АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 10/2690/766/12
Головуючий у І-інст. Фаркош Ю.А.
Доповідач Глиняний В.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2012 року
( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs29792457) )
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду м Києва у складі:
головуючого Глиняного В.П.,
суддів Сітайло О.М., Фрич Т.В.,
з участю прокурора Карпука Ю.А.,
представник заявника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію скаржника ОСОБА_3 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою від 26 березня 2012 року Печерський районний суду м. Києва залишив без задоволення скаргу ОСОБА_3 на дії прокурора прокуратури міста Києва Перловської Г. Рішення суд мотивував вимогами ст. 234 ч.5 КПК України, за якими скарги на дії слідчого розглядаються судом при попередньому розгляді справи або при розгляді справи по суті.
В апеляції скаржник просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну, так як на його переконання, суд не врахував положень рішення Конституційного суду України від 23.05.2001 р. № 6-рп/2001 (v006p710-01) та від 14.12.2011 р. у справі № 19-рп/2011 (v019p710-11) , вимог ст. 55 Конституції України, за якими забезпечується право громадян звертатись до суду за захистом порушених прав, не звернув уваги на вимоги ст. 227 КПК України, які зобов*язують прокурорів здійснювати нагляд за виконанням законів при проведенні досудового слідства та скасовувати незаконні постанови слідчих. Також апелянт вважає, що суд безпідставно залишив без задоволення його вимоги щодо винесення окремої постанови на адресу Генеральної прокуратури України з мотивів порушення працівниками Прокуратури міста Києва вимог кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника заявника, який підтримав власні вимоги апеляції, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, дослідивши матеріали справи та
перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Залишаючи скаргу ОСОБА_3 без задоволення, суд першої інстанції зазначив, що чинне законодавство обмежує повноваження суду з контролю за проведеним дізнанням та досудовим розслідуванням кримінальної справи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки виходячи з положень ст.ст. 236- 236-8 КПК України, предметом судового контролю, функція якого здійснюється за правилами кримінально-процесуального закону, є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи та постанова про закриття кримінальної справи, винесена органом дізнання, слідчим чи прокурором. Крім того, до контрольних повноважень суду відповідно до кримінально-процесуального законодавства України віднесено застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою, проведення обшуку житла чи іншого приміщення, за виключенням невідкладних випадків, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв»язку, прослуховування телефонних і інших розмов, розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, крім випадків, передбачених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» (638-15) та за наявності дозволу власника такої інформації.
За таких обставин оскаржувати дії органу досудового слідства, що виражалось у зупиненні провадження у кримінальній справі, до суду підстав не було.
Також із дотриманням вимог ст. 380 КПК України, суд розглянув вимогу ОСОБА_3 щодо винесення окремої постанови на бездіяльність прокуратури. Відповідно до ст. 23-2 КПК України суд за матеріалами судового розгляду вправі винести окрему постанову за наявності на те підстав. В даній справі не вбачається підстав для прийняття такого рішення з таким висновком колегія суддів також не може не погодитись.
За наведеного, колегія суддів вважає доводи апеляції про незаконність постанови суду першої інстанції безпідставними, та не вбачає підстав для скасування постанови першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію скаржника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року, якою залишена без задоволення скарга ОСОБА_3 по розгляду скарги на бездіяльність прокурора - залишити без змін.
Судді: 1. 2. 3.