11-139/12 Про використання самовільно присвоєних владних повноважень працівника міліції, з метою створення довірчих стосунків для реалізації умислу на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства - 21.02.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь в суді першої інстанції Криштановича С.С. та адвоката ОСОБА_6, поданої в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2011 року

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Львова, українця, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1,

-за ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі;

-за ст. 353 КК України та призначено покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточну міру покарання призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу та приведення до виконання, залишено без змін.

Вирішено питання з цивільними позовами, речовими доказами та судовими витратами.

За вироком суду ОСОБА_2, використовуючи самовільно присвоєні владні повноваження, з метою створення довірчих стосунків для реалізації умислу на заволодіння чужим майном грошовими коштами осіб, з якими попередньо знайомився, представляючись працівником УБОЗУ ГУ МВСУ у Львівській області. У такий спосіб входив потерпілим в довіру та у подальшому зловживаючи нею, протягом січня листопада 2010 року, шляхом обману, почергово, заволодів грошовими коштами громадян: ОСОБА_7 в сумі 500 доларів США; ОСОБА_8 в сумі 800 грн.; ОСОБА_9 в сумі 800 грн.; ОСОБА_10 в сумі 15 000 грн., ОСОБА_11 в сумі 1200 грн.; ОСОБА_12 в сумі 1800 грн.; ОСОБА_13 в сумі 7500 грн.; ОСОБА_14 в сумі 1000 грн.; ОСОБА_15 в сумі 440 грн.; ОСОБА_16 в сумі 700 грн.; ОСОБА_17 в сумі 200 доларів США; ОСОБА_4 в сумі 100 доларів США та 2560 грн.; ОСОБА_18 в сумі 100 доларів США; ОСОБА_19 в сумі 8 000 грн.; ОСОБА_20 в сумі 8 000 грн.; ОСОБА_21 в сумі 6500 грн.; ОСОБА_22 в сумі 7 000 грн., завдавши кожному з них, матеріальної шкоди на відповідну суму.

На даний вирок адвокат ОСОБА_6, подав в інтересах засудженого ОСОБА_2 апеляційну скаргу, в якій просить такий змінити в частині призначеного покарання до трьох років позбавлення волі, звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що ОСОБА_2 свою вину у скоєному визнав у повному обсязі, щиро розкаюється у вчиненому, в міру своїх можливостей частково відшкодував завдані збитки потерпілим, зобов"язується в подальшому відшкодовувати завдані ним збитки, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. Вважає, що призначаючи покарання, суд не врахував в повній мірі пом"якшуючі обставни, на досудовому та судовому слідстві засуджений активно сприяв розкриттю злочинів, розкаюється у вчиненому, зрозуміє та усвідомлює протиправність своїх дій.

Прокурор, який брав участь в суді першої інстанції Криштанович С.С. подав апеляцію на вирок Франківського районного суду м. Львова від 20.12.2011 року, в якій просить такий змінити, врахувавши в строк відбуття покарання термін утримування ОСОБА_2 під вартою з 03.06.2010 року по 10.06.2010 року, а також з 05.02.2011 року по 08.02.2011 року. Вважає, що рішення суду постановлене з порушення вимог ст. 371 КПК України у зв"язку із неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що у відповідності до вимог ст. 335 КПК України в резолютивній частині вироку, серед інших обставин, повинно бути зазначено і рішення про залік попереднього ув"язнення чого судом при постановленні вироку зроблено не було. Також зазначає, що ОСОБА_2 двічі затримувався в порядку ст. 115 КПК України, а саме з 03.06.2010 року по 10.06.2010 року, а також з 05.02.2011 року по 08.02.2011 року, відносно нього вносились подання в суд про обрання запобіжного заходу тримання під вартою та в цей час він утримувався під вартою в ІТТ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, та заперечив апеляцію адвоката ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката ОСОБА_6, які підтримали апеляцію та заперечили апеляцію прокурора, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які заперечили апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6, подана в інтересах засудженого ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, а апеляція прокурора - до задоволення із наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

В апеляціях винність засудженого ОСОБА_2 не оспорюється, а лише міра покарання.

При призначенні покарання суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, який по місцю проживання, роботи та в цілому характеризується позитивно, частково відшкодував потерпілим завданих збитків, а також обставини, що пом"якшують покарання, а саме негативне ставлення до вчиненого ним злочину, його щире каяття висловлене в останньому слові та сприяння органами досудового слідства при розслідуванні кримінальної справи.

Судом першої інстанції також прийнято до уваги, що під час розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_2, порушеної в квітні 2010 року, останній продовжував вчиняти аналогічні злочини, отримуючи обманним шляхом грошові кошти в інших потерпілих. Також при призначаючи покарання, суд врахував, що протягом досудового слідства та судового розгляду справи, у засудженого було достатньо часу на відшкодування заподіяної шкоди потерпілим, однак він не використав даний час та збитків не відшкодував.

Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання суд правильно врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, відсутність обтяжуючих обставин.

Крім цього, судом вірно враховано, що після порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи, він продовжив злочинну діяльність, що свідчить про відсутність критичної оцінки своїх дій та злочинний його характер, а відтак бажання продовжувати злочинну діяльність.

Проте, засуджений ОСОБА_2 на досудовому слідстві від дачі показів відмовився, відтак вину не визнавав і тільки в судовому засіданні визнав вину, що виключає критичність ним своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність. Тому, така поведінка засудженого і його відношення до розслідування справи не свідчить про виявлення жалю з приводу вчиненого, а тому не є щирим каяттям та активним сприянням у розкритті злочину, передбаченими п.1 ч.1 ст. 66 КК України і не можуть бути визнані обставинами, які пом»якшують покарання.

Покликання адвоката ОСОБА_6 в апеляції на те, що, призначаючи покарання, судом не в повній мірі враховано пом"якшуючі обставини, зокрема те, що на досудовому та судовому слідстві засуджений активно сприяв розкриттю злочинів, а також те, що останній розкаюється у вчиненому, зрозуміє та усвідомлює протиправність своїх дій є безпідставними.

Покарання засудженому ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому підстав для пом"якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Згідно вимог ст. 335 КПК України в резолютивній частині вироку, серед інших обставин, повинно бути зазначено і рішення про залік попереднього ув"язнення. Проте, судом першої інстанції при постановленні вироку вищезазначених вимог не дотримано, зокрема у резолютивній частині вироку зазначено, що час відбування покарання ОСОБА_2 рахується з моменту реального його поміщення у кримінально-виконавчу установу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 двічі затримувався в порядку ст. 115 КПК України, а саме з 03.06.2010 року по 10.06.2010 року, а також з 05.02.2011 року по 08.02.2011 року, відносно нього вносились подання в суд про обрання запобіжного заходу тримання під вартою та в цей час він утримувався під вартою в ІТТ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області. Тому цей строк необхідно зарахувати у строк відбуття ОСОБА_2 покарання.