальником цеху №2 філії «Івано-Франківський спеціалізований кар'єр», депутат Делівської сільської ради, згідно ст. 89 КК України не судимий, громадянин України,-

засуджений: за ч.1 ст. 364 КК України на 3 (три) місяці арешту, із застосуванням ст. 69 КК України без призначення додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; за ч.1 ст. 197-1 КК України на 2 (два) місяці арешту.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 3 (три) місяці арешту, із застосуванням ст. 69 КК України без призначення додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі п.п. «г, ґ» ст.1, ст.14 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року № 3680-IV засудженого звільнено від призначеного основного покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.

Вирішено питання про речові докази по справі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він, будучи службовою особою, зловживав службовим становищем, тобто умисно, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, використав надане йому службове становище всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, самовільно зайнявши земельну ділянку, що завдало значної шкоди власнику в особі - держави.

Так, працюючи на посаді начальника цеху №2 філії «Івано-Франківський спеціалізований кар'єр» ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», будучи службовою особою, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України та всупереч інтересам служби, з метою незаконного видобування корисної копалини місцевого значення - вапняка, ОСОБА_2 в період з серпня 2008р. по листопад 2010р., самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,7879 га, ринковою вартістю 114640 грн., в урочищі «Ліски», що належить до земель запасу сільськогосподарського призначення Будзинської, Делівської сільських рад.

На самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_2 проведено зняття родючого шару грунту, чим спричинено шкоду в розмірі 16992 грн. 95 коп., а втрачений середній дохід, який можна було отримати від використання земельної ділянки за цільовим призначенням становить 1296 грн.

Також в цей же період ОСОБА_2 провів видобування корисної копалини - вапняку із порушенням встановленого законодавством порядку в кількості 550 м.куб. на суму 21307 грн.

Внаслідок зловживання ОСОБА_2 своїм службовим становищем та самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,7879 га державним інтересам заподіяно істотної та значної шкоди на загальну суму 39595 грн. 95 коп.

В апеляції прокурор вважає вирок суду незаконним через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону. Посилається на те, що суд належним чином не мотивував рішення про виключення з обвинувачення суми збитків та звільнення засудженого від покарання. Просить вирок скасувати та постановити новий, яким засудити ОСОБА_2 за зловживання своїм службовим становищем, умисне з корисливих мотивів спричинення тяжких наслідків та значної шкоди внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки з метою незаконного видобування корисних копалин місцевого значення - вапняку та призначити покарання в межах санкції ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 197-1 КК України.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляцію та просить її задовольнити, пояснення засудженого, який з апеляцією не згідний та вважає вирок законним, перевіривши матеріали справи, обговоривши викладені в апеляції доводи, та провівши судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так висновки суду щодо доведеності вини засудженого у вчиненні злочинів ґрунтуються на належно досліджених доказах та не оспорюють в апеляційному порядку.

Що стосується покликань в апеляції прокурора на те, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір заподіяних збитків та відповідно помилково кваліфікував дії винного і застосував акт амністії, то вони є необґрунтованими.

Зокрема, визначаючи заподіяні злочином збитки, суд правильно взяв до уваги проведені на досудовому слідстві розрахунки державної інспекції Управління Держкомзему у Тлумацькому районі, згідно яких сумарна шкода, заподіяна внаслідок незаконного зайняття земельної ділянки та зняття верхнього шару ґрунту, складає 39595,95 грн.(а.с.19,21,63-65 т.1).

Твердження апелянта про те, що в цю суму слід включити ще й ринкову вартість земельної ділянки в розмірі 114640 грн., є неправильним.

Так, матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка площею 0,7879 га дійсно без укладення необхідних договорів оренди певний час використовувалася для діяльності ДП «Івано-Франківський спеціалізований кар'єр», керівником якого був засуджений.

Що стосується самої земельної ділянки, то статус останньої належним чином не визначений і, як слідує з рішення Львівського апеляційного господарського суду (а.с.134 т.2), вона не винесена в натурі та не входить в межі Будзинської чи Делівської адміністративних територіальних утворень.

Крім цього, ОСОБА_2 не визнаний винним у незаконному відчуженні (позбавлення права попереднього власника на користування), а в тимчасовому використанні земельної ділянки. З огляду на це, суд першої інстанції правильно вказав, що ринкова вартість земельної ділянки не складає прямих реальних збитків від дій винного.

Виходячи із сум реальних збитків, суд правильно кваліфікував дії підсудного та за наявністю підстав законно звільнив його від призначеного покарання згідно Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) .