11/2690/921/2012 Про скоєння розбійного нападу на банківське відділення - 22.05.2012 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_4 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року,-

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч.3 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цивільний позов ТОВ «Український промисловий банк» задоволено повністю. По справі вирішено питання щодо речових доказів та стягнення судових витрат на проведення експертиз.

Згідно вироку, 26.10.2007 р. ОСОБА_1 вчинив розбійний напад на банківське відділення №26 Київського регіонального управління ТОВ «Укрпромбанк» за наступних обставин.

20.11.2006 р. ОСОБА_1 на підставі наказу № 512 був прийнятий на роботу у ТОВ «Болден» на посаду продавця-консультанта в магазин «Мегамаркет», який розташований по вул. Горького, 50 в м. Києві.

В кінці жовтня 2007 року ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення та заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, заздалегідь розробив детальний план вчинення нападу на відділення №26 Київського регіонального управління ТОВ «Укрпромбанк», що розташоване в буд. № 31 по вул. Кіквідзе в м. Києві. З цією метою, ОСОБА_1, у невстановленої слідством особи придбав невстановлену слідством марку пістолету калібру 9 мм, який мав використати як знаряддя фізичного та психологічного насильства щодо громадян, відносно яких намагався вчинити злочин.

26.10.2007 року, ОСОБА_1, громадським транспортом прибув до м. Києва із села Синява Київської області та о 08.00 год., пройшовши інструктаж, заступив на чергування на КПП №1 по вул. Горького, 50 в м. Києві, маючи при собі пістолет для вчинення запланованого злочину. Після цього, ОСОБА_1 для забезпечення собі алібі та з метою конспірації, щоб його злочинні дії не були своєчасно викриті правоохоронними органами, приблизно о 15.00 год. попрохав невстановлену слідством особу замінити його під час несення чергування на зазначеному вище посту. Далі, близько 15.00 год. ОСОБА_1, переодягнувшись в заздалегідь приготовлену для цієї мети куртку світло-бежевого кольору, взявши з собою пістолет та свою чорну в'язану шапку, на невстановленому транспортному засобі прибув на станцію метро Дружби народів, 28 в м. Києві. Там, ОСОБА_1 пересів у автомобіль таксі марки ВАЗ-2109 зеленого кольору д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, на якому в подальшому прибув на вулицю Кіквідзе, 29 в м. Києві, де наказав ОСОБА_5 чекати його там.

Після цього, приблизно о 15 год. 23 хв., ОСОБА_1, одягнувши на голову свою чорну в'язану шапку, діючи з корисливих мотивів, з метою вчинення умисного злочину, направленого проти чужої власності, з пістолетом у правій руці проникнув у приміщення відділення №26 Київського регіонального управління ТОВ «Укрпромбанк», що розташоване в буд. № 31 по вул. Кіквідзе в м. Києві, де вчинив напад на присутніх громадян, під час якого, демонструючи охоронцю вказаного банківського відділення ОСОБА_6 пістолет невстановленої слідством марки калібру 9 мм, висловивши при цьому погрозу фізичної розправи, у разі невиконання його вимог, приставив вказаний пістолет ОСОБА_6 до голови та сказав «Всем на пол, это ограбление!». Охоронець ОСОБА_6, сприйнявши погрози з боку ОСОБА_1, як реальні та небезпечні для свого життя та здоров'я, не став чинити опір останньому.

Після цього ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, з метою подолання опору присутніх працівників банківського відділення та клієнтів банку, направив руку з пістолетом на віконце каси, де на той час перебувала касир вказаного відділення ТОВ «Укрпромбанк» гр-ка ОСОБА_7 та наказав видати йому гроші з каси. Отримавши відмову від ОСОБА_7, ОСОБА_1 просуну у віконце каси свою праву руку з пістолетом та повторно висловив погрозу віддати йому гроші. Отримавши знов відмову від ОСОБА_7, ОСОБА_1, для подолання можливого опору присутніх та у підтвердження своїх погроз, здійснив постріл з вказаного пістолета через віконце каси, де перебувала ОСОБА_7, в скляну перегородку між приміщеннями цієї каси з іншою.

Після здійсненого пострілу, тобто погрози застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я гр-ки ОСОБА_7, ОСОБА_1 правою рукою, в якій також тримав пістолет, незаконно заволодів коробочкою з грішми в сумі 3649 грн., які належали Київському регіональному управлінню ТОВ «Укрпромбанк», після чого з місця вчинення злочину з викраденим втік на вулицю, де сів в автомобіль НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, та біля 15 год. 47 хвилин прибув на вул. Горького, 50 в м. Києві, де продовжив чергування на КПП№1 магазину "Мегамаркет». 01.11.07 р. ОСОБА_1 на своєму робочому місці був затриманий працівниками міліції.

У поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 187 ч.3 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. В решті вирок залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_1 судом покарання ступеню тяжкості злочину, особі засудженого внаслідок м'якості. На думку апелянта, при обранні ОСОБА_1 виду і міри покарання суд не в повному об'ємі надав оцінку ступеню та характеру суспільної небезпеки скоєного ним злочину, те, що вчинений злочин, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким. Також судом при призначенні покарання не було враховано позицію засудженого та відношення до скоєного, розмір завданої злочинними діями ОСОБА_1 шкоди, те, що під час досудового та судового слідства він не відшкодував шкоду в повному обсязі.

У поданій апеляції захисник засудженого ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції скасувати як незаконний та необгрунтований та кримінальну справу відносно ОСОБА_1 закрити. Апелянт посилається на те, що висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину ґрунтується на припущеннях та доказах, отриманих з порушенням кримінально-процесуального закону, а саме, лише на показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Проте впізнання за участю свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 проведено з порушенням ст. 174 КПК України, тому вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Свідок ОСОБА_11 не вказала на засудженого, як на ту особу, що вчинила пограбування банку. Крім того, участь засудженого у вчиненні злочину не підтверджується жодним речовим доказом, висновок суду щодо наявності у засудженого корисливого мотиву не ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану ним апеляцію та просив її задовольнити, захисника, який підтримав подану ним апеляцію та просив її задовольнити, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляціях, судова колегія вважає їх такими, що задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у розбої- нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров»я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у приміщення, грунтується на сукупності наведених у вироку ретельно досліджених доказів, яким суд дав належну оцінку.

Так, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10 як на досудовому слідстві так і в суді детально розповіли про обставини вчинення ОСОБА_1 розбійного нападу 26.07.2007 року приблизно о 15.20 год., під час якого ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні відділення ТОВ «Укрпромбанк» та тримаючи в руці пістолет, сказав «Всем на пол, это ограбление!». Вони сприймали погрози з боку ОСОБА_1, як реальні та небезпечні для свого життя та здоров'я, і не стали чинити йому опір.

Після цього ОСОБА_1, направив руку з пістолетом на віконце каси, де на той час перебувала касир вказаного відділення ТОВ «Укрпромбанк» ОСОБА_7 та наказав видати йому гроші з каси. Отримавши відмову від ОСОБА_7, ОСОБА_1 просунув у віконце каси свою праву руку з пістолетом та повторно висловив погрозу віддати йому гроші. Отримавши знов відмову від ОСОБА_7, ОСОБА_1, здійснив постріл з пістолета через віконце каси, де перебувала ОСОБА_7, в скляну перегородку між приміщеннями цієї каси з іншою. Після пострілу, ОСОБА_1 правою рукою, в якій також тримав пістолет, схопив коробочку з грішми, як потім виявилось в сумі 3649 грн., які належали Київському регіональному управлінню ТОВ «Укрпромбанк», та з місця вчинення злочину з викраденим втік на вулицю.

Пізніше під час впізнання вони впізнали ОСОБА_1, як особу, яка вчинила розбійний напад.

Суд обгрунтовано поклав в основу вироку зазначені показання свідків, оскільки вони є послідовними і узгоджуються між собою та іншими доказами у справі.

Доводи в апеляції захисника ОСОБА_4 проте, що доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину ґрунтується лише на показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, хоча впізнання за участю свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_10 проведено з порушенням ст. 174 КПК України, належним чином перевірялись судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів.

Доводи захисника ОСОБА_4 про те, що участь засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину не підтверджується жодним речовим доказом, оскільки під час досудового слідства, оперативно-розшукових заходів не було знайдено зброю та одяг, в якому злочинець був одягнутий, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відсутність зазначених речових доказів, в даному випадку, не може свідчити, як доказ невинуватості ОСОБА_1, оскільки судом першої інстанції в основу вироку покладено інші докази на яких грунтується висновок суду щодо засудженого з зазначенням мотивів, з яких суд прийняв одні та відкинув інші докази.

Обгрунтовано, судом першої інстанції, після дослідження в судовому засіданні, покладено в основу вироку, як доказ винності ОСОБА_1, довідку експертів про результати використання апаратного комплексу вимірювання рівня психологічного стресу людини (поліграфа) в процесі перевірки показань ОСОБА_1, згідно якої ОСОБА_1 володіє прихованою інформацією відносно подій озброєного пограбування банку по вул.Кіквідзе. /а.с.200-205 т.3/

При цьому експертам ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були роз»яснені права та обов»язки експертів, передбачені ст. 77 КПК України та попереджено їх про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Крім того, сам ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи, підтвердив добровільність його участі саме в такому дослідженні.

Тому доводи захисника ОСОБА_4 в апеляції про те, що судом порушено принцип безпосередності судового розгляду відповідно до вимог ст. 257 КПК України є безпідставним.

Посилання захисника на те, що висновок суду щодо наявності у засудженого ОСОБА_1 корисливого мотиву не грунтується на належних та допустимих доказах спростовується наведеними у вироку доказами в тому числі показаннями безпосередніх свідків нападу ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про мету, з якою здійснював напад ОСОБА_1 а саме заволодіння майном банку- грошима в сумі 3649 грн. При цьому, як вказують свідки, ОСОБА_1, тримаючи в руці пістолет, відразу попередив «Всем на пол, это ограбление!».

Судом першої інстанції, ретельно були перевірені доводи ОСОБА_1 та його захисників, щодо його невинуватості та наявності алібі. З цього приводу були допитані безпосередньо та досліджені показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та інших. Висновки суду з цього приводу є логічними, послідовними та обгрунтованими.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч.3 ст. 187 КК України.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, особу засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, зайнятий суспільно-корисною працею, за місцем роботи характеризується позитивно, одружений, має неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_3, обставин які б відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України пом»якшували чи обтяжували відповідальність, встановлено не було.

Враховуючи наведене, призначене ОСОБА_1 покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому доводи прокурора про призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання є безпідставними .

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, вирок суду відповідає вимогам ст. 323 КПК України є законним і обґрунтованим.

Суд оцінив докази, розглянуті в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. А тому підстав для зміни чи скасування вироку немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляції захисника засудженого ОСОБА_4 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, без задоволення.