Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів головуючого - судді - Стана І.В.,

суддів - Крегула М.М., Симаченко Л.І.,

за участю прокурора - Фотченка С.І.,

адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями, які подали помічник прокурора Мукачівського району, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр. України, українець, з неповною середньою освітою, не працював, не одружений, не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на п'ять років позбавлення волі, а за ч. 4 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено п'ять років позбавлення волі.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, гр. України, українець, із середньою освітою, не працював, не одружений, не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 186 КК України на два роки позбавлення волі, а за ч. 2 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки й зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрацію в ці органи.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець с. В. Лази Тячівського району, мешканець АДРЕСА_3, гр. України, українець, із середньою освітою, працює помічником оператора котельні на «Мукачівському заводі ЗБВіК», не одружений, не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, гр. України, українець, із середньою освітою, не працював, не одружений, не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи, або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній щодо ОСОБА_4 - тримання під вартою, щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - підписка про невиїзд, а щодо ОСОБА_6 змінено із тримання під вартою на підписку про невиїзд. ОСОБА_6 звільнено з - під варти в залі судового засідання.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 визначено рахувати з 18 червня 2010 року, із часу затримання.

Згідно вироку, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 визнані винуватими й засуджені за вчинені злочини за таких обставин.

01 січня 2010 року приблизно о 3-й годині ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, знаходячись на відрізку дороги, що пролягає між с. Пістрялово Мукачівського району та м. Мукачеве, на відстані 30-35 метрів від повороту на радіолокаційну станцію, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, моралі та добропристойності, діючи з особливою зухвалістю, побачивши гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які пішки рухались в напрямку с. Станово Мукачівського району, вийшли з автомобіля й скориставшись чисельною перевагою, безпричинно почали наносити ОСОБА_8 удари руками та ногами по різним частинам тіла, на його прохання припинити неправомірні дії не реагували, і продовжували наносити удари. Внаслідок вчиненого ОСОБА_8 спричинено побої та принижено його честь та гідність. Під час вчинення хуліганських дій ОСОБА_4 наніс потерпілому ОСОБА_8 удар невстановленим предметом у ділянку голови, заподіявши тяжке тілесне ушкодження. Після скоєння хуліганських дій та спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент спричинення, після того як ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відійшли від місця скоєння злочину, ОСОБА_6, у стані алкогольного сп'яніння, умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, підійшов до лежачого ОСОБА_8 і відкрито заволодів його майном, а саме викрав із кишені куртки мобільний телефон марки «Нокіа 6233» вартістю 1000 гривень, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду.

- помічник прокурора Мукачівського району, який приймав участь у розгляді справи, указує на те, що судом першої інстанції правильно кваліфіковані дії ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, однак призначене їм покарання є м'яким, оскільки не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про їх особи. Крім того, указує на те, що, перекваліфікувавши дії засудженого ОСОБА_6 із ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 186 цього Кодексу, суд у вироку не вказав підстави перекваліфікації, не навів мотиви прийнятого рішення, і не зазначив підстави кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 186 КК України. Уважає, що судом достовірно встановлено, що ОСОБА_6 під час скоєння хуліганських дій підійшов до потерпілого ОСОБА_8 і відкрито заволодів його майном, а саме з кишені куртки викрав мобільний телефон марки «Нокіа 6233», що за вказаних обставин мав місце напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя, чи здоров'я потерпілого й умисел на здійснення розбою виник при скоєнні хуліганських дій, нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень. Крім того, вважає, що при призначенні покарання судом необґрунтовано не визнано обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, яка знайшла підтвердження як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду справи, а також те, що один зі скоєних ОСОБА_6 злочинів є тяжким. Не враховано судом при призначенні ОСОБА_7 та ОСОБА_5 покарання й те, що ними скоєно середньої тяжкості злочин, що вину в його скоєнні не визнавали, а при призначенні ОСОБА_4 покарання також те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності й не відшкодував заподіяну злочином шкоду. Тому вважає, що вищенаведене свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, безпідставне застосування щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ст. 75 КК України. Просить вирок скасувати, постановити новий, яким ОСОБА_4 призначити за ч. 1 ст. 121 КК України шість років позбавлення волі, ч. 4 ст. 296 КК України чотири роки позбавлення волі й на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити шість років позбавлення волі ; ОСОБА_6 визнати винним та призначити за ч. 1 ст. 187 КК України п'ять років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України три роки позбавлення волі й на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити п'ять років позбавлення волі; ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296 КК України призначити три роки позбавлення волі й на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, і покласти на нього обов'язки передбачені п. п. 2,3 ст. 76 КК України, а також ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 296 КК України призначити три роки позбавлення волі й на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, і покласти на нього обов'язки передбачені п. п. 2,3 ст. 76 КК України ;

- засуджений ОСОБА_4 вказує на те, що вирок є незаконним. Посилається на те, що в обґрунтування висновків суду покладені показання, які давались засудженими під час досудового слідства і які здобуті в зв'язку із застосуванням до них незаконних методів слідства. При цьому судом не дана належна оцінка показанням, які вони давали під час розгляду справи судом, не викликались до суду особи, які проводили перевірку з питань застосування незаконних методів слідства. У зв'язку із цим його було позбавлено права на захист, а саме допитувати осіб, які свідчать проти нього, довести правдивість даних ним показань. Судом не з'ясовані причини зміни показань, які давав потерпілий ОСОБА_8 під час досудового слідства, зокрема, стверджуючи, що ОСОБА_4 наносив йому удари. Під час досудового слідства не виявлено предмет, яким наносились удари, у тому числі труба, дані про застосування якої містяться в показаннях, які вони давали під час досудового слідства, і які вони змінили під час розгляду справи судом, стверджуючи, що будь - яких труб чи інших знарядь при скоєнні дій, ні в нього, ні в інших співучасників не було. Крім того, посилається на те, що висновок експерта про визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень завданих потерпілому ОСОБА_8 містить припущення, що документальними доказами не підтверджено вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння. Просить вирок скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі ;

- засуджений ОСОБА_5 вказує на те, що вирок є незаконним, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи та оскільки під час розгляду справи допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону. Уважає, що як органом досудового слідства, так і судом не встановлено, які саме наслідки настали в зв'язку з нанесенням ним ударів потерпілому ОСОБА_8, наявність у його діях ознак особливої зухвалості. Крім того, посилається на те, що засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обмовили його в нанесенні ударів потерпілому ОСОБА_8, з помсти, оскільки під час досудового слідства давав показання, які викривають їх у вчиненні злочинів. Судом не усунуті суперечності в доказах - показаннях ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і даних ним показаннях із приводу обставин, за яких наносились удари потерпілому, що викликає сумніви в їх достовірності. Просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляції, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляції, яку подав помічник прокурора Мукачівського району й заперечував проти апеляцій засуджених, пояснення засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які заперечували проти апеляції прокурора, й просили задовольнити подані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 апеляції, дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку.

Доводи апеляцій засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що їх вина у вчиненні злочинів, за які вони засуджені не доведена, про обмову та самообмову, про застосування незаконних методів слідства, у зв'язку із чим під час досудового слідства вони обмовили себе у вчиненні злочинів, спростовуються наступними доказами.

Так, показаннями ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні підтверджено, що 01 січня 2010 року приблизно о 3-й годині ОСОБА_4 та ОСОБА_6, у стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в мікроавтобусі марки «Вольцваген» їхали із с. Пістрялово в напрямку м. Мукачеве. Знаходячись на відрізку дороги, що пролягає між с. Пістрялово Мукачівського району та м. Мукачеве, на відстані 30-35 метрів від повороту на радіолокаційну станцію, побачили двох хлопців. Під час розмови ОСОБА_6 запропонував їх побити. У зв'язку із цим мікроавтобус зупинили. Виходячи з мікроавтобуса, ОСОБА_4 замахнувся, щоб нанести удар одному із хлопців, у зв'язку із чим хлопці почали втікати. Утікаючи потерпілий ОСОБА_8 спіткнувся й упав, а ОСОБА_9 побіг у напрямку лісу. Підбігши до потерпілого почали наносити йому удари ногами по різним частинам тіла, у тому числі по голові та тулубу. Декілька ударів ногами потерпілому наніс і ОСОБА_5, який до потерпілого підбіг останнім. Після нанесення ударів ОСОБА_6, побачивши на землі біля потерпілого мобільний телефон підняв його, і поклав до кишені. Крім того, показаннями ОСОБА_6 підтверджено, що мікроавтобус зупинили за вказівкою ОСОБА_4, що на потерпілого ОСОБА_8 ОСОБА_6 не нападав із метою заволодіння його майном, що мобільний телефон підняв із землі після припинення нанесення ударів потерпілому.

Показаннями ОСОБА_5 у судовому засіданні підтверджені вказані в мотивувальній частині вироку час, місце та обставини, за яких ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наносили потерпілому ОСОБА_8 удари ногами по різним частинам тіла. Крім того, ОСОБА_5 заперечив нанесення ним ударів потерпілому, оскільки, підбігши до останнього спіткнувся й упав на землю й підтвердив, що, направляючись у с. Пістрялово ОСОБА_4 взяв із собою трубу діаметром 25 мм. довжиною 40-50 см.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 01 січня 2010 року приблизно о 3-й годині разом із свідком ОСОБА_9 пішки повертались з дискотеки із с. Пістрялово в напрямку м. Мукачеве. На відстані 30-35 метрів від повороту на радіолокаційну станцію побачили мікроавтобус, який, проїхавши їх зупинився на відстані 5 метрів від них. Вони підійшли до мікроавтобуса, на якому відчинились задні дверці, і хтось у них запитав звідки вони родом. Через деякий час відчув сильний удар по голові, однак чим саме нанесли удар не бачив. У зв'язку з нанесенням удару впав на землю. Знаходячись на землі відчував як йому наносили удари руками та ногами по різним частинам тіла. Скільки саме йому було нанесено ударів не пам'ятає. У той момент коли лежав на землі його мобільний телефон знаходився біля нього також на землі.

Показаннями свідка ОСОБА_10 у судовому засіданні підтверджені вказані в мотивувальній частині вироку час, місце та обставини, за яких ОСОБА_4 наносив потерпілому ОСОБА_8 удари ногами по різним частинам тіла. Крім того, ОСОБА_10 підтвердив, що, знаходячись у мікроавтобусі під сидінням бачив металічну трубу.

З показань свідка ОСОБА_10, даних під час досудового слідства вбачається, що виходячи з дому ОСОБА_4 взяв із собою металічну трубу діаметром 25 мм довжиною 40-50 см.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив час, місце та обставини, за яких разом із ОСОБА_8 направлявся із с. Пістрялово в напрямку м. Мукачеве, факт зупинки біля них мікроавтобуса, з якого вийшли декілька хлопців. Злякавшись хлопців утік у сторону с. Пістрялово. Утікаючи почув голос ОСОБА_8 який зойкнув, а також чув тупий звук від удару, звук падаючого металічного предмету на бетонку.

Висновком судово-медичної експертизи підтверджено спричинення потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, у тому числі тяжкого тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент спричинення. Тілесне ушкодження в тім'яно-скроневій ділянці голови справа, вдавлений перелом тім'яної кістки справа з радіальним лінійним переломами та переходом на основу черепа, епідуральна гематома справа, субдуральний крововилив та забій головного мозку 1-2 ст. виникли внаслідок дії обмеженої поверхні твердого тупого предмету по ударному механізму спричинення. Виникнення даного тілесного ушкодження внаслідок нанесення ударів руками сторонньої людини або при падінні з висоти власного зросту не характерно.

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_11 показав, що проводив судово-медичну експертизу потерпілого ОСОБА_8. Під час проведення експертизи в потерпілого було виявлено тяжкі тілесні ушкодження, які виникли внаслідок дії обмеженої поверхні твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення й не виключено, що даний удар міг бути нанесений металічною трубою.

Показаннями ОСОБА_5 та даними протоколу відтворення обстановки та обставин події проведеного за участю ОСОБА_5 підтверджені вказані у вироку час, місце та обставини, за яких ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наносили удари потерпілому ОСОБА_8, а також обставини, з яких ОСОБА_4 наніс удар металевою трубою по голові останньому. Крім того, із протоколу відтворення обстановки та обставин події проведеного за участю ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_5 показання давав добровільно, самостійно, без застосування до нього будь-яких заходів примусу, що зауважень із приводу неправильності при проведенні вказаної слідчої дії її учасники не подавали ( т. 1, а. с. 166-174 ).

Із протоколу огляду місця події вбачається, що подія мала місце на відрізку дороги, що пролягає між с. Пістрялово Мукачівського району та м. Мукачеве, на відстані 30-35 метрів від повороту на радіолокаційну станцію.

Колегія суддів уважає, що вищенаведені докази в їх сукупності, яким суд першої інстанції обґрунтовано надав перевагу, які є достовірними, зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, підтверджують винуватість ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчиненні хуліганства, з особливою зухвалістю, групою осіб ; правильність кваліфікації дій кожного за ч. 2 ст. 296 КК України.

При оцінці доказів ураховується також те, що в справі відсутні будь - які дані про те, що в засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_8, свідка ОСОБА_10, були підстави для обмови ОСОБА_5 і на такі не вказував, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні ОСОБА_5 У справі також не має даних про зацікавленість вищевказаних осіб у незаконному засудженні ОСОБА_5

Крім того, колегія суддів уважає, що вищенаведені докази в їх сукупності, також підтверджують винуватість ОСОБА_4 в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, та хуліганстві, вчиненому групою осіб, із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 ; ч. 4 ст. 296 КК України.

При оцінці доказів враховується також те, що в справі відсутні будь - які дані про те, що в засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_8, свідка ОСОБА_10 були підстави для обмови ОСОБА_4 і на такі не вказував, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні ОСОБА_4, а також під час апеляційного розгляду справи. У справі також не має даних про зацікавленість вищевказаних осіб у незаконному засудженні ОСОБА_4 за інкриміновані йому дії.

Відхиляючи доводи апеляції ОСОБА_4 колегія суддів ураховує, що як під час досудового слідства, так і судового розгляду справи місцевим судом щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід підписка про невиїзд, перебуваючи на волі, вони не звертались із заявами, або скаргами на порушення їх прав при розслідуванні кримінальної справи й не був позбавлені можливості звертатись до посадових осіб правоохоронних органів із приводу застосування до них незаконних методів слідства.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_4 про те, що в обґрунтування висновків суду покладені показання, які давались засудженими під час досудового слідства і які здобуті в зв'язку із застосуванням до них незаконних методів слідства, про порушення права на захист відхиляються. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що як під час досудового слідства, так і під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не заявляли про застосування до них незаконних методів слідства, які призвели до обмови ними ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому дій. З матеріалів кримінальної справи також убачається, що як під час досудового слідства, так і розгляду справи судом правову допомогу ОСОБА_4 надавав адвокат ОСОБА_1, захисник з яким саме ОСОБА_4 уклав письмову угоду на захист.

При призначенні та проведенні судово-медичної експертизи вимоги кримінально-процесуального закону порушені не були, складений висновок ґрунтується на здобутих даних та узгоджується з вимогами закону, тому доводи апеляції ОСОБА_4 у цій частині відхиляються.

Інші доводи апеляції ОСОБА_4 про те, що не встановлено предмет, яким потерпілому ОСОБА_8 спричинено тяжке тілесне ушкодження визнаються такими, що не впливають на законність та обґрунтованість постановленого по справі вироку, при цьому враховується, що під час досудового слідства вживались оперативно-розшукові заходи та слідчі дії спрямовані на відшукання предмета, яким ОСОБА_4 наніс удар по голові потерплому (т. 1, а. с. 286, 287).

Як під час досудового слідства, так і під час розгляду справи судом першої інстанції, не здобуто достовірних доказів у підтвердження наявності в ОСОБА_6 або в інших засуджених умислу на заволодіння мобільним телефоном до моменту нападу. Досліджені судом першої інстанції докази, у тому числі вищенаведені, достовірно підтверджують, що ОСОБА_6 мобільним телефоном заволодів після вчинення хуліганських дій, у тому числі після заподіяння потерпілому ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження. Крім того, колегія суддів ураховує те, що учасник процесу - прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції не довів вину ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, не клопотав про приєднання до справи доказів або дослідження зібраних досудовим слідством доказів, які підтверджують вину ОСОБА_6 саме у вчиненні вказаного прокурором злочину. Тому колегія суддів кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 186 КК України вважає правильною, належним чином вмотивованою. З урахуванням наведеного, доводи апеляції прокурора в цій частині відхиляються.

Відхиляються як необґрунтовані й доводи апеляції прокурора про те, що засудженим призначено м'яке покарання.

При обранні виду й розміру покарання судом першої інстанції враховано характер і ступінь суспільної небезпечності злочинів, конкретні обставини, за яких вчинено діяння, особи засуджених : ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, частково визнає вину, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в нарколога не перебуває ; ОСОБА_6 вчинив злочини середньої тяжкості, повністю визнає вину, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в нарколога не перебуває, раніше не судимий ; ОСОБА_7 вчинив злочин середньої тяжкості, повністю визнає вину, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у нарколога не перебуває, раніше не судимий ; ОСОБА_5 вчинив злочин середньої тяжкості, вину не визнає, по місцю роботи характеризується позитивно, на обліку у нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Доводи апеляції прокурора про те, що судом першої інстанції не враховано обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відхиляються, як такі, що не підтверджені достовірними доказами, при цьому враховується, що прокурор не посилається на аркуші справи, на яких містяться докази, що свідчать про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 злочин учинили в стані алкогольного сп'яніння, що, пред'являючи їм обвинувачення слідчий у постанові не посилається на факт вчинення ними дій у стані алкогольного сп'яніння (т. 1, а. с. 309 ; т. 2, а. с. 117- 118).

Відхиляючи доводи апеляції прокурора про те, що засудженим ОСОБА_7 та ОСОБА_5 призначено м'яке покарання, колегія суддів також ураховує, що прокурором не оспорюється висновок суду першої інстанції в частині застосування щодо засуджених вимог ст. 75 КК України.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляції прокурора про те, що ОСОБА_4 призначено м'яке покарання, при цьому враховує, що прокурор не вмотивував свій висновок про те, на підставі чого прийшов до переконання, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_4 покарання ( на підставі ч. 1 ст. 70 КК України п'ять років позбавлення волі ) є несправедливим, а покарання, про призначення якого він клопоче ( на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити шість років позбавлення волі ) буде справедливим. При оцінці доводів апеляції прокурора в частині призначеного ОСОБА_6 покарання колегія суддів ураховує, що ним відшкодована заподіяна потерпілому ОСОБА_8 матеріальна шкода, що, вчиняючи злочин він був самим молодим серед співвиконавців.

Інші доводи апеляції про те, що при призначенні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 покарання не визнано обставиною, що обтяжує їх покарання вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів уважає, що такими, що не впливають на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції при призначенні покарання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів висновки суду першої інстанції при призначенні ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 покарання вважає належним чином обґрунтованими, - призначене покарання справедливим.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -

апеляції, які подали помічник прокурора Мукачівського району, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 20 квітня 2011 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишити без зміни.