826/22749/15 Про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ щодо не погодження застосування процедури податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням, та визнання досягнутим податковий компроміс за податковим повідомленням-рішенням, відповідно до поданої заяви про намір досягнення податкового компромісу - 02.11.2016 Прийняття

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Вербицької О.В., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС"

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 року

у справі № 826/22749/15

за позовом приватного акціонерного товариства "ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС" (далі - позивач, ПрАТ "ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС")

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ "ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС" звернулось у вересні 2015 року до суду з позовом до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 29.04.2015 року № 5753/10/26-57-22-03 щодо не погодження застосування процедури податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2013 року № 0003462230 та визнання досягнутим податковий компроміс за податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2013 року № 0003462230, відповідно до поданої заяви про намір досягнення податкового компромісу ПрАТ "ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС" 15.04.2015 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПАТ "Укрсоцбанк" за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт від 10.06.2013 року № 380/22-30/24580485.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 року № 0003462230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 47 626 768,80 гривень, у тому числі: 38 101 415,00 гривень - за основним платежем, 9 525 353,75 гривні - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2015 року в задоволенні позовних вимог ПрАТ "ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС" відмовлено.

ПрАТ "ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС" 15.04.2015 звернулось до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою № 14/04-01 про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 26.06.2013 року № 0003462230.

За результатом розгляду вказаної заяви відповідач прийняв рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 29.04.2015 року № 5753/10/26-57-22-03.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" розділ ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) доповнено підрозділом 9-2 "Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу".

Відповідно до частини першої підрозділу 92 розділу XX Податкового кодексу України (2755-17) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно частиною другою підрозділу 92 Розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України (2755-17) сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 92 Розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України (2755-17) процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковий компроміс щодо податкового повідомлення-рішення від 26.06.2013 року № 0003462230 не може бути застосований, оскільки позивач не сплатив суму грошових зобов'язань, яку необхідно було сплатити у день подання заяви або після подання заяви до контролюючого органу.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не прийняли до уваги твердження позивача стосовно того, що 5% від суми заниженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість були фактично сплачені, оскільки за ПрАТ "ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС" на день подачі заяви та прийняття рішення обліковувалось від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 11 000 000,00 гривень, враховуючи наступне.

Пунктом 8 підрозділу 92 Розділу XX "Перехідних положень" визначено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Вказана спеціальна норма чітко передбачає саме сплату коштів, а не їх зарахування за рахунок інших переплат чи від'ємного значення.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що для досягнення податкового компромісу ПрАТ "ІСА ПРАЙМ ДЕВЕЛОПМЕНТС" повинно було сплатити суму у визначеному Законом процентному відношенні, а саме 5% від суми податкового зобов'язання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не дотримано вимог підрозділу 92 Розділу XX "Перехідних положень" щодо обов'язкової сплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів з дня надання заяви, а тому рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.04.2015 року № 5753/10/26-57-22-03 щодо не погодження застосування процедури податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2013 року № 0003462230 є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.