Справа № 1-101/11 

Провадження №11/0390/381/2012 

Головуючий у 1 інстанції:Клок О.М. 

Категорія:ч.3 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України. 

Доповідач: Матвієнко Н. В.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвієнко Н. В.,

суддів - Лозовського А.О., Опейди В.О.,

засудженого - ОСОБА_2,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засудженого та його захисника - ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 04 квітня 2012 року,

Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_9, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, не працює, інвалід ІІ групи, раніше судимий: вироком Луцького міськрайонного суду від 02 червня 1999 року за ч.3 ст.140, ст.17-140 ч. 3, ст. 42 КК України (в ред.1960) на 3 роки три місяці позбавлення волі; вироком Луцького міськрайонного суду від 14 лютого 2001 року за ч. 3 ст. 140, ст. 17-140 ч. 3, ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 145, ст.ст. 42, 43 КК України (в ред. 1960) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Хмельницького міськрайонного суду від 27 січня 2012 року за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 186, 69 КК України на 3 роки позбавлення волі,

- засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.3 ст. 186 КК України на 6 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, до відбування ОСОБА_2 визначено 7 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Хмельницького міськрайонного суду від 27 січня 2012 року, остаточно до відбування ОСОБА_2 визначено 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_2 термін його перебування під вартою з 26 по 29 березня 2010 року включно та з 22 жовтня 2011 року по 04 квітня 2012 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 04 квітня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2: в користь ОСОБА_1 14 420 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди, а всього 19420 грн.; в користь ОСОБА_5 - 54098 грн. 66 коп. матеріальної шкоди; в користь ОСОБА_6 - 3500 грн. матеріальної шкоди; в користь ОСОБА_7 - 20000 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди, а всього - 30000 грн.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - утримання під вартою.

Даним вироком ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 23 жовтня 2008 року, в передобідню пору доби, шляхом злому циліндричного механізму серцевини замка вхідних дверей, проник в квартиру АДРЕСА_10, звідки таємно, повторно, викрав майна на загальну суму 14420 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 матеріальних збитків на загальну суму 14420 гривень.

Він же, 29 жовтня 2008 року, в передобідню пору доби, таким же чином проник в квартиру АДРЕСА_1, звідки повторно таємно викрав гроші та майно на загальну суму 40739,34 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму 40739,34 грн..

Він же, 15 листопада 2008 року, в передобідню пору доби, таким же чином проник в квартиру АДРЕСА_2, звідки таємно, повторно викрав майна на загальну суму 6600 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.

Він же, 27 листопада 2008 року, в передобідню пору доби, аналогічним чином проник в квартиру АДРЕСА_11, звідки повторно таємно викрав 1000 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.

Він же, 09 грудня 2008 року, в передобідню пору доби таким же способом проник в квартиру АДРЕСА_3, звідки повторно таємно викрав майно на загальну суму 4000 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму.

Він же, 11 грудня 2008 року, в передобідню пору доби, таким же способом проник в квартиру АДРЕСА_4, звідки таємно, повторно викрав гроші та майно на загальну суму 16700 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму.

Він же, 12 лютого 2010 року, в передобідню пору доби, таким же способом проник в квартиру АДРЕСА_5 звідки таємно, повторно викрав гроші та майно на загальну суму 10006,20 грн. чим спричинив ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вказану суму.

Він же, 25 березня 2010 року, біля 11 год., таким же способом проник в квартиру АДРЕСА_6, звідки таємно, повторно викрав майна на загальну суму 4437,30 грн., чим спричинив ОСОБА_12 матеріальну шкоду на вказану суму.

Він же, 25 березня 2010 року, біля 21 год., таким же способом проник в квартиру АДРЕСА_7 звідки таємно, повторно викрав гроші та майно на загальну суму 4929,19 грн., чим спричинив ОСОБА_13 матеріальну шкоду на вказану суму.

Він же, 19 березня 2010 року, біля 10 год., повторно, таким же способом за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, проникли в квартиру АДРЕСА_8, звідки відкрито викрали 600 грн., спричинивши ОСОБА_14 матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляції засуджений, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, просить, врахувавши, що він з'явився із зізнанням та сприяв слідству, щиро розкаявся у скоєному, є інвалідом ІІ групи, тяжко хворіє і потребує постійного лікування, має на утриманні двох дітей, менший син є інвалідом ІІ групи з дитинства і потребує постійного лікування та догляду, пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст. 69 КК України.

В апеляції захисник засудженого - ОСОБА_3, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, просить, врахувавши, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочинів, хворіє, є інвалідом ІІ групи, на утриманні має двох малолітніх дітей, одне з яких хворіє, пом'якшити призначене йому покарання.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, засудженого ОСОБА_2 та його захисників ОСОБА_15 та ОСОБА_4, які підтримали апеляції і в судових дебатах просили врахувати всі пом'якшуючі обставини і зменшити строк покарання засудженому, прокурора, який заперечував апеляції і в судових дебатах просив їх відхилити у зв'язку з їх безпідставністю, засудженого ОСОБА_2, який в останньому слові просив зменшити строк покарання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_2 злочинів при обставинах, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних у справі, правильно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, що не заперечується в апеляціях.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України є правильною і не оспорюється в апеляції.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступень тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Зазначені вимоги закону при призначенні ОСОБА_2 покарання судом першої інстанції дотримані.

Так, як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання ОСОБА_2 судом у повній мірі враховано характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу засудженого, усі обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, які зазначені в апеляціях, а також дані щодо стану його здоров'я та здоров'я його дітей.

Однак, врахувавши, що ОСОБА_2, будучи раніше судимим за корисливі злочини, відбував покарання в місцях позбавлення волі і після звільнення знову вчинив аналогічні тяжкі злочини, задовільно характеризується за місцем проживання, думку потерпілих, яким заподіяні збитки не відшкодовані і вони наполягали на суворому покаранні, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, правильно обравши йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей, за якими він притягується до кримінальної відповідальності.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що обране судом ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, і підстав для його пом'якшення не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 04 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.