Справа № 11-9/12 Головуючий у І інстанції Жук М.І.

Категорія - ст.198 КК Доповідач Оседач М. М.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОседача М. М.

Суддів: Антипець В.М., Демченка О.В.

При секретарі: Дудко Т.В.

З участю прокурора: Басюка С.В.

Захисника: адвоката ОСОБА_2

Потерпілих: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Представника потерпілих адвоката ОСОБА_7

Засуджених: ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції та потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2011 року, яким -

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Ладан, Прилуцького району Чернігівської області, громадянин України, із повною вищою освітою, одружений, на утриманні має малолітню дитину, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

- засуджений за ст. 198 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та покладено обовязки, передбачені ст. 76 КК України.

ОСОБА_9 за ст. 289 ч. 2 КК України та за ст. 198 КК України (за епізодом заздалегідь не обіцяного отримання майна автомобіля Шкода Октавія Тоур", д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_6), завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні вказаних злочинів.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець смт. Вороніж, Шосткинського району Сумської області, громадянин України, із середньою освітою, непрацюючий, одружений, на утриманні має малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, фактичне місце проживання: АДРЕСА_3, раніше не судимий в силу ст.. 89 КК україни (2341-14) ,

- засуджений за ст. 198 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено обовязки, передбачені ст. 76 КК України.

ОСОБА_8 за ст.ст. 289 ч. 2, 263 ч. 1 КК України виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочинів.

Постановлено судом стягнути в дольовому порядку із засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 430 грн. судових витрат з кожного, за проведення автотоварознавчої експертизи, на користь держави.

Судом було винесено окрему постанову від 14 вересня 2011 року, якою звернуто увагу прокурора м. Чернігова на встановлені по справі порушення вимог ст. 22 КПК України досудовим слідством при розслідуванні кримінальної справи та необхідність організації із продовженням розслідування кримінальної справи щодо незаконного заволодіння транспортними засобами потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Як встановив суд, в нічний час, 4 серпня 2010 року, невстановлені досудовим слідством особи поблизу будинку № 3 по вул. Героїв Чорнобиля в м. Чернігові незаконно заволоділи автомобілем "Тойота Ленд Крузер Прадо", д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_10

Невстановлені особи, з метою організації подальшого збуту, 4 серпня 2010 року передали зазначений автомобіль ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які заздалегідь не обіцявши, отримали та зберігали, вказане майно, завідомо одержаного злочинним шляхом, в гаражі приватного будинку АДРЕСА_4.

14 січня 2011 року працівники міліції виявили та вилучили вищевказаний автомобіль та повернули його власнику.

Не погоджуючись з даним вироком суду, старший помічник прокурора м. Чернігова, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким визнати винними засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за статтями предявленого ним обвинувачення, призначивши їм покарання в межах санкцій даних статей та ставить питання про скасування окремої постанови суду. На думку апелянта, зібрані в ході досудового слідства та при судовому розгляді справи докази судом належним чином не проаналізовані, не надана правова оцінка, не вжито всіх заходів щодо повноти та всебічного зясування всіх обставин справи, що потягло за собою неправильне застосування кримінального закону, безпідставне виправдання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та мякість призначення винним особам покарання. Вважає, що вина засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих органами досудового слідства злочинів повністю доведена і ґрунтується на матеріалах справи. Автор апеляції стверджує, що вина ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за фактом незаконного заволодіння транспортними засобами, належних потерпілим ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_15 за ст. 289 ч. 2 КК України повністю доведена зібраними по справі доказами, зокрема, в явці з повинною, протоколах допиту в якості свідка та обвинуваченого ОСОБА_9 детально викладав обставини, які були йому відомі про незаконне заволодіння транспортними засобами як ОСОБА_8, так і іншими особами, які були причетними до цих злочинів, а такі свідчення узгоджуються з іншими доказами, які маються в матеріалах кримінальної справи. З аналогічних підстав вважає доведеною вину ОСОБА_9 у заздалегідь необіцяному зберіганні та збуті майна, завідомо одержаного злочинним шляхом - автомобіля Шкода Октавія Тоур", д.н.з. НОМЕР_1. Про причетність ОСОБА_8 до незаконного зберігання вогнепальної зброї, на думку автора апеляції, достатньо зібрано доказів і такі докази містяться, як в даних протоколів обшуків, висновків експертиз, так і в показах свідків тощо. Окрім цього, звертає увагу на те, що в матеріалах справи має місце відмовний матеріал по факту застосування до засуджених незаконних методів розслідування, про що було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції, а тому, на його думку, посилання засуджених в цій частині є надуманими. Вважає, що окрема постанова суду є незаконною, так як кримінальна справа перебуває у провадженні Деснянського районного суду і остаточне рішення не прийнято, при цьому суд допустив протиріччя, а саме зміст окремої постанови не відповідає змісту вироку. Зокрема, суд в постанові вказав про необхідність проведення додаткового розслідування вказаної справи, однак у вироку не зазначив, в якій саме частині справа підлягає направленню на додаткове розслідування.

В апеляціях, які схожі за своїм змістом, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 просять вирок суду скасувати та постановити новий, яким визнати винними ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за вчинення злочинів, за якими останні обвинувачувались. В підтвердження доводів апеляцій посилаються на незаконність вироку суду, невідповідність його висновків фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального та кримінально-процесуального закону. Вважають, що в матеріалах справи достатньо доказів, які вказують про причетність засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм органами досудового слідства злочинів. Зокрема, вина засуджених, на думку апелянтів, знайшла своє підтвердження на досудовому слідстві, а саме підтверджується показаннями самого ОСОБА_9 у явці з повинною та в присутності захисника у протоколах допиту підозрюваного та обвинуваченого, при відтворенні обстановки та обставин події, під час проведення впізнання по фотознімках, а також доводиться і показаннями потерпілих, свідків та іншими зібраними по справі доказами. Вважають, що вина засудженого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України також доведена і підтверджується даними протоколів обшуків, висновками експертиз. На їх думку, показання засуджених в частині застосування до них органами досудового слідства незаконних методів розслідування дані з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене.

В апеляціях, які ідентичні за своїм змістом, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважають, що суд не в повній мірі дослідив фактичні обставини справи та не вірно застосував кримінальний та кримінально-процесуальний закон, що призвело до постановлення незаконного вироку. На думку апелянтів, вина засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в повній мірі доведена доказами, які були зібрані під час досудового слідства, зокрема визнавальними показаннями ОСОБА_9, в яких він викривав злочинну діяльність ОСОБА_8 щодо незаконного заволодіння транспортними засобами та іншими зібраними по справі доказами, а вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України також знайшла своє підтвердження, про те суд не взяв до уваги ці докази, що призвело до постановлення незаконного вироку. Вважають, що показання засуджених в частині застосування до них органами досудового слідства незаконних методів розслідування дані з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене. Також, на їх думку, суду першої інстанції необхідно було допитати слідчого Бишовця Р.В. з приводу фактів, які викликали у суду сумніви для встановлення істини по справі, а також з усіх інших питань, які викликали такі сумніви.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілих та їх представника на підтримання поданих апеляцій, думку прокурора про необхідність повного задоволення апеляції державного обвинувача та потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_10 та часткового задоволення апеляцій інших учасників процесу, засуджених та захисника щодо безпідставності вимог апелянтів, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, обговоривши доводи апеляцій та провівши по справі повне судове слідство, колегія суддів, -

В нічний час, 4 серпня 2010 року, невстановлені досудовим слідством особи поблизу будинку № 3 по вул. Героїв Чорнобиля в м. Чернігові незаконно заволоділи автомобілем "Тойота Ленд Крузер Прадо", д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_10

Невстановлені особи, з метою організації подальшого збуту, 4 серпня 2010 року передали зазначений автомобіль ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які заздалегідь не обіцявши, отримали та зберігали, вказане майно, завідомо одержаного злочинним шляхом, в гаражі приватного будинку АДРЕСА_4.

14 січня 2011 року працівники міліції виявили та вилучили вищевказаний автомобіль та повернули його власнику.

Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у здійсненні заздалегідь не обіцяного отримання майна належного потерпілому ОСОБА_10, а саме автомобіля "Тойота Ленд Крузер Прадо" завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутністю ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.

Засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 свою вину в скоєнні зазначеного злочину не визнали, заперечуючи причетність до будь яких протиправних дій, повязаних з придбанням майна, одержаному незаконним шляхом.

Однак їх винність у вчиненні зазначених дій підтверджується сукупністю доказів, які були встановлені судом та в подальшому викладені у вироку суду першої інстанції.

Зокрема, в своїх показаннях потерпілий ОСОБА_10 вказував, що 4 серпня 2010 року, близько 8 години він виявив відсутність автомобіля "Тойота Ленд Крузер Прадо", д.н.з. НОМЕР_2., який належить йому на праві власності та перебував на майданчику біля будинку, де він мешкає. При цьому зазначав, що на автомобілі були три види сигналізації, які повинні були попередити про несанкціонований доступ до нього, однак ні одна з них не спрацювала.

Із показань свідка ОСОБА_16 слідує, що тривалий час він знайомий з ОСОБА_9, який займається ремонтом автомобілів. Влітку 2010 року ОСОБА_9 просив посприяти йому в оренді гаража, необхідному для ремонту автомобілів. Він надав йому ключі від гаража, який знаходився в домоволодінні АДРЕСА_4 та показав місцезнаходження цього приміщення. Гараж належить на праві власності його знайомій - ОСОБА_18, з якою він веде спільну підприємницьку діяльність. В листопаді 2010 року він бачив у гаражі автомобіль "Тойота Ленд Крузер Прадо" чорного кольору. Зазначав, що ОСОБА_9 розповідав йому, що він використовував гараж для зберігання вказаного автомобіля, який 14 січня 2011 року був вилучений працівниками міліції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_16 дав аналогічні показання, які давав раніше на досудовому слідстві і у засіданні суду першої інстанції.

З показань свідка ОСОБА_18 вбачається, що у її власності є приватний будинок за адресою: АДРЕСА_4 і на подвір'ї якого є гараж. В липні-серпні 2010 року її знайомий ОСОБА_16 запропонував здати в оренду гараж ОСОБА_9, оскільки останній займається ремонтом автомобілів, на що вона погодилась. Із ОСОБА_9 вона особисто не знайома та ніколи з ним не зустрічалась. 14 січня 2011 року працівники міліції попросили відкрити гараж, де був виявлений автомобіль "Тойота Ленд Крузер Прадо", чорного кольору, який, зі слів працівників міліції, був викрадений.

Слід зазначити і те, що такі показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_18 як на досудовому слідстві так і в засіданні суду першої інстанції були послідовними і конкретними в силу їх обєктивності, а тому суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу вироку, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами, які були досліджені в суді.

Згідно протоколу огляду місця події від 14 січня 2011 року, в гаражі будинку АДРЕСА_4 14 січня 2011 року працівниками міліції було виявлено та вилучено автомобіль "Тойота Ленд Крузер Прадо" д.н.з. НОМЕР_2, власником якого є потерпілий ОСОБА_10, а також сліди пальців рук, зокрема з внутрішньої поверхні скла задніх правих дверей автомобіля під № 4 в таблиці № 2 (т. 2 а.с. 63-69).

Відповідно до висновку експерта № 82 від 1 березня 2011 року, слід пальця руки розміром 18*15 мм з відрізка липкої прозорої стрічки, позначений цифрою 4 таблиці № 2 до протоколу огляду місця події - автомобіля "Тойота Ленд Крузер Прадо" д.н.з. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_10 придатний до ідентифікації особи та залишений нігтьовою фалангою середнього пальця правої руки ОСОБА_8 ( т.2, а.с. 243 253 ).

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ознак злочину, передбаченого ст. 198 КК України, оскільки вони вчинили заздалегідь не обіцяне отримання майна - автомобіля "Тойота Ленд Крузер Прадо" д.н.з. НОМЕР_2, завідомо одержаного злочинним шляхом.

Як вбачається із матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_9 та ОСОБА_8 предявлене обвинувачення в незаконному заволодінні транспортними засобами за попередньою змовою групою осіб.

Судом першої інстанції, у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, у судовому засіданні перевірено усі докази, зібрані на досудовому слідстві, на підставі яких ОСОБА_9 та ОСОБА_8 предявлено обвинувачення у вчиненні цих злочинів та давши їм відповідну оцінку, обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність у діях останніх зазначеного складу злочину через недоведеність їх вини.. З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Згідно матеріалів справи, в основу даного обвинувачення органи досудового слідства поклали першочергові визнавальні показання ОСОБА_9 на досудовому слідстві та власноручно викладену явку з повинною останнього. Обставини, які були викладені ОСОБА_9 в цих процесуальних документах суд першої інстанції не взяв до уваги, посилаючись на те, що на досудовому слідстві було порушено його безпосереднє право на захист, з чим погоджується і апеляційний суд, а дані докази, з точки зору кримінально-процесуального закону, обгрунтовано визнані неналежними та недопустимими.

Як встановлено судом, 10 січня 2011 року відбулося затримання ОСОБА_9 у м. Алушта (т. 2 а.с. 1-2), про що було складено відповідний протокол, у якому він виявив бажання давати пояснення з участю адвоката, проте в подальшому, слідчий, в порушення вимог кримінально-процесуального закону, реалізацію такого права затриманому не забезпечив і останнього було допитано без участі захисника (т. 2 а.с. 15-18, 25-28).

Одним із доказів вини засуджених, про що зазначається в апеляціях прокурора та потерпілих, є явка з повинною ОСОБА_9, датована 12 січня 2011 року. Однак, в змісті цього документу, лише в загальних рисах зазначено її автором про його причетність до незаконного заволодіння транспортними засобами, про те не зазначено деталі скоєних злочинів, а саме, конкретні дати, місце, спосіб заволодіння автомобілями, їх ознаки тощо. З огляду на обставини походження цієї явки з повинною, а саме, як вказав ОСОБА_9, після його затримання в м. Алушті, перебуваючи в дорозі в одному транспортному засобі разом із співробітниками міліції більше доби, під їх тиском він був вимушений викласти саме такий її зміст, який вказали йому, в звязку з чим не може свідчити про добровільне надання явки з повинною, а отже, і не може слугувати доказом по справі.

28 грудня 2010 року постановою Деснянського районного суду м. Чернігова було надано дозвіл на затримання ОСОБА_9 та доставку його до суду під вартою для вирішення питання про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Не дивлячись на існування такої постанови, після фактичного затримання ОСОБА_9 в м. Алушті, 12 січня 2011 року він був допитаний слідчим в якості свідка, де повідомив про наче б то відомі йому обставини причетності разом ОСОБА_8 до незаконного заволодіння транспортними засобами.

Така слідча дія суперечить вимогам кримінально процесуального закону, оскільки фактично ОСОБА_9 перебував на той час в статусі підозрюваного, в звязку з чим такі показання останнього обґрунтовано не були взяті до уваги судом першої інстанції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанцій слідчий Бишовець Р.В., вказав на те, що на такі порушення закону він свідомо був вимушений піти через вказівки його вищестоящих керівників.

В той же день, за участю ОСОБА_9 було проведено слідчу дію відтворення обстановки і обставин подій, яка була проведена за 50 хв., при цьому в змісті протоколу відображено те, що протягом зазначеного короткого проміжку часу учасники слідчої дії за пропозицією ОСОБА_9 відвідали 5 місцерозташувань в м. Чернігові, які знаходяться на певній відстані одне від одного, де засудженими наче б то були скоєно злочини і на це вказував сам ОСОБА_9 З огляду на викладене, у колегії суддів є обґрунтовані підстави вважати, що таку слідчу дію обєктивно було неможливо провести протягом зазначеного часу і є всі підстави вважати, що таке відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_9 було проведено з порушеннями вимог закону, з урахуванням попередніх заяв останнього про психологічний тиск на нього на той час з боку працівників міліції. Крім того, судом приймались заходи щодо виклику понятих, які брали участь в даній слідчій дії, для усунення виниклих сумнівів, однак ці особи з невідомих причин не зявились до суду. Одночасно слід зазначити, в протоколі ( а.с. 31 т.2 ) не зазначено, в якості кого свідка, підозрюваного чи обвинуваченого було проведено відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_9 Аналогічні порушення норм процесуального закону містяться в протоколі відтворення обстановки і обставин події від 14 січня 2011 року( а.с. 60-62, т.2 ).

Серед інших доказів вини, як стверджується в апеляціях, є слідча дія протокол предявлення фотознімків для впізнання( а.с. 44, т.2), де зазначено, що ОСОБА_9 впізнав на фото № 2 ОСОБА_8, як особу, яка займалась незаконним заволодінням транспортних засобів. В протоколі цієї слідчої дії зазначено, що вона проведена за участю підозрюваного ОСОБА_9, разом з тим, останній був попереджений як свідок про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань по ст. 179 КК України (2341-14) , якою взагалі передбачено кримінальну відповідальність за незаконне утримування або знищення релігійних святинь. З вищевикладеного не можна зробити висновок, в якому процесуальному статусі перебував ОСОБА_9 на час проведення слідчої дії і яке відношення до нього має зазначена в протоколі норма кримінального закону.

Колегія суддів бере до уваги, що після предявлення обвинувачення ОСОБА_9 та його допиту в якості обвинуваченого з участю захисника ОСОБА_20 ним хоча і було частково визнано вину за предявленим обвинуваченням, про те цей доказ, як беззаперечний і доводить його та ОСОБА_8 вину, з обєктивних причин слід визнати неналежним та недопустимим, оскільки необхідно врахувати, що ОСОБА_9 тривалий час, фактично з 10 по 17 січня 2011 року перебував в умовах, які позбавляли спілкування його як із захисниками, так і повідомити своїх рідних про місце його перебування, що і вимусило його обмовити себе та ОСОБА_8, про що ним було повідомлено, як і в суді першої інстанції, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. При цьому він зазначав, що боячись реальних погроз з боку працівників міліції інсценувати щодо його рідних та близьких вчинення ними злочинів різної кримінальної направленості, що і вимусило його повідомити про такі обставини.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що хоча такі покази ОСОБА_9 і існують в реальності, про те вони не підтверджуються іншими обєктивними доказами. Зокрема, за умови обладнання транспортних засобів сучасними системами охорони з дистанційним управлінням, відсутності сигналів про несанкціонований доступ до автомобілів на пультах, які знаходились у власників і вони підтвердили це в своїх показаннях ( що свідчить про застосування високотехнологічних технічних засобів при незаконному заволодінні транспортними засобами), спосіб та інші суттєві моменти заволодіння транспортними засобами підсудний ОСОБА_9 жодного разу не вказав в ході

досудового слідства, а

тому обґрунтовано зазначено про те, що такі його показання не можуть відповідати дійсності і грунтуються виключно лише на припущеннях.

Ці обставини, на ряду з іншими виявленими грубими порушеннями вимог кримінально процесуального закону під час затримання та подальших дій за участю ОСОБА_9, дають підстави вважати колегії суддів, що такі докази є недопустимими та обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Предметом ретельного дослідження судом апеляційної інстанції були і доводи апеляцій всіх учасників процесу щодо беззаперечної причетності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до незаконного заволодіння автомобілем ВАЗ - 211040 д.н.з НОМЕР_3, який належить ОСОБА_12.

Як встановлено судом та підтверджено в судовому засіданні апеляційної інстанції, протиправне заволодіння зазначеним транспортним засобом відбулось 25 листопада 2010 року біля магазину « Союз » по пр.. Перемоги в м. Чернігові близько 19 год., про що свідчить картка первинного обліку інформації( а.с. 209, т.1).

Предявляючи обвинувачення в таких діях ОСОБА_8, органом досудового слідства не була врахована та обставина, що в цей же час останній мав алібі, яке знайшло своє підтвердження як в суді першої інстанції, так і при розгляді апеляцій.

Допитані свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 підтвердили, що в період часу з 19 до 19 год. 30 хв. 25 листопада 2010 року біля воріт військової частини в м. Чернігові по вул.. Шевченка, де вони несли чергування в добовому наряді, вони стали свідками того, як працівники міліції затримали чоловіка, який намагався в своєму автомобілі ВАЗ 21099 монтувати колесо. Посадивши цього чоловіка в свій автомобіль, працівники міліції повезли його в невідомому напрямку. В подальшому в цій невідомій ним особі вони впізнали ОСОБА_8, про що повідомили в своїх показах в суді першої інстанції і підтвердили це під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Пояснення вказаних свідків є стабільними та послідовними, а самі вони є незацікавленими в результатах розгляду справи. Достовірність цих показів узгоджується документально довідкою з військової частини, де зазначено про те, що дійсно ОСОБА_21 та ОСОБА_22 несли чергування в зазначений вище проміжок часу, а тому доводи прокурора в апеляції про те, що останні могли не памятати точну дату затримання ОСОБА_8 позбавлені підстав.

Ці обставини, на ряду з виявленими порушеннями чинного кримінально процесуального законодавства при вилученні відбитків пальців рук, під час огляду місця події 27 листопада 2010 року, а саме, без зазначення місця їх виявлення на транспортному засобі та відсутність підпису всіх учасників слідчої дії в таблиці до протоколу огляду транспортного засобу автомобіля ВАЗ 211040 д.н.з НОМЕР_3, який належить ОСОБА_12, давали всі підстави вважати про недоведеність вини ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині, який вказував про те, що був незаконно затриманий працівниками міліції, які в подальшому при ньому переламали посвідчення водія на його імя, частина якого потім підкинули в транспортний засіб ОСОБА_23, та з допомогою сили, у умовах його перебування в міському відділі міліції, примусово відібрали сліди пальців його рук.

Свідчення ж ОСОБА_9 про причетність разом з ОСОБА_8 до заволодіння автомобілем ОСОБА_12 є такими, що не можуть бути взятими до уваги з підстав, викладених вище.

Оголошені в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_24 про те, що ОСОБА_9 мав доступ до гаража, де в подальшому був виявлений автомобіль, що належить ОСОБА_12 і це може свідчити про причетність ОСОБА_9 до вчиненого злочину, про що стверджується в апеляціях, є припущеннями, а тому обґрунтовано відхилені судом, як один із доказів вини останнього.

Також, слід відзначити і те, що будучи неодноразово допитаними потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_10 та свідки ОСОБА_16, ОСОБА_18 та Гараж не могли вказати осіб причетних до незаконного заволодіння транспортними засобами, оскільки ніхто із них не був очевидцем скоєних злочинів і переконливих доказів стосовно причетності в цьому саме ОСОБА_9 та ОСОБА_8 по справі не здобуто.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що місце виявлення сліду пальця руки ОСОБА_8 в автомобілі « Тойота Ленд Крузер Прадо » дн.з НОМЕР_2( заднє сидіння для пасажира авто ) не є доказом незаконного заволодіння засудженими зазначеним транспортним засобом, оскільки суд правильно встановив, що останні здійснили заздалегідь не обіцяне отримання майна - автомобіля « Тойота Ленд Крузер Прадо », завідомо одержаного злочинним шляхом., яке до 14 січня 2011 року зберігали в гаражі АДРЕСА_4.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду про недоведеність засуджених в незаконному заволодінні транспортними засобами, обвинувачення в цій частині не може ґрунтуватись лише на припущеннях про можливу причетність засуджених до скоєного, а доводи апеляцій в цій частини слід визнати такими, що не заслуговують на увагу.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_9 за епізодом заздалегідь не обіцяного отримання майна належного ОСОБА_6, а саме автомобіля Шкода Октавія Тоур", д.н.з. НОМЕР_1, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутністю ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом за ст. 198 КК України, з огляду на те, що на досудовому слідстві було порушено право на захист ОСОБА_9 і будь-яких достовірних доказів його вини, окрім першочергових показань останнього по справі немає, про що обґрунтовано в своїх висновках зазначено судом.

Слід погодитись і з висновками суду про недоведеність вини ОСОБА_8 за ч.1 ст. 263 КК України і такі висновки суду не позбавлені підстав з огляду на наступне.

З протоколу огляду, виявлення та вилучення від 26 листопада 2010 року, вбачається, що у ОСОБА_8 був виявлений та вилучений поблизу фабрики "Сіверянка" пістолет ИЖ-34м, заводський номер НОМЕР_4 та 5 набоїв; висновком балістичної експертизи № 711 від 14 грудня 2010 року доводиться, що пістолет ИЖ-34м, калібр 5.6 мм вилучений у ОСОБА_8 є вогнепальною зброєю та придатний для проведення пострілів, а вилучені патрони є боєприпасами (т. 2 а.с. 111; 190-193).

Згідно рапорту оперуповноваженого карного розшуку ОСОБА_25, 26 листопада 2010 року у ОСОБА_8 було виявлено та вилучено пістолет марки ИЖ-34м з НОМЕР_6 (т. 2 а.с. 109).

Відповідно до висновку спеціаліста № 171 від 27 листопада 2010 року, на дослідження було надано пістолет марки ИЖ-34м з іншим заводським номером НОМЕР_5 (т. 2 а.с.117-122).

30 листопада 2010 року працівниками міліції під час санкціонованого обшуку місця мешкання ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено 34 патрони, які є боєприпасами (т. 1 а.с. 154), що інкримінується останньому, однак як слідує з матеріалів справи ОСОБА_8 тривалий час не проживає за адресою місця проживання своїх батьків, де проводилась дана слідча дія, (т. 3 а.с. 78) та достовірних доказів, які б свідчили про те, що вказані патрони належать саме ОСОБА_8 та їх зберігання останнім в справі немає.

Сам засуджений ОСОБА_8 в судових засіданнях категорично стверджував, що після його фактичного незаконного затримання 25 листопада 2010 року співробітниками карного розшуку, наступного дня, тобто 26 листопада того ж року цими ж працівниками міліції він був вивезений на автомобілі в район фабрики « Сіверянка » в м. Чернігові, де було інсценоване його зупинення на автомобілі ВАЗ 21099 та подальше затримання з приводу наче б то незаконного поводження ним з вогнепальною зброєю, а саме самозарядним автоматичним спортивним пістолетом ИЖ 34 Крім того зазначав, що в силу своїх певних відносин з своїми батьками, з яким спільно він не проживає, виявлення у них боєприпасів та інкримінування йому їх незаконного зберігання є досить сумнівним.

Колегія суддів безпосередньо оглянувши в судовому засіданні вказану вогнепальну зброю, змогла впевнитись в тому, що такий самозарядний пістолет, в силу відносно масивних його технічних даних, як то вага та довжина, є предметом, який обєктивно не можливо тримати при собі позаду за ременем, будучи одягненим в короткий одяг, при цьому керуючи автомобілем, до того ж маючи при собі лише частину пластикового посвідчення водія.

Таким чином, доводи ОСОБА_8 про фальсифікацію доказів співробітниками міліції щодо незаконного поводження ним з вогнепальною зброєю та боєприпасами не позбавлені підстав, а враховуючи невідповідність заводського номеру пістолета, вилученого у ОСОБА_8 26.11.2010 року та пістолета, який був предметом експертного дослідження; показання свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_21 про фактичне затримання ОСОБА_8 25 листопада 2010 року, відсутність переконливих доказів про зберігання ОСОБА_8 патронів за місцем проживання його батьків, колегія суддів погоджується з висновком суду в частині його виправдання за ст. 263 ч. 1 КК України.

Із урахуванням наведеного, суд, дотримавшись вимог глави 28 КПК України (1001-05) , постановив законний та обґрунтований вирок про виправдання ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 289 ч. 2 КК України та ст. 198 КК України (за епізодом заздалегідь не обіцяного отримання майна автомобіля Шкода Октавія Тоур", д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_6), завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч. 2, 263 ч. 1 КК України.

При цьому судом перевірено усі докази, зібрані досудовим слідством, перевірено також усі обставини, які мають суттєве значення у справі, належним чином оцінено їх і вказано у вироку підстави для виправдання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 із зазначенням мотивів, з яких відкидає докази обвинувачення.

З огляду на наведене, доводи старшого помічника прокурора та потерпілих про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, та що суд безпідставно не взяв до уваги докази причетності ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих органами досудового слідства злочинів, не можна визнати обгрунтованими.

За вказаних підстав, вимога старшого помічника прокурора щодо скасування окремої постанови від 14 вересня 2011 року, якою звернуто увагу прокурора м. Чернігова на встановлені по справі порушення вимог ст. 22 КПК України досудовим слідством при розслідуванні кримінальної справи та необхідність організації із продовженням розслідування кримінальної справи щодо незаконного заволодіння транспортними засобами потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання засудженим ОСОБА_9 та ОСОБА_8, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, призначив його враховуючи характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи засуджених та всіх обставин справи.

Призначене засудженим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 покарання є достатнім і необхідним для їх виправлення та перевиховання.

Разом з тим, вирок суду підлягає зміні в порядку ст. 365 ч.2 КПК України (1001-05) з огляду на наступне.

Згідно із Законом України від 14 квітня 2009 року « Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної кримінально виконавчої служби України » (1254-17) у ст. 76 КК України (2341-14) у п.п. 2, 3, 4 ч.1 слова « орган кримінально виконавчої системи » в усіх відмінках і числах замінено словами « кримінально виконавча інспекція » у відповідному відмінку і числі.

Проте, судом при покладенні на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обовязків, передбачених п.4 вказано про необхідність останніх періодично зявлятись в органи кримінально виконавчої системи для реєстрації, тобто у орган якого не існує, в звязку з чим зазначені слова підлягають заміні на слова « кримінально виконавчої інспекції ».

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо засуджених судового рішення не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляції старшого помічника прокурора м. Чернігова, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції та потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2011 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в порядку ч.2 ст. 365 КПК України - змінити.

В резолютивній частині вироку слова « органи кримінально виконавчої системи » замінити на слова « органи кримінально виконавчої інспекції ».

В інший частині цей вирок залишити без змін.