Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Шпинти М.Д.

суддів Коробова О.К., Сачука В.І.

за участю прокурора Ковальчука С.А.

засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 травня 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, непрацюючий, неодружений, студент 4 курсу Європейського університету, уродженець та житель АДРЕСА_1, раніше не судимий,-

засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України він звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Відповідно до п.п.2. 3,4 ст. 76 КК України на нього покладені відповідні обов"язки.

Судом прийнято рішення щодо речового доказу по справі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 11 липня 2010 року близько 5 год. він, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів біля кафе " Скорпіон", що по вул.Шкільній в м.Здолбунів, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров"я в момент заподіяння, що виразилося у нанесенні одного удару рукою в обличчя ОСОБА_2, спричинивши йому легке тілесне ушкодження, відкрито викрав у нього мобільний телефон марки "Нокіа-73" вартістю 1167 грн. 18 коп. з сім –картою оператора мобільного зв"язку "Київстар" вартістю 25 грн. та грошові кошти в сумі 1800 грн., заподіявши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 2 992 грн.18 коп.

В поданій апеляції та доповненнях до неї ОСОБА_1 вважає вирок незаконним і необгрунтованим, просить його скасувати і закрити справу за п.1 ст. 6 КПК України, за відсутності події і складу злочину в його діях. При цьому зазначає, що дійсно спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, але при цьому діяв в стані необхідної оборони. Тому, на його думку, повинен нести відповідальність за ст. 125 КК України. Також з апеляції вбачається, що він заперечує факт викрадення мобільного телефону та грошей у потерпілого. Вважає, що потерпілий як на досудовому слідстві, так і в суді давав непослідовні показання щодо часу вчинення злочину та щодо суми викрадених в нього грошей, яким суд не дав оцінки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого, який просить задовольнити його апеляцію, думку прокурора про залишення апеляції засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Винність ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному із насильством, що не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого грунтується на сукупності зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказах. Докази, якими суд обгрунтував свій висновок про вчинення ним злочину, є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Як убачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_2 протягом досудового та судового слідства послідовно показував, що засуджений на вулиці біля дитячого майданчика в м.Здолбунів 11.07.2010 року біля 5 год. його вдарив, після чого із шортів взяв його мобільний телефон та гроші (а.с.12, 152).

Свідки ОСОБА_3, який в кафе був разом з потерпілим, та свідок ОСОБА_4, який в кафе прийшов разом з засудженим, показали, що вони особисто бачили, як засуджений на вулиці вдарив потерпілого і як з його кишені він вийняв телефон і гроші (а.с. 40, 49, 134). Крім того, ОСОБА_4 ще пояснив, що після інциденту з потерпілим засуджений передав йому мобільний телефон, який попросив його продати, а він, в свою чергу, вказаний телефон для реалізації передав ОСОБА_5

Із показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що переданий йому ОСОБА_4 телефон він продав ОСОБА_6 (а.с.46).

Свідок ОСОБА_6 як на досудовому слідстві, так і в суді підтвердила той факт, що 11.07.2011 року купила у ОСОБА_5 телефон марки "Нокіа –Н73", який пізніше видала працівникам міліції (а.с. 39, 155).

Тому доводи засудженого ОСОБА_1, що телефон і гроші у потерпілого він не викрадав не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються доказами, дослідженими і перевіреними в суді.

За висновком судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_2 виявлене тілесне ушкодження у вигляді крововиливу в лівій надочній ділянці, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.24).

Питання щодо суми грошей, яку мав при собі потерпілий, було предметом дослідження під час судового розгляду справи. Було встановлено, що потерпілий працював на ТзОВ фірма "Ольвія" з 14.05.2009 р. по 27.12.2010 р. і напередодні конфлікту з засудженим отримав там зарплату (а.с.158).

Таким чином, матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, що не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого і його дії судом за ч.2 ст. 186 КК України кваліфіковані вірно.

Щодо доводів засудженого, що він вдарив потерпілого, оскільки перебував у стані необхідної оборони, а тому повинен нести відповідальність за ст. 125 КК України, то вони є безпідставними.

Стаття 36 КК України передбачає право на захист не від будь-якого протизаконного вчинку, а лише від суспільно небезпечного посягання.

Доказів, які б свідчили, що потерпілий вчинив будь-яке суспільно небезпечне діяння щодо ОСОБА_1, у зв"язку з чим останній міг перебувати у стані необхідної оборони, у матеріалах справи нема. Не навів таких доказів засуджений і під час апеляційного розгляду справи.

При призначенні покарання засудженому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані, що характеризують його особу, обставини, що пом"якшують і обтяжують покарання і призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, тобто з відстрочкою виконання покарання. Підстав для його пом"якшення колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 –без задоволення.

З оригіналом згідно: суддя-доповідач: М.Д.Шпинта