11-72/12 Про зловживання службовим становищем та перевищення службових повноважень, скоєні керівником підприємства, що призвело до недоплати податкових платежів до бюджету та заробітної плати працівникам - 14.03.2012 Прийняття

Згідно вироку суду ОСОБА_3, перебуваючи на посаді директора ТзОВ "Поділля" (смт. В.Березовиця Тернопільського району), виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, здійснюючи керівництво товариством по вирішенню питань по соціальному розвитку виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства та будучи наділеною повноваженнями по розпорядженню майном, фінансовими засобами та коштами підприємства, в тому числі і розпорядженню по сплаті податкових платежів, в період з 1 січня 2001 року по 1 січня 2004 року, діючи умисно, зловживаючи службовим становищем, всупереч покладених на неї службових обов'язків контрактом від 28 січня 2000 року, статутом ТзОВ "Поділля" та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" (996-14) , всупереч вимог ст. 67 Конституції України, п. З ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту "р" п. 1 ст. 5, підпункту "а" п. 2 ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26 грудня 1992 року (13-92) , не проводила сплату і перерахування прибуткового податку із заробітної плати працівників товариства, в тому числі прибуткового податку з оренди земельного паю за 2003 рік (податку з доходів фізичних осіб), та не вживала заходів до повного розрахунку перед місцевим бюджетом по сплаті прибуткового податку, при цьому маючи можливість виконати дані розрахунки перед бюджетом у значно більшому обсязі, ніж це було нею зроблено, що стало причиною недоїмки по сплаті даного загальнообов'язкового податкового платежу станом на 1 січня 2004 року у розмірі 43 837,28 грн., що у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Так протягом січня 2001 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату працівникам товариства в розмірі 190 грн. та нараховано 23,54 грн. прибуткового податку з доходів фізичних осіб, однак, ОСОБА_3 будучи директором ТзОВ «Поділля» вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Протягом лютого 2001 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 1 690,46 грн. та нараховано 198,29 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

В березні 2001 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 5 183,07 грн. та нараховано 628,34 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

В квітні 2001 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 5384,13 грн. та нараховано 697,14 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Впродовж травня 2001 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 6 409,94 грн. та нараховано 819,32 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Протягом червня 2001 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 4 579,39 грн. та нараховано 645,46 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Протягом липня 2001 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 5 101,83 грн. та нараховано 694,15 грн.

прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

В серпні 2001 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 1 314,14 грн. та нараховано 188,28 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 умисно вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила;

Впродовж вересня 2001 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 2 420,21 грн. та нараховано 326,22 грн. прибуткового податку;

Протягом жовтня 2001 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 3 311,42 грн. та нараховано 512,21 грн. прибуткового податку;

Протягом листопада 2001 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 3 383,69 грн. та нараховано 462,28 грн. прибуткового податку;

В грудні 2001 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 9 436,72 грн. та нараховано 1274,24 грн. прибуткового податку;

В січні 2002 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 3254 грн. та нараховано 432,59 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

В лютому 2002 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 8 043,53 грн. та нараховано 999,25 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Протягом березня 2002 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 5 946,37 грн. та нараховано 791,34 грн. прибуткового податку.

Впродовж квітня 2002 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 9777 грн. та нараховано 1 315,59 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

В травні місяці 2002 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 1914,27 грн. та нараховано 252,28 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

В червні місяці 2002 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 2 743,75 грн. та нараховано 384,21 грн.

прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Протягом липня місяця 2002 року з каси ТзОВ "Поділля" видань"' заробітну плату в розмірі 3 655 грн. та нараховано 400,04 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Впродовж серпня 2002 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 3 263,5 грн. та нараховано 371,16 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

У вересні місяці 2002 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 1 584,34 грн. та нараховано 170,4 гра, прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Протягом жовтня 2002 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 1 643 грн. та нараховано 239,22 грн, прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

В листопаді 2002 року з каси ТзОВ "Поділля" видано заробітну плату в розмірі 1 925,4 грн. та нараховано 265,97 грн. прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок до місцевого; бюджету не сплатила.

В грудні 2002 року з каси ТзОВ "Поділля" видане заробітну плату в розмірі 4 537 грн. та нараховано 615,94 грн прибуткового податку, однак, ОСОБА_3 вказаний податок де місцевого бюджету не сплатила.

Впродовж січня 2003 року, згідно книги відомосте! нарахування заробітної плати ТзОВ "Поділля", нараховане прибутковий податок на суму 1 939,39 грн., однак, ОСОБА_3, умисно вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

В лютому 2003 року, згідно книги відомостей нарахуванні заробітної плати ТзОВ "Поділля", нараховано прибутковий податої на суму 1 442,27 грн., однак, ОСОБА_3, умисно вказаний податої до місцевого бюджету не сплатила.

В березні 2003 року, згідно книги відомосте] нарахування заробітної плати ТзОВ "Поділля", нараховані прибутковий податок на суму 1 782,08 грн., однак, ОСОБА_3Г, умисно вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Протягом квітня 2003 року, згідно книги відомосте! нарахування заробітної плати ТзОВ "Поділля", нараховані прибутковий податок на суму 2 026,67 гри., однак, ОСОБА_3, умисно вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Протягом травня 2003 року, згідно книги відомостей нарахування заробітної плати ТзОВ "Поділля", нараховано прибутковий податок на суму 2 883,9 грн., однак, ОСОБА_3, умисно вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

В червні 2003 року, згідно книги відомостей нарахування заробітної плати ТзОВ "Поділля", нараховано прибутковий податок на суму 2 622,5 грн., однак, ОСОБА_3, умисно вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Протягом липня 2003 року, згідно книги відомостей нарахування заробітної плати ТзОВ "Поділля", нараховано прибутковий податок на суму 4 497,52 грн., однак, ОСОБА_3, умисно вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

В серпні 2003 року, згідно книги відомостей нарахування заробітної плати ТзОВ "Поділля", нараховано прибутковий податок на суму 3 873,81 грн., однак, ОСОБА_3, умисно вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

У вересні 2003 року, згідно книги відомостей нарахування заробітної плати ТзОВ "Поділля", нараховано прибутковий податок на суму 2 415,03 грн., однак, ОСОБА_3, умисно вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Протягом жовтня 2003 року, згідно книги відомостей нарахування заробітної плати ТзОВ "Поділля", нараховано прибутковий податок на суму 4 212,1 грн., однак, ОСОБА_3, умисно вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Протягом листопада 2003 року, згідно книги відомостей нарахування заробітної плати ТзОВ "Поділля", нараховано прибутковий податок на суму 1 840,43 грн., однак, ОСОБА_3, умисно вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила;

В грудні 2003 року, згідно книги відомостей нарахування заробітної плати ТзОВ "Поділля", нараховано прибутковий податок на суму 1694,12 грн., однак, ОСОБА_3, умисно вказаний податок до місцевого бюджету не сплатила.

Також ОСОБА_3 умисно не сплачено до бюджету нарахований прибутковий податок з оренди земельних паїв за 2003 рік в розмірі 12000 гривень.

Всього станом на 1 січня 2004 року заборгованість ТзОВ "Поділля" по сплаті прибуткового податку з громадян за період 2001-2003 років перед бюджетом становить 43 837,28 грн.

Разом з тим, у вищевказаних періодах ТзОВ "Поділля" отримало доходи в наступних розмірах: 498090 гривень за 2001 рік, 399 958 гривень за 2002 рік та 350 229 гривень за 2003 рік, які використані на виплату заробітної плати, розрахунки з постачальниками, купівлю товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про можливість сплати прибуткового податку з громадян до бюджету Великоберезовицької селищної ради.

Крім цього, у відповідності до рішення зборів уповноважених представників товариства власників "Поділля" від ЗО вересня 1998 року, виконавчим директором вказаного товариства власників було обрано ОСОБА_3, на яку у відповідності до §6.3 статуту цього товариства було покладено повноваження щодо виконання організаційно-розпорядчих функцій в товаристві.

Рішенням установчих зборів учасників за №1 від 28 січня 2000 року, особами, які вийшли з своїми майновими та земельними паями" з ТВ "Поділля" засновано ТзОВ "Поділля", яке у відповідності до статуту зареєстрованого 15 лютого 2000 року Тернопільською РДА не було правонаступником ТВ "Поділля" і не несло відповідальності за будь-якими кредиторськими та дебіторськими зобов'язаннями цього товариства власників.

Згідно виписки з протоколу установчих зборів ТзОВ "Поділля" за №2 від 29 січня 2000 року, директором вказаного товариства з обмеженою відповідальністю було обрано ОСОБА_3, яка перевищуючи свої службові повноваження, знаючи про те, що, нерухоме майно - ковбасно-забійний цех, приміщення, що пс вул.С.Бандери, 2в в смт.В.Березовиця, складські приміщення, приміщення адміністративного будинку, автопарку та стайні належать на праві колективної власності ТВ "Поділля" і не належить ТзОВ "Поділля", на підставі відповідних договорів надала в оренду належні ТВ "Поділля" приміщення, а одержані від орендної плати грошові кошти використала на фінансово-господарські потреби ТзОВ "Поділля".

Так відповідно до договорів оренди від 25 січня 2001 року, 5 грудня 2001 року, 30 грудня 2002 року ПП "Подільське" (директор ОСОБА_4) надано в оренду приміщення ковбасно-забійного цеху, що в смт.В.Березовиця.

Згідно договору оренди від 3 лютого 2003 року приватному підприємцю ОСОБА_4 надано в оренду приміщення стайні, що по вул.Подільська, 29 в смт.В.Березовиця.

Відповідно до договорів оренди від 2 січня 2002 року, 31 березня 2003 року ПП "Захід-Агросервіс" (директор ОСОБА_5) надано в оренду складські приміщення з наявними в ньому основними засобами, площею 320 кв.м. та 35 кв.м., що знаходяться в межах території орендодавця ТзОВ "Поділля".

Згідно договору оренди від 16 червня 2002 року ПП ОСОБА_6 надано в оренду частину адміністративного будинку площею 14 кв.м. з допоміжними приміщеннями площею 20 кв.м., що знаходяться в межах території орендодавця ТзОВ "Поділля".

Відповідно до договорів оренди від 1 січня 2003 року, 1 лютого 2003 року ПП ОСОБА_7 надано в оренду приміщення автопарку площею 290 кв.м., що в АДРЕСА_1.

Згідно договору оренди від 8 листопада 2004 року ОСОБА_8 надано в оренду нежитлове приміщення під офіс площею 20 кв.м., що в АДРЕСА_2.

Відповідно до договору оренди від 5 травня 2003 року ПП ОСОБА_9 надано в оренду нежитлове приміщення площею 122 кв.м., що знаходяться в межах території орендодавця ТзОВ "Поділля".

За оренду вищезазначених приміщень належних ТВ "Поділля", протягом 2003-2004 років в касу ТзОВ "Поділля" від орендарів поступили кошти в сумі 34852,8 грн., а саме: впродовж 2003 року у касу ТзОВ "Поділля" від орендарів поступили кошти в сумі 15 511,3 гривень, впродовж 2004 року в касу ТзОВ "Поділля" за оренду приміщень належних ТВ "Поділля" від орендарів поступили кошти в сумі 19 341,55 гривень.

Грошові кошти, отримані за оренду приміщень належних ТВ "Поділля" в сумі 34 852,8 грн. ОСОБА_3 використала на фінансово-господарські потреби ТзОВ "Поділля".

Внаслідок злочинних дій директора ТзОВ "Поділля" ОСОБА_3, ТВ "Поділля" недоотримало коштів, які поступили в касу ТзОВ "Поділля" за оренду приміщень ТВ "Поділля" впродовж 2003-2004 років на загальну суму 34 852,8 грн.

Крім цього, ОСОБА_3 перебуваючи на посаді директора ТзОВ "Поділля", достовірно знаючи про те, що водонапірна башта та обладнання водонапірної башти, що в смт.В.Березовиця по вул. С.Банд ери, 28 та по вул.Миру, 39 перебувають на балансі ТВ "Поділля", виходячи за межі наданих їй повноважень, 2 липня 2003 року уклала цивільно-правову угоду у відповідності до якої, нею як керівником ТзОВ "Поділля" незаконно було реалізовано основні засоби ТВ "Поділля" спільному малому підприємству "Ларс".

Відповідно до договору купівлі-продажу, керівником ТзОВ "Поділля" ОСОБА_3 було реалізовано СМП "Ларс" водонапірну башту та обладнання водонапірної башти, що в смт.В.Березовиця по вул.С.Банд ери, 28 (водонапірна башта) та по вул.Миру, 39 (свердловина) за ціною 5000,00 грн., в той час як залишкова вартість вказаних основних засобів, що перебували на балансі ТВ "Поділля" у відповідності до наявних документів бухгалтерського обліку становила 42302,00 грн.

Грошові кошти в сумі 5 000,00 грн., які були отримані директором ТзОВ "Поділля" ОСОБА_3 від реалізації основних засобів ТВ "Поділля" водонапірної башти та обладнання водонапірної башти, остання використала на фінансово-господарські' потреби ТзОВ "Поділля", яке не було правонаступником ТВ "Поділля", чим заподіяно шкоду вказаному товариству власників на суму 42 302,00 грн.

В апеляціях:

- захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 просить вирок суду в частині засудження її за ст. 365-1 КК України скасувати та постановити новий, яким виправдати останню за відсутністю в її діях складу цього злочину.

Вважає, що вина її за епізодами реалізації водонапірної башти та укладання договорів оренди не доведена.

Як досудове, так і судове слідство проведені однобічно, суб"єктивно та неповно. Висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. І досудове, і судове слідство проведені з істотним порушенням кримінального та кримінально-процесуального закону, тому вирок є незаконним. необгрунтованим і підлягає до скасування.

Так, ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не було з"ясовано, де і в кого на балансі стояла водонапірна башта. Не з"ясовано, кому і на яку суму спричинені збитки, за яку саме з башт, та чи спричинені вони взагалі. Під час досудового слідства було встановлено, що питання про реалізацію башти приймала не ОСОБА_3 особисто як директор. Це питання вирішувалось на зборах засновників ТзоВ "Поділля", а ОСОБА_3 лише виконала рішення зборів.

Досудовим слідством не дано належної правової оцінки тому факту, що на підставі Указу Президента України від 25.01.2001 р. "Про захист майнових прав селян" власникам майнових паїв було видано підтверджуючий документ майновий сертифікат про право на частку майна в ТВ "Поділля". Саме тому договори на оренду майна та земельного паю після ліквідації у 2001 році ТВ "Поділля" укладалися безпосередньо з кожним власником земельного та майнового паю. Під час судового слідства всі власники паїв підтвердили факт наявності у них договорів та проведення оплати за оренду, однак досудовим слідством даний факт взагалі не досліджувався. В матеріалах справи відсутні дані про витребування колективного та індивідуального договорів, які укладались з власниками земельних та майнових паїв. Свідок ОСОБА_10, яка працювала в ТзОВ "Поділля" бухгалтером по розрахунках за оренду земельних та майнових паїв підтвердила в суді наявність договорів оренди та проведення по них оплати натурою, тобто сільгосппродукцією. Свідок ОСОБА_11, яка працювала гол. бухгалтером в ТзОВ "Поділля", також підтвердила факт ліквідації Товариства власників "Поділля" у 2001 р., а також факт укладання договорів оренди з пайовиками та факт оплати натурою по цим договорам, про що зазначено у вироку суду. У свою чергу ТзОВ "Поділля" орендоване майно здавало в суборенду, а отримані кошти надходили в касу ТзОВ "Поділля", що підтверджується показаннями самої ОСОБА_3, показаннями свідків та актом ревізії КРВ в Тернопільській обл. у вересні 2010 р.

Неодноразово змінюючи під час судового слідства обвинувачення ОСОБА_3, суд не врахував зміни у кримінально-процесуальному законодавстві, згідно яких якщо діяннями, передбаченими ст.ст. 364-1, 365-1, 365-2 КК України, завдано шкоди виключно інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, порушення кримінальної справи здійснюється за заявою власника /співвласника/ цієї юридичної особи чи за його згодою. Така заява у матеріалах справи відсутня;

- захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 також просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, згідно з яким ОСОБА_3 виправдати, а кримінальну справу в частині засудження її за ч.2 ст.364 КК закрити за п.2 ч.1 ст. 6 КПК України, а в частині засудження за ч.2 ст. 365-1 КК України - на підставі п.7 ч.1 ст. 6 КПК України.

Вважає, що висновки суду в частині засудження ОСОБА_3 за ч.2 ст. 364 КК України є невірними. Так, суд всупереч вимог ст. 334 КПК України та п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" № 5 від 29.06.90 р. (v0005700-90) не мотивував, чому він прийшов до переконання про наявність ознак даного злочину в діях останньої, а ті докази, на які суд посилається, не підтверджують правильність кваліфікації та тієї обставини, чи є ОСОБА_3 взагалі суб"єктом даного злочину, в тому числі і в якості виконавчого директора ТзОВ "Поділля".

Так, з 01.07.2011 р. діє нова редакція ст. 364 КК України, згідно якої ОСОБА_3 не являється суб"єктом даного злочину, і ця обставина є підставою для скасування вироку. Крім того, суд у вироку послався на закони, які втратили силу, зокрема, Закони України "Про систему оподаткування" (1251-12) та "Про прибутковий податок громадян".

Крім того, ОСОБА_3 не повинна була, як фізична особа, сплачувати прибутковий податок до місцевого бюджету, а повинна була сплачувати юридична особа, а саме ТзОВ "Поділля". В зв"язку з цим обвинувачення, пред"явлене останній, з цих підстав є неконкретизованим.

Не встановлено, кому спричиненим злочином, передбаченим ст. 364 КК України, заподіяні збитки. Не доведено прямого умислу засудженої на вчинення даного злочину.

Судом не взято до уваги того факту, що з показань свідків та самої підсудної у вказані періоди зарплата сплачувалась в натуральній формі, на підставі договорів. У відповідності до п.п."р" п.1 ст.5 Декрету Кабміну України "Про прибутковий податок громадян" (13-92) до сукупного оподаткованого доходу не включаються доходи працівників сільськогосподарських підприємств, одержані ними натурою.

В загальному, мала місце лише несвоєчасна несплата загальнообов"язкових платежів, а не несплата взагалі, що свідчить про відсутність складу злочину.

Що стосується засудження ОСОБА_3 за ч.2 ст. 365-1 КК України. то дана кримінальна справа підлягає закриттю відповідно до вимог ст. 27-2 КПК України.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який просить вирок суду змінити лише в частині призначення ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.365-1 КК в звязку із змінами закону та призначити за цією статтею штраф в сумі 170 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов"язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а в решті вирок залишити без змін, засуджену ОСОБА_3 та її захисників ОСОБА_12 і ОСОБА_2, які підтримали свої апеляційні скарги та просять задовольнити їх в повному об"ємі, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду підлягає до часткової зміни, а апеляції захисників засудженої ОСОБА_3 - до задоволення не підлягають.

Висновки суду про винність засудженої у вчинених нею злочинах, за які її засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Так, допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 свою вину не визнала та суду пояснила, що вона працювала на посаді директора ТзОВ «Поділля» з січня 2000 року по травень 2005 року. В своїй роботі керувалась статутом ТзОВ «Поділля». Відповідно до статуту товариства в її обов'язки не входило здійснення контролю за повнотою нарахування та сплатою податків, що відповідала за сплату податкових платежів головний бухгалтер. Також заробітна плата на підприємстві видавалась в натуральній формі, а тому податок з доходів не нараховувався. Щорічно товариство перевірялось податковою інспекцію і ніяких зауважень щодо сплати податків не було. Будь-якого умислу у неї на несплату податків до бюджету не було. Що в квітні 2001 року на зборах уповноважених ТВ «Поділля» було прийнято рішення про ліквідацію ТВ «Поділля» та вихід усіх членів товариства із своїми майновими та земельними паями. Після ліквідації ТВ «Поділля» кожному працюючому було видано свідоцтво про право власності на майновий пай. Всі люди вийшли з ТВ «Поділля»і основна частина свої паї передали у ТзОВ «Поділля». З людьми були укладені договори оренди на земельні паї та колективний договір на майнові паї. Перебуваючи на посаді виконавчого директора ТзОВ «Поділля», вона тільки продовжила договори оренди, які укладались ще з ТВ «Поділля». За оренду приміщень у касу ТзОВ «Поділля»поступали кошти, які були використані на фінансово-господарські потреби ТзОВ «Поділля». Щодо реалізації водонапірної башти, то продати її вирішили збори засновників ТзОВ «Поділля». Ще коли в 2003 р.було проведено розпаювання, то водонапірної башти в обліку майна не було. На вказану башту була відсутні будь-яка документація. Башта була реалізована за 5 000 грн., оскільки була неробочою. Кошти від реалізації використали на фінансово-господарські потреби ТзОВ «Поділля».

Разом з тим винність засудженої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй злочинів доводиться іншими доказами, здобутими по справі та дослідженими в судовому засіданні, а саме:

1/ по епізоду пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 364 КК України:

допитаний в судовому засіданні сідок ОСОБА_13, який працював на посаді директора ТзОВ «Поділля» після ОСОБА_3, суду пояснив, що за період роботи ОСОБА_3 директором ТзОВ «Поділля» в 2001-2003 роках на товаристві утворилась заборгованість по сплаті прибуткового податку із громадян та із оренди земельних паїв. Вважає, що основною причиною несплати податків є неналежне ставлення директора товариства до своїх обов'язків. Протягом даного періоду кошти на рахунок товариства та в касу підприємства поступали і з них можна було сплачувати податок. Заробітна плата працівникам виплачувалась як грошима, так і продукцією.Свідок ОСОБА_11, яка працювала бухгалтером ТзОВ «Поділля» з 2001 по 2006 роки, суду ствердила, що роботу бухгалтера контролювала директор, що кошти на рахунок підприємства поступали, але використовувались на закупку запчастин та пального. Розпорядником коштів була ОСОБА_3 В її обов'язки входило лише нарахування податку. Вона говорила ОСОБА_14, що необхідно сплачувати податок, однак директор відповідала, що немає грошей, що податок ніхто не сплачує і вона не буде.Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона працювала в ТзОВ «Поділля» з 2000 по 2005 роки спочатку диспетчером, а потім в відділі кадрів та нараховувала заробітну плату. Нею також нараховувався і податок, однак чому він не сплачувався, вона не знає, оскільки кошти на рахунок товариства поступали. Заробітна плата виплачувалась в натуральній формі та грошима.

Свідок ОСОБА_16, будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила, що нею було проведено перевірку ТзОВ «Поділля» з приводу нарахування та сплати прибуткового податку у період з 01.01.2001 року по 01.01.2004 рік. В ході проведення перевірки було з'ясовано, що посадові особи ТзОВ «Поділля» порушили вимоги підпункту «а» пункту 19.2 ст. 19 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з доходів громадян» (13-92) , а саме: заборгованість по прибутковому податку з громадян в сумі 139 229 грн. 82 коп. до місцевого бюджету не було сплачено, хоча ТзОВ «Поділля» на розрахунковий рахунок отримало в касу протягом 2001-2003 років 1 248 277 грн., які могли бути спрямовані на погашення заборгованості.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що в акті перевірки дійсно були виправлення, але суми не змінювались, що виправлення проведені на підставі головної книги.

Свідок ОСОБА_18, будучи допитаним в судовому засіданні, суду пояснив, що дійсно ним проводилась перевірка ТзОВ «Поділля» з приводу нарахування та сплати прибуткового податку у період за 2001 - 2003 роки. Що за паї товариством не сплачено 12 000 грн. податку, решта суми по прибутковому податку - із заробітної плати.

Відповідно до акту Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про проведення позапланової виїзної перевірки на ТзОВ «Поділля»від 01.08.2007 року з приводу нарахування та сплати до бюджету прибуткового податку з громадян заборгованість по прибутковому податку за період з 2001 по 2003 роки становить 139 229 грн. 82 коп.

З протоколу огляду речових доказів, а саме Статуту товариства та контракту, укладеного між ТзОВ «Поділля» та ОСОБА_3, вбачається, що відповідно до них директор товариства є розпорядником коштів та вирішує всі питання діяльності товариства /т.2 а.c. 93/.

Наведені докази спростовують твердження захисту про те, що ОСОБА_3 не мала відношення до вирішення питання про сплату податку до бюджету, а повинна була його сплачувати юридична особа, але незрозуміло зі скарг захисту, в який спосіб.

Висновком № 2434 від 17.03.2009 року судово-економічної (бухгалтерської) експертизи, проведеної під час слухання справи в суді, зазначено, що в результаті дослідження представлених документів ТзОВ «Поділля»за 2001-2003 роки документально підтверджується несплата прибуткового податку з громадян із заробітної плати працівників товариства та з оренди земельного паю в сумі 43 837 грн. 28 коп. ( в тому числі прибутковий податок з громадян нарахований від оренди земельних паїв 12 000 грн.). За період з 01.01.2001 по 01.01.2004 р.р. по ТзОВ «Поділля»не виконано вимоги підпункту «р»пункту 1 статті 5, підпункту «а»пункту 2 статті 19 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року (13-92) в частині нарахування та сплати прибуткового податку при видачі заробітної плати з каси підприємства та нарахування прибуткового податку від оренди земельних паїв; ст. 8 п. 2.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року в частині організації ведення обліку нарахування та сплати прибуткового податку.

Твердження захисту в апеляційних скаргах про те, що ОСОБА_3 не є суб"єктом злочину, передбаченого ст. 364 КК України, не відповідає вимогам закону та здобутим по справі доказам. Так, згідно примітки до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 365, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов"язані з виконанням організаційно- розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

На момент порушення кримінальної справи та пред"явлення обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст. 364 КК України остання працювала директором ТзОВ "Поділля" смт. В. Березовиця Тернопільського району та була посадовою особою, якою і залишалась до моменту винесення Тернопільським міськрайсудом вироку щодо неї в тому числі у зловживанні службовим становищем.

Той факт, що на момент винесення вироку суду щодо ОСОБА_3 від 26 жовтня 2011 р. змінилось законодавство і для притягнення особи до кримінальної відповідальності, зокрема, за вчинення злочину, який передбачає відповідальність за зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права відповідно до ст. 27-2 КПК України необхідно заяву власника /співвласника/ цієї юридичної особи або його згоду, не є підставою для скасування даного вироку, оскільки як при розслідуванні справи, так і при її розгляді до внесення відповідних змін судом і слідством були дотримані засади як кримінального, так і кримінально-процесуального законодавства, в тому числі щодо суб"єкта даного злочину.

Незрозумілим є твердження захисту про те, що у вироку суду не зазначено, кому саме спричинені збики вчиненим ОСОБА_3 злочином. Судом не тільки в мотивувальній частині вироку вказано, кому спричинені збитки, но і в якій сумі, а також те, що вони є тяжкими.

Даний злочин останньою вчинений з прямим умислом, про що свідчать наведені вище докази, а також висновки проведеної в суді судово-економічної експертизи № 2434 від 17 березня 2009 р., які і спростовують доводи захисту про лише несвоєчасну сплату податків, що не є злочином, оскільки засуджена згідно здобутих по справі та наведених в суді доказів і не мала наміру їх сплачувати, про що неодноразово заявляла допитаним в судовому засіданні свідкам, показання яких наведені у вироку суду.

Не відповідають дійсності і твердження захисту про те, що суд послався на закони, які на момент винесення вироку не діяли.

Так, в скарзі зазначено, что Декрет Кабінету Міністрів від 26.12.1992 р. № 13-92 (13-92) із подальшими змінами та доповненнями втратив силу 22.05.2003 р. при тому, що суд послався на нього у своєму вироку. Разом з тим, у висновку судово-економічної експертизи № 2434 від 17 березня 2009 р., призначеної за клопотанням захисника ОСОБА_2 постановою суду від 11 листопада 2008 р., вказано, що дія підпункту р) п.1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , яким визначено, що доходи працівників сільськогосподарських підприємств і рибних господарств незалежно від форм власності та господарювання і риболовецьких колгоспів, одержані ними натурою (сільськогосподарською, рибною продукцією власного виробництва зазначених підприємств та продукцією її переробки) не включаються до сукупного оподаткованого доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, призупинена на 2003 рік ( Закон України №380-IУ від 26.12.2002 р. (380-15) ).

Відповідно, нарахування прибуткового податку від оренди земельного паю проводилось при експертному дослідженні з урахуванням зазначеної норми.

Що стосується Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , то даний Закон втратив силу із вступом в дію Податкового кодексу України (2755-17) та Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" від 4 листопада 2011 р. (4014-17) , який набрав чинності 01 січня 2012 р.

Сам же вирок винесений 26 жовтня 2011 р., тобто до вступу даного Закону в дію діяв Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) , на який суд і послався, а тому твердження адвоката ОСОБА_2 з цього приводу є надуманими.

Більш того, у вироку зроблено посилання на п.п. 3) ч.1 ст.9 даного Закону, в якому говориться, що "1.Платники податків і зборів (обов"язкових платежів) зобов"язані:

3)сплачувати належні суми податків і зборів (обов"язкових платежів) у встановлені законами терміни".

В той же час в п.п. 16.1.4. ч. 16.1 ст.16. Обов"язки платника податків нового Податкового кодексу України (2755-17) зазначено, що "Платник податків зобов"язаний:

сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи", що фактично є тією ж вимогою, що і в попередньому Законі, і не змінює суті обвинувачення, це по-перше, і, по-друге, в скарзі захисту не зазначено, яким чином посилання у вироку суду на Закон від 25.06.1991 р. "Про систему оподаткування" (1251-12) вплинуло чи може в подальшому вплинути на пред"явлене засудженій ОСОБА_3 обвинувачення за ст. 364 КК України, яка до того ж не є бланкетною нормою.

Тобто в даному випадку має місце лише констатація неіснуючого факту без будь-яких подальших висновків.

2/ по епізоду пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 365-1 КК України:

допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, яка працювала бухгалтером ТВ «Поділля» з 1999 року та бухгалтером ТзОВ «Поділля» з 2001 по 2006 роки суду ствердила, що згідно договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_3 як директором ТзОВ «Поділля»та СМП «Ларс» у 2003 році було продано водонапірну башту та обладнання до водонапірної башти за 5000 грн. Вказані кошти були оприбутковані в касу ТзОВ «Поділля» та використані на потреби товариства. Однак вказана башта не перебувала на балансі ТзОВ «Поділля, а перебувала на балансі ТВ «Поділля» і ТзОВ «Поділля» не було правонаступником ТВ «Поділля». Питання щодо реалізації башти перед засновниками товариства ініціювала ОСОБА_3 та не всі засновники її підтримали, а саме ОСОБА_13 був проти. Щодо договорів оренди, то вказані договори заключала виключно ОСОБА_3 Майно ТВ «Поділля» до ТзОВ «Поділля» передано не було. Орендувався ковбасний цех, приміщення автопарку, склад та частина адмінприміщення. Кошти від оренди використовувалися на запчастини та пальне. Загальних зборів щодо здачі в оренду приміщень не було. Після ліквідації ТВ «Поділля», 8 учасників створили ТзОВ «Поділля». Орендна плата дійсно нараховувалась та видавалась пайовикам, однак зборів щодо укладення колективного договору не було та колективний договір на майнові паї не укладався. Виплата за паї нараховувалась за вказівкою директора. Договори оренди землі були заключні з ТзОВ «Поділля». Також у статутний фонд ТзОВ «Поділля» увійшло лише рухоме майно та жодним нерухомим майном ТзОВ «Поділля» не володіло.

Свідок ОСОБА_13 будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що він працював на посаді директора ТзОВ «Поділля» після ОСОБА_3 та був засновником ТзОВ «Поділля».Реалізація водонапірної башти здійснювалась за ініціативи ОСОБА_3 Збори учасників ТзОВ «Поділля» вирішили продати водонапірну башту, однак він особисто був проти реалізації основних засобів. Були збори про ліквідацію ТВ «Поділля». В подальшому між людьми та ТзОВ «Поділля» укладались договори оренди.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду показав, що він був засновником ТзОВ «Поділля», однак на зборах товариства, коли вирішували продати башту, його не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду ствердив, що він є засновником ТзОВ «Поділля» та був присутній на зборах засновників, коли вирішили продати башту. На зборах прийняли рішення продати башту за 5 000 грн. Проти реалізації башти був ОСОБА_13 Вважає, що не мали права продавати башту, оскільки вона не належала товариству. Після ліквідації ТВ «Поділля» він та ще шестеро осіб вийшли з членів товариства та на основі своїх майнових паїв створили ТзОВ «Поділля». У статутний фонд ТзОВ «Поділля» увійшло лише рухоме майно, жодним нерухомим майном товариство не володіло. Договори оренди укладались та виплачувалась орендна плата, однак виплачувалась сільгосппродукцією.

Свідок ОСОБА_21 будучи допитаним в судовому засіданні, суду показав, що ТВ «Поділля» фактично ліквідовано в 2008 році. Свій земельний пай він забрав та здав в оренду ПП «Онікс», а майновий пай залишився в ТВ «Поділля». Якщо було укладено колективний договір на оренду майнових паїв, то він підлягав реєстрації в селищній раді, чого зроблено не було. Майно дійсно розпайоване в 2001 році, однак сертифікат видавався в 2003 - 2004 роках, він підтверджував частку в ТВ «Поділля» та право вимоги власника на вказану суму.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що до 2001 року вона працювала бухгалтером ТВ»Поділля». В 2000 році семеро осіб вийшли з членів товариства зі своїми паями та створили ТзОВ «Поділля». У статутний фонд ТзОВ «Поділля»увійшло лише рухоме майно. Чи укладався колективний договір з власниками майнових паїв, не пам'ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 суду ствердив, що не пам'ятає, щоб укладався колективний договір між колишніми членами ТВ «Поділля»та ТзОВ «Поділля». Він є власником земельного паю, можливо, укладався договір оренди, оскільки він отримував за пай зерно та цукор.

Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що працювала комірником в ТзОВ «Поділля» та видавала зерно за оренду паїв. У статутний фонд ТзОВ «Поділля» увійшло тільки рухоме майно. В 2001 році було укладено колективний договір оренди майнових паїв та окремо укладались договори оренди земельних паїв. Також їй відомо, що керівник ОСОБА_3 здавала в оренду нерухоме майно, яке колись належало ТВ «Поділля», а отримані кошти використовувались на господарські цілі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що вона отримувала орендну плату від ТзОВ «Поділля» як за оренду земельного паю, так і за оренду майнового паю.

Однак, будучи допитаною на досудовому слідстві, у своїх показаннях свідок вказувала, що колективного договору власники майнових паїв з ТзОВ «Поділля» не укладали, що орендна плата виплачувалась тільки за земельний пай, що свого майнового паю в оренду ТзОВ «Поділля»не здавала

Свідок ОСОБА_4, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що він, будучи директором ПП «Подільське», в 2001 та в 2003 роках укладав договори оренди з ТзОВ «Поділля»в особі його керівника ОСОБА_3 щодо оренди ковбасно-забійного цеху та приміщення стайні. Згідно договорів оренди він сплачував грошові кошти в сумі 1 400 грн., 1 500 грн. та 800 грн. за один місяць. До укладення договорів з ТзОВ «Поділля» вказані договори оренди він укладав з ТВ «Поділля».

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_7вбачається, що між ним як приватним підприємцем та ТзОВ «Поділля»в особі його директора ОСОБА_3 01.01.2003 року було укладено договір оренди приміщення автопарку, що в с.В. Березовиця по вул. Бандери, 26 терміном на два роки зі сплатою орендної плати 300 грн. в місяць

Актом документальної позапланової ревізії, проведеної працівниками КРВ в М.Тернополі від 26.09.2008 року, встановлено, що основні засоби рахувалися на балансі ТВ «Поділля», тобто ТзОВ «Поділля» здійснено продаж матеріальних цінностей, які йому не належали. Керівник ТзОВ «Поділля» ОСОБА_3 реалізувала основні засоби у вигляді водонапірної башти та обладнання водонапірної башти СМП «Ларс» за кошти в сумі 5 000 грн., хоча залишкова вартість башти становить 42 302 грн. Документи, які б свідчили про передачу основних засобів ТВ «Поділля»- ТзОВ «Поділля», або ж надання згоди на відчуження основних засобів відсутні

/т.1 а.c. 172-175 /.

Протоколом засідання експертної комісії ТВ «Поділля» від 10.02.1999 року підтверджується, що реалізована водонапірна

башта та обладнання водонапірної башти перебували на балансі ТВ

«Поділля», який підписаний особисто ОСОБА_3 та ОСОБА_11

Г.Я., ОСОБА_20, ОСОБА_13, які допитані судом в якості

/т.8 а.c. 98-106 /.

Висновком експерта №1-70/08 від 16.01.2009 року підтверджено, що підпис в протоколі засідання експертної комісії ТВ «Поділля» від 10.02.1999 року, навпроти запису -«голова комісій виконаний ОСОБА_3

/т.8 а.c. 115-118 /.

Договором купівлі-продажу від 02.07.2003 року, укладеного між СМП «Ларс» та керівником ТзОВ «Поділля» ОСОБА_3, підтверджується перевищення своїх службових повноважень зі сторони ОСОБА_3 при реалізації нею водонапірної башти та обладнання водонапірної башти, які належали до основних засобів ТВ «Поділля»

/т.8 а.с. 95-96/.

Згідно установчого договору про створення ТзОВ "Поділля" від 28.01.2000 року товариство є власником майна, яке передано йому учасниками. У статутний фонд ТзОВ «Поділля» увійшло лише рухоме майно

/т.1 а.с. 59-60/.

Згідно зі статутом ТзОВ «Поділля» розмір статутного фонду становить 62 234 грн.

/т.1 а.с. 33-37/.

Статутом ТВ «Поділля» визначено розмір статутного фонду 94 818 809 грн.

/т.1 а.с. 61-68/.

З довідки ТзОВ «Поділля № 25 від 10.05.2006 року вбачається, що ТзОВ «Поділля» не здійснювало оренди господарських приміщень для ведення господарської діяльності з січня 2000 року по червень 2006 року

Довідка Тернопільського госпрозрахункового БТІ № 796 від 18.06.2009 року свідчить, що протягом 2003-2004 років за ТзОВ «Поділля»в Тернопільському районі нерухоме майно не зареєстроване

З довідки Тернопільської РДА № 440 від 25.09.2009 року вбачається, що ТзОВ «Поділля» не являється правонаступником ТВ «Поділля»

Довідкою КРВ від 13.05.2010 року підтверджується, що впродовж 2003-2004 років за оренду приміщень належних ТВ «Поділля» в касу ТзОВ «Поділля» від орендарів поступили грошові кошти в сумі 34 852 грн. 80 коп. Вказані грошові кошти використані на фінансово-господарські потреби ТзОВ «Поділля»

/т. 1 а.с. 204-205/.

Протоколом огляду договорів оренди нежитлових приміщень зазначено, що впродовж 2003-2004 років ТзОВ «Поділля» в особі його директора ОСОБА_3 уклала з директором ПП «Подільське» ОСОБА_4 договори оренди приміщення ковбасно-забійного цеху, що в смт.В.Березовиця по вул.Подільська, 29, від 25.01.2001 року, 05.12.2001 року та від 30.12.2002 року з приватним підприємцем ОСОБА_4; договір оренди приміщення стайні, що в смт. В.Березовиця по вул. Подільська, 29 від 03.02.2003 року; з директором ПП «Захід-Агросервіс» ОСОБА_5 договори оренди складських приміщень з наявними в них основними засобами площею 320 кв.м. та 35 кв.м., що знаходяться в межах території орендодавця ТзОВ «Поділля» від 02.01.2001 року та 31.03.2003 року; з ПП ОСОБА_6 договір оренди частини адміністративного будинку площею 14 кв.м. та допоміжними приміщеннями площею 20 кв.м., що знаходяться в межах території орендодавця ТзОВ «Поділля»від 16.06.2002 року; з ПП ОСОБА_7 договір оренди приміщення автопарку площею 290 кв.м., що в АДРЕСА_1 від 01.01.2002 року та 01.02.2003 року; з ОСОБА_8 договір оренди нежитлового приміщення під офіс площею 20 кв.м., що в АДРЕСА_2 від 08.11.2004 року та договір оренди нежитлового приміщення площею 122 кв.м., що знаходяться в межах території орендодавця ТзОВ «Поділля»з ПП ОСОБА_9.

/т. 2 а.c. 177-178/.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляціях захисників засудженої ОСОБА_3 з приводу того, що між власниками майнових паїв та ТзОВ "Поділля" було укладено колективний договір оренди майнових паїв, на підставі якого учасники ТзОВ «Поділля» своїм рішенням розпорядились продати водонапірну башту СМП «Ларс» та ТзОВ «Поділля надавало в оренду нежитлові приміщення, за які отримувало орендну плату, оскільки їхні показання не підтверджуються жодними доказами

Таким чином, суд першої інстанції, об'єктивно оцінивши всі досліджені і детально проаналізовані у судовому засіданні докази та обставини справи, прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, які правильно кваліфікував:

за ч. 2 ст. 364 КК України - як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави;

за ч. 2 ст. 365-1 КК України - перевищення повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми дій, які явно виходять за межі наданих' повноважень, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам ТВ «Поділля».

Що стосується призначеного судом покарання засудженій ОСОБА_3 за вчинені нею злочини із застосуванням вимог ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням, то покарання за ч.2 ст. 364 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки призначене воно з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винної, конкретних обставин справи та обставин, пом"якшуючих вину підсудної.