Справа № 0308/5182/2012 

Провадження №11/0390/373/2012 

Головуючий у 1 інстанції:Остапук В.І. 

Категорія:ч.2 ст. 190 КК України 

Доповідач: Міліщук С. Л.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого -судді Міліщука С.Л.,

суддів -Хлапук Л.І., Борсука П.П.,

з участю прокурора -Старчука В.М.,

засудженого - ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду від 9 квітня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. АДРЕСА_1, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого -16.11.2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст. 185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.11.2011 року звільненого умовно-достроково на 11 місяців 9 днів;

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міського суду від 16.11.2010 року -6 місяців, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній -утримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з 5 квітня 2012 року.

Зараховано ОСОБА_1 в строк відбуття покарання термін перебування його під вартою в період з 17 по 18 лютого 2012 року.

Вироком вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 09 лютого 2012 року, близько 23-00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та знаходячись неподалік нічного клубу «Голівуд», що по вул. Бойка, 1 в м. Луцьку, повторно шляхом обману, заволодів належним ОСОБА_2 мобільним телефоном марки «Самсунг 5230», вартістю 600 грн., яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.

У поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого та доведеності його винності, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону -невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості. Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити по справі свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання: за ч.2 ст. 190 КК України у виді 2 років позбавлення волі, і на підставі ст. 71 КК України, остаточне покарання призначити у виді 2 років і 6 місяців позбавлення волі.

В запереченнях засуджений ОСОБА_1 посилається на безпідставність апеляції прокурора і просить вирок суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції, прокурора, який підтримав останню і в судових дебатах просив скасувати вирок та постановити новий, засудженого, який її заперечив і судових дебатах та в останньому слові просив залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вчинення злочину засудженим відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні і не оспорюється у поданій на вирок апеляції.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України є правильною.

Посилання прокурора на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості є безпідставними.

Як вбачається з вироку, при призначені ОСОБА_1 покарання судом першої інстанції враховано тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності і новий злочин скоїв під час умовно-дострокового звільнення.

В якості обставин, які пом'якшують покарання засудженого, судом було визнано його з'явлення із зізнанням та щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання -вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому підставно призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 190 КК України, а остаточне покарання із застосуванням ст. 71 КК України.

За таких обставин, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку з мотивів, викладених в апеляції, а тому, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,-

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 9 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 -без зміни.