1-668/11 Про самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, таємне викрадення чужого майна, скоєне повторно, поєднане з проникненням до сховища, заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, скоєне повторно, а також відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, скоєне повторно - 01.03.2012 Прийняття

засуджено за ст. 395 КК України на 6 місяців арешту, за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання на 5 років позбавлення волі.

Постановлено про стягнення із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_5 300 грн. заподіяної матеріальної шкоди та на користь держави судові витрати по справі за проведення товарознавчих експертиз у сумі 1800 грн. 96 коп.

Суд визнав винним та засудив ОСОБА_4 за вчинення: самовільного залишення місця проживання, з метою ухилення від адміністративного нагляду; таємного викрадення чужого майна (крадіжку),

№ провадження 11/1190/268/12 Головуючий у суді І інстанції –Поступайло В.В.

Категорія: ст. 186 ч.2 КК України Доповідач у суді ІІ інстанції –Ремез П.М.

вчинену повторно, поєднану з проникненням у сховище; заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно; відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинений повторно, за наступних обставин.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31.08.2008 року ОСОБА_4 засуджений за ст.ст. 309 ч.1, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі. Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.08.2010 року ОСОБА_4, відповідно до ст. 158 КВК України та ст.ст. 4, 5, 6 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", встановлено адміністративний нагляд строком на один рік, із застосуванням обмежень: забороною виходу з будинку (квартири) з 22 години 00 хвилин до 4 години 00 хвилин, забороною вживати спиртні напої в місцях їх продажу на розлив, забороною виїзду за межі встановленого місця мешкання у особистих справах без дозволу контролюючих органів, з’являтися на реєстрацію в міліцію чотири рази на місяць.

Також, начальником Кременчуцької ВК УДДУПВП (№ 69) Полтавської області ОСОБА_6 роз’яснено ОСОБА_4 обов’язок не пізніше 9.09.2010 року прибути і зареєструватися в Ленінському ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області та попереджено про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.

20.09.2010 року ОСОБА_4 поставлений на профілактичний облік Ленінського ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області як адміністративно наглядний.

Однак, з 1 січня 2011 року, ОСОБА_4, діючи умисно та з метою ухилення від адміністративного нагляду, самовільно залишив місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, не повідомивши про це працівників міліції, які здійснюють за ним адміністративний нагляд, та перестав з’являтися до органів міліції для реєстрації.

Крім того, 12 січня 2011 року, близько 14 год., ОСОБА_4, перебуваючи на першому поверсі ЗОШ № 30 по вул. Свердлова, 97 у м. Кіровограді, з метою отримання характеристики, зайшов до кабінету "№ 2, 1-ий клас", де виявив на стільці біля письмового столу викладача жіночу сумку. З метою викрадення чужого майна, ОСОБА_4 підійшов до сумки потерпілої ОСОБА_7, звідки таємно викрав мобільний телефон "Samsung X460", вартістю 100 грн., з сім-картою мобільного оператора МТС, вартістю 10 грн. та гроші у сумі 280 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 390 грн.

Крім того, у лютому 2011 року, більш точної дати слідством не встановлено, близько 15 год., засуджений, з метою крадіжки чужого майна, прийшов до приміщення комунального закладу Центральна міська лікарня м. Кіровограда по вул. Леніна, 45/35 і на другому поверсі зайшов до палати № 1 ендокринологічного відділення, де з тумбочки біля ліжка, повторно таємно викрав мобільний телефон "Samsung В 220", в комплекті із зарядним пристроєм вартістю 220 грн., з сім-картою мобільного оператора МТС вартістю 10 грн., належний ОСОБА_8, чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на суму 230 грн.

Крім того, 16 травня 2011 року, близько 23 год., ОСОБА_4 перебуваючи біля входу до автостанції №1 м. Кіровограда по вул. Олександрійське шосе, 1, шляхом обману та зловживання довірою у раніше незнайомого ОСОБА_9, незаконно заволодів мобільним телефоном "Samsung Е 2121", вартістю 331 грн. 20 коп., чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

Крім того, у червні 2011 року, більш точної дати слідством не встановлено, близько 3 год. ночі, ОСОБА_4 проник на територію подвір’я будинку АДРЕСА_2 звідки повторно таємно викрав велосипед "Україна"з закритою рамою вартістю 300 грн., та велосипед "Україна", який матеріальної цінності не представляє, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.

Крім того, 24 липня 2011 року, близько 5 год. ранку, ОСОБА_4, перебуваючи на території автомобільної станції № 1 у м. Кіровограді по вул. Олександрійське шосе,1, де познайомився з ОСОБА_11, у якого він діючи повторно із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, наніс руками чотири удари в обличчя, від чого останній впав на землю, спричинивши йому тим самим легкі тілесні ушкодження у вигляді: синців навколо правого ока з крововиливом у білкову оболонку ока, синців лівого ока, лівої ушної раковини, садна в лобній області справа, після чого відкрито заволодів майном потерпілого, спричинивши ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 1522 грн. 90 коп.

Крім того, 24 липня 2011 року, близько 13 год., засуджений, шляхом вільного доступу проник до медсестринського кабінету, який розташовано на другому поверсі у приміщення комунального закладу Центральна міська лікарня м. Кіровограда по вул. Леніна, 45/35, де із жіночої сумки, повторно таємно викрав гроші у сумі 300 грн., належні ОСОБА_5, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 просить змінити вирок суду та виправдати його підзахисного за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України (по епізоду викрадення майна ОСОБА_8.), ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, а за ст. 395, ч. 2 ст. 186 КК України та ч. 2 ст. 185 КК України (по епізоду викрадення майна ОСОБА_5.) призначити покарання у розмірі нижчої межі вказаних санкцій статей, при цьому просить, врахувати наявні пом’якшуючі обставини і застосувати до нього ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно прийнято в якості доказів по справі явки з повинною ОСОБА_4, оскільки дані документи не є доказами в розумінні ст. 65 КПК України; та безпідставно зроблено висновок суду про доведеність його вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України, спираючись при цьому виключно на показання самого ОСОБА_4 на досудовому слідстві, що суперечить вимогам ст. 67 КПК України (1001-05) , а відтак вважає не доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні вказаних злочинів. Вказує і на те, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, так як в ході судового розгляду встановлено, що телефон "Samsung E 2121", взятий останнім у ОСОБА_9, потерпілому не належав, а був ним викрадений, а також і на те, що призначене покарання, що не відповідає тяжкості злочину та особі ОСОБА_4, висновок суду про неможливість застосування відносно нього положень ст. 75 КК України, є помилковим.

У своїй апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, призначивши йому більш м’якіше покарання, вказуючи на те, що судом, при призначенні йому покарання залишено поза увагою такі обставини, які пом’якшують покарання, а саме добровільна допомога слідству, його щире каяття у скоєному та визнання вини, з’явлення із зізнанням, наявність тяжкої хронічної хвороби. У доповненні до апеляції поданого ним 23.01.2012 року засуджений просить закрити провадження по справі за ст. 395 КК України і вказує на те, що покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі, яке було призначене йому за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31.03.2008 року, він повністю відбув, проте 4.09.2010 року був засуджений Крюковським районним судом м. Кременчука до 1-го року адміністративного нагляду. Вважає, що один рік адміністративного нагляду призначено йому незаконно, так як відповідно до вимог закону ніхто не може бути двічі засуджений за один і той самий злочин.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції в повному обсязі, думку прокурора, яка вважала, що вирок суду слід залишити без зміни, дослідивши матеріали кримінальної справи та зваживши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції задоволенню не підлягають, з таких підстав.

Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст. 22 КПК України.

Викладені у вироку суду висновки про винність ОСОБА_4 у вчиненні самовільного залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчинену повторно, поєднану із проникненням у сховище; заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), повторно; відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, повторно - ґрунтуються на сукупності достовірних і узгоджених між собою доказів, які всебічно та повно досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду даної справи і відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст. 395, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 визнав повністю та суду пояснив, що дійсно залишив місце свого проживання, ухилявся від адміністративного нагляду, не з’являвся на реєстрацію до Ленінського ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області, та не виконував інших обов’язків, зазначених у постанові Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.08.2010 року; крім того, 16.05.2011 року на автовокзалі №1 м. Кіровограда він зустрів раніше незнайомого ОСОБА_9, який запропонував йому придбати один із двох мобільних телефонів. Він вирішив шляхом обману заволодіти мобільним телефоном. З цією метою він взяв його телефон нібито для продажу своєму знайомому, обіцяючи повернутися із вирученими коштами, проте не повернувся, у подальшому телефон продав, залишивши собі гроші; 24.07.2011 року, близько 13 години, він зайшов до медсестринської кімнати, на другому поверсі у приміщенні Центральної міської лікарні м. Кіровограда, де нікого не було, там з жіночої сумки викрав гроші у сумі 300 гривень, з якими з місця злочину втік.

Вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, визнав частково пояснивши, що в ході сварки із потерпілим ОСОБА_11, 24.07.2011 року на автовокзалі №1 м. Кіровограда, вони побилися і у потерпілого з кишені сорочки випав мобільний телефон, який він вирішив викрасти, а тому забрав його з землі собі, проте заперечує викрадення хрестика із золота, та вагу ланцюжка із золота, вказуючи, що в ході бійки із потерпілим, зірвав лише частину ланцюжка з його шиї.

Вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 КК України (по епізоду крадіжки майна ОСОБА_7.), ч. 2 ст. 185 КК України (по епізоду крадіжки майна ОСОБА_8А.), ч. 3 ст. 185 КК України (по епізоду крадіжки майна ОСОБА_10.), підсудний не визнав, пояснивши суду першої інстанції, що вказаних крадіжок він не вчиняв, а під час досудового слідства оговорив себе, побоюючись застосування фізичної сили з боку працівників міліції.

Не зважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_4, його вина повністю підтверджується зібраними по справі достовірними доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_12, яка в суді підтвердила, що вона деякий час здавала квартиру ОСОБА_13 та її сину ОСОБА_4, після того, як останні з’їхали з квартири на інше місце проживання, до неї неодноразово приходили працівники міліції, розшукуючи ОСОБА_4

Аналогічними показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, яким було відомо, що стосовно ОСОБА_4 встановлено адміністративний нагляд, однак останній не ходив на реєстрацію до міліції під різними приводами.

Показаннями свідка ОСОБА_16, який працював помічником дільничного інспектора міліції Ленінського ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області і в силу своїх службових обов’язків, кожної суботи здійснював реєстрацію осіб, які перебували під адміністративним наглядом, серед яких був і ОСОБА_4, котрий з 1.01.2011 року перестав з’являтися на реєстрацію та не повідомив про зміну місця проживання.

Показаннями потерпілого ОСОБА_11, який в судовому засіданні підтвердив, що він в ніч з 23 на 24 липня 2011 року вживав спиртні напої із ОСОБА_4, в ході чого у них виник конфлікт. Він почав відходити від автовокзалу, однак ОСОБА_4 пішов за ним, і наздогнавши його почав погрожувати. У подальшому між ними зав’язалась сутичка, в ході якої ОСОБА_4 наніс йому близько 3-4 ударів, після чого забрав його мобільний телефон та зірвав з шиї золотого ланцюжка, на якому був золотий хрестик.

Показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка в ході судового слідства пояснила, що працює медичною сестрою комунального закладу Центральна міська лікарня м. Кіровограда. 24.07.2011 року, перебуваючи на роботі, залишила свою сумку із речами у сестринському кабінеті на другому поверсі лікарні. В обідню перерву відлучилась на деякий час, а повернувшись, виявила крадіжку з сумки грошей у сумі 300 гривень.

Показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка в суді підтвердила, що вона працює вчителем ЗОШ №30 м. Кіровограда. 12.01.2011 року, після закінчення занять, залишивши особисті речі у кабінеті № 2, зайшла до кабінету № 4. Коли вийшла у коридор, прибиральниця їй повідомила, що до неї прийшов ОСОБА_4, який раніше у неї навчався та попросив допомогти отримати характеристику, після чого вона провела його до кабінету директора. Повернувшись до свого кабінету, виявила крадіжку з її сумки мобільного телефону, гаманця із грошима та чотирьох банківських карток, після чого повернулась до кабінету директора школи, де вони, зі згоди ОСОБА_4 оглянули кишені останнього, але викраденого у неї майна не виявили. У подальшому вона дізналася, що коли ОСОБА_4 її чекав, то заходив і виходив з приміщення школи.

Показаннями потерпілої ОСОБА_8, з яких вбачається, що вона у лютому 2011 року перебувала на лікуванні в палаті № 1 ендокринологічного відділення Центральної міської лікарні м. Кіровограда, її ліжко знаходилось першим ліворуч від входу. В один з днів, коли вона виходила з палати, залишивши на тумбочці мобільний телефон із зарядним пристроєм, а повернувшись виявила крадіжку телефону із зарядним пристроєм.

Показаннями потерпілого ОСОБА_9, згідно з якими, він 16.05.2011 року незаконно заволодів двома мобільними телефонами раніше незнайомих йому хлопців, а прибувши на автовокзал №1 м. Кіровограда, вирішив дані мобільні телефони продати. Один з телефонів він продав таксисту, а інший –запропонував купити незнайомому хлопцеві, який телефон оглянув та погодився його купити і сказав, що відійде до туалету, а повернувшись, розрахується. Однак, вказаний хлопець із телефоном не повернувся.

Показаннями потерпілої ОСОБА_10, яка в ході судового слідства пояснила, що у червні 2011 року до неї додому на АДРЕСА_2 прийшов ОСОБА_4, який продав їй велосипед "Україна"за 30 гривень. Велосипед вона залишила поруч зі своїм, на подвір’ї та увечері бачила їх обидва, однак прокинувшись, близько 3 год. 30 хв. побачила, що обидва велосипеди відсутні. На грядці виявила сліди чоловічих черевиків із загостреним носком, схожих на ті, у яких був взутий ОСОБА_4

Крім того, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах кримінальної справи:

- реєстраційним листом ОСОБА_4, який перебував під адміністративним наглядом (т.2 а.с.83);

- довідкою про оголошення в день звільнення ОСОБА_4 постанови суду про встановлення адміністративного нагляду (т.2 а.с.85);

- постановою Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 20.08.2010 року, якою засудженому встановлено адміністративний нагляд на 1 рік (т.2 а.с.86);

- заявою потерпілого ОСОБА_11 від 24.07.2011 року про відкрите викрадення мобільного телефону та ланцюжка і хрестика із золота (т.1 а.с.4);

- явкою з повинною ОСОБА_4, у якій він вказав, що під час конфлікту із невідомим чоловіком, він забрав у нього мобільний телефон та ланцюжок із золота (т.1 а.с.28);

- протоколом пред’явлення особи на впізнання від 27.07.2011 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_4, як особу, яка відкрито викрала у нього мобільний телефон та ланцюжок з хрестиком із золота (т.1 а.с.45);

- протоколами відтворення обстановки та обставин події від 27.07.2011 року, з участю потерпілого ОСОБА_11 та ОСОБА_4, в ході яких вони показали та розповіли на місці про обставини пограбування потерпілого (т.1 а.с.52,59);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 03.08.2011 року, в ході якого ОСОБА_4 показав на місці обставини вчинення ним викрадення грошей у сумі 300 гривень з жіночої сумки, що знаходилась у шафі сестринського кабінету кардіологічного відділення комунального закладу Центральна міська лікарня м. Кіровограда (т.1 а.с.151);

- явкою з повинною ОСОБА_4 від 15.08.2011 року, у якій він зізнався у вчиненні крадіжки із жіночої сумки в ЗОШ №30 м. Кіровограда грошей та мобільного телефону (т.1 а.с.209);

- явкою з повинною ОСОБА_4 від 10.08.2011 року, де він зазначив, що навесні 2011 року зайшовши до палати №1 другого поверху Центральної міської лікарні м. Кіровограда, з тумбочки, ліворуч від входу, викрав мобільний телефон із зарядним пристроєм (т.2 а.с.7);

- явкою з повинною ОСОБА_4 від 03.08.2011 року, де він зізнався у заволодінні шляхом обману наприкінці травня –початку червня 2011 року, у невідомого чоловіка на автовокзалі №1 м. Кіровограда, мобільним телефоном (т.1 а.с. 163);

- явкою з повинною ОСОБА_4 від 08.08.2011 року, де він зізнався у викраденні з помешкання потерпілої ОСОБА_10 по АДРЕСА_2, двох велосипедів "Україна"(т.2 а.с.42).

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно надано оцінку доказам і обґрунтовано кваліфіковано дії ОСОБА_4 за ст. 395 КК України, як самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно, за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно, поєднана із проникненням у сховище, за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно та за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчиненого повторно.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, серед яких злочини, які відносяться до категорії тяжких, особу винного ОСОБА_4, який не має постійного місця проживання, за місцем відбування попереднього покарання характеризується позитивно, згідно з висновком судово-наркологічної експертизи, страждає психічно-поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, ефедрону, гашишу, алкоголю, згідно з висновком судово-психіатричної експертизи, виявляє психічні розлади та розлади поведінки внаслідок вживання кількох лікарських засобів та інших психоактивних речовин, раніше судимий за вчинення умисних злочинів, обставини, які обтяжують покарання, - рецидив злочинів, та обставин, які пом’якшують покарання, - наявність тяжкого хронічного захворювання як туберкульоз легень, повне визнання вини та щире каяття у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_5 та шахрайства стосовно ОСОБА_9, а тому з урахуванням усіх обставин справи, обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе тільки в місцях позбавлення волі, та призначив йому покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи апеляції захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 з приводу того, що явка з повинною ОСОБА_4 у вчиненні крадіжок майна ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 не є доказом по кримінальній справі, а також, що суд безпідставно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, по епізоду викрадення майна ОСОБА_8, спираючись на показання виключно самого ОСОБА_4, свого підтвердження не знаходять, оскільки, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що пояснення ОСОБА_4, викладені ним у явках з повинною, та показання, надані ним як підозрюваним та обвинуваченим по вказаних вище епізодах, які він давав в ході досудового слідства і в присутності свого захисника, призначеного йому через 10 днів після його затримання, підтверджуються сукупністю й інших доказів по справі, які проаналізовано вище, і які повно і всебічно досліджено судом першої інстанції, та надано їм правильної юридичної оцінки.

Доводи апеляції захисника-адвоката про відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки телефон "Samsung E 2121", взятий останнім у потерпілого ОСОБА_9, насправді потерпілому не належав, колегією суддів до уваги не приймаються, так як судовою практикою для кваліфікації дій особи, враховується належність майна, як ознаки об’єкта злочину проти власності, і в даному випадку, насамперед, таке майно повинно бути чужим для винного, тобто, таким, яке не перебуває у власності або законному володінні винного. На момент заволодіння ОСОБА_4 мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_9, вказаний телефон не перебував у власності чи володінні ОСОБА_4 Крім того, вчинення вказаного злочину не оспорюється самим ОСОБА_4, який як в ході досудового слідства, так і під час судового розгляду справи, повністю визнав свою вину та надав з цього приводу послідовні пояснення, а також підтверджується сукупністю інших доказів по справі, які повністю узгоджуються між собою.

Доводи доповненої апеляції засудженого з проханням закрити справу за ст. 395 КК України через те, що він повністю відбув покарання призначене йому за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31.03.2008 року, але 4.09.2010 року його за той самий злочин повторно засуджено Крюковським районним судом м. Кременчука на 1 рік адміністративного нагляду колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи вищевказаною постановою суду але від 20.08.2010 року, а не від 4.09.2010 року, як помилково вказано засудженим, на підставі ст. 158 КВК України та ст.ст. 3 п."г", 4, 5, 6 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" (264/94-ВР) , йому обґрунтовано встановлено адміністративний нагляд, як особі засудженій до позбавлення волі за вчинення злочину, пов’язаного з незаконним обігом наркотичних засобів і яка 6.09.2010 року звільнялася з місць позбавлення волі. А згідно ст. 1 вищевказаного Закону, адміністративний нагляд –це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюється органами внутрішніх справ, тобто не є кримінальним покаранням, оскільки згідно вимог ст. 2 ч.2 КК України, особа може бути піддана кримінальному покаранню, тільки після того, як його вина буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Тому згідно з чинним законодавством України кримінальне покарання особі може бути призначене виключно лише обвинувальним вироком суду.

Доводи апеляцій засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_3 про невідповідність призначеного покарання особі засудженого, помилкового не застосування судом відносно останнього, за умови такої правової можливості, ст.ст. 69 і 75 КК України, а також не врахування судом ряду обставин, які пом’якшують покарання, свого підтвердження не знайшли, оскільки наведені у апеляції засудженого пом’якшуючі обставини, судом при призначенні йому покарання повністю враховано, про що і вказано у вироку, та з урахуванням вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав до застосування ст.ст. 69 та 75 КК України.

Відтак, зважаючи на необґрунтованість доводів апеляції засудженого і його захисника, та їх спростування зібраними по справі достовірними доказами, а також відсутність нових не перевірених судом першої інстанції обставин, колегія суддів підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції, не вбачає.