Про таємне викрадення майна та заволодіння чужим майном шляхом шахрайства - 23.02.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Салкова Р.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 3 листопада 2011 року,

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 190 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі, ч.2 ст. 190 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обовязків, передбачених п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

По справі вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком, ОСОБА_2, 26.02.2011 року приблизно о 20 год. 20 хв., знаходячись по АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, під час спілкування зі своїм знайомим ОСОБА_3 вирішив умисно шахрайським шляхом заволодіти його мобільним телефоном «Нокіа 6500 CLASSIC». Реалізуючи свій злочинний намір, він попросив у ОСОБА_3 телефон, мотивуючи необхідністю зателефонувати, на що ОСОБА_3, будучи введеним ОСОБА_2 в оману та не знаючи про дійсність намірів останнього щодо заволодіння шахрайським шляхом його мобільним телефоном, добровільно передав йому телефон «Нокіа 6500 CLASSIC» вартістю 1971 грн., всередині якого знаходилася сім-картка оператора мобільного звязку «Лайф» вартістю 35 грн., на рахунку якої знаходилися гроші в сумі 16 грн. Отримавши від ОСОБА_3 телефон, ОСОБА_2 відійшов в сторону, імітуючи здійснення телефонного дзвінка та помітивши, що ОСОБА_3 зайшов до пункту обміну валют, який знаходився в приміщенні будинку по АДРЕСА_2, з місця злочину разом з вищевказаним майном зник, завдавши матеріальної шкоди ОСОБА_3 на загальну суму 2022 грн.

Крім того, повторно, ОСОБА_2 02.03.2011 року приблизно о 20 год. 00 хв., знаходячись по АДРЕСА_3, під час спілкування з ОСОБА_4 вирішив умисно шахрайським шляхом заволодіти його мобільним телефоном «LG GT 540 Optimus Black». Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_2 попросив у ОСОБА_4 телефон ніби то для здійснення дзвінка та попросив принести води. Ввівши таким чином ОСОБА_4 в оману і отримавши від нього мобільний телефон, ОСОБА_2 відійшов на вулицю, імітуючи здійснення телефонного дзвінка. Користуючись тим, що потерпілий в цей час зайшов до гуртожитку, щоб принести йому води, та заволодівши шахрайським шляхом його мобільним телефоном «LG GT 540 Optimus Black» вартістю 1888 грн., сім-карткою оператора «Лайф» вартістю 30 грн., на ній були гроші в сумі 10 грн., всього на загальну суму 1928 грн., ОСОБА_2 з місця злочину зник, завдавши матеріальної шкоди ОСОБА_4 на загальну суму 1928 грн.

Крім того, повторно, ОСОБА_2, 31.07.2011 року близько 17 год. 00 хв., перебуваючи в супермаркеті «Велика Кишеня», що розташований по вул. Бориспільській, 9 в м. Києві, діючи самостійно, умисно, з корисливих спонукань з прямим умислом та з метою скоєння крадіжки з полиці вітрини, яка знаходиться в самому приміщенні супермаркету за територією каси, таємно викрав касету картриджів для гоління марки «Fusion» від бритви «Gillette» в кількості 8 штук вартістю 230 грн. 27 коп., чим спричинив ТОВ «Фудмаркет» матеріальні збитки на суму 230 грн. 27 коп. (без урахування ПДВ). ОСОБА_2, виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, пройшов через каси супермаркету, де розрахувався тільки за пляшку пива та попрямував до виходу, але злочин не було закінчено, так як він був затриманий працівниками охорони рухаючись до виходу супермаркету, коли намагався залишити місце скоєння злочину.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, у звязку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та неправильним застосуванням кримінального закону, і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 190 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, за ч.2 ст. 190 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначити у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. В обґрунтування свого прохання апелянт вказує на те, що суд, призначаючи покарання, не дав належної оцінки характеру суспільної небезпеки злочинів, особі засудженого та обставинам скоєння злочину, не врахував обставину, яка обтяжує покарання скоєння злочину в стані алкогольного спяніння, внаслідок чого безпідставно призначив покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, засудженого та його захисника, які заперечували проти апеляції прокурора, провівши судове слідство, судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо встановлених судом фактичних обставин справи і кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України не оспорюються в апеляції, а тому не є предметом апеляційного розгляду відповідно до вимог ч.1 ст. 365 КПК України.

При призначенні покарання засудженому суд першої інстанції врахував характер і суспільну небезпеку вчинених ним злочинів, ступінь їх тяжкості, та дані про його особу, в тому числі і те, що він раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, характеризується позитивно. Суд першої інстанції також врахував, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у скоєному, завдану потерпілим матеріальну шкоду повністю відшкодував, а тому обґрунтовано визнав ці обставини такими, що пом'якшують його покарання. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 визнано скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння. Покарання ОСОБА_2 за статтями, за якими він визнаний винним, і за сукупністю злочинів призначене з дотриманням вимог статей 65 та 70 КК України, і суд дійшов правильного висновку про можливість на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обовязки.

Посилання в апеляції на неможливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання в силу суспільної небезпечності вчинених ним злочинів і за наявності обтяжуючої покарання обставини є неспроможними, оскільки сам факт вчинення засудженим таких злочинів за вимогами ст. 75 КК України не є перешкодою для застосування цього закону відносно нього, а суд при призначенні покарання врахував всі обставини, на які вказує прокурор в апеляції, і свій висновок про можливість застосування щодо засудженого ст. 75 КК України належним чином мотивував.

Будь-яких інших доводів щодо м'якості визначеного судом першої інстанції покарання та для скасування вироку районного суду в частині призначеного покарання в апеляції не наведено.

Не вбачаючи із матеріалів справи будь-яких підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, та приймаючи до уваги, що згідно наданих до апеляційного суду довідок з місця роботи ОСОБА_2 працює і позитивно характеризується за місцем роботи, колегія суддів вважає, що даний вирок є законним і обґрунтованим, а призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тобто є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.