2а/0270/5554/12 Про визнання протиправним та скаусвання податкового повідомлення- рішення - 05.02.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест" до Тиврівського відділення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скаусвання податкового повідомлення- рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 13.12.2012 року, внаслідок того, що позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення, яке прийняте Тиврівським відділенням Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, замінено первинного відповідача належним - Тиврівським відділенням Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест". Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що на підставі направлення, податковим ревізором-інспектором проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з компанією ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, Кіпр за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 49/16-01/35212563 від 29.10.2012 року. Висновками цього акту зафіксовано наступні порушення:

1.) п. 160.1, 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю "ПоділляЛатІнвест" не утримано податок з доходів, отриманих нерезидентом за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року на загальну суму 2 923 297, 41 грн., в тому числі по періодах:

- березень 2011 року (3257294,11 х 15%) = 488 594,11 грн.;

- листопад 2011 року (9715650,38 х 15%) = 1 457 347,55 грн.;

- травень 2012 року (6515704,99 х 15%) = 977 355,75 грн.

2.) особою, відповідальною за прийняття рішення про перерахування відсотків, в сумі 2 923 297,41 грн. нерезиденту - компанії ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, Кіпр із недотриманням вимог законодавства України є генеральний директор Костур О. В.

На підставі складеного акту перевірки, враховуючи висновок, Тиврівським відділенням Вінницької ОДПІ 09.11.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000013500.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що податкове повідомлення-рішення № 0000013500, винесено не на підставі та не в спосіб визначений чинним податковим законодавством, без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

14.12.2007 між ТОВ "ПоділляЛатІнвест" та нерезидентом - компанією ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, Кіпр укладено кредитний договір №PLI-l/07 (а. с. 30-39). Предметом заключеного договору, відповідно до п. 1.1 є передача у тимчасове користування позивачу грошових коштів в розмірі 10 000 000, 00 (десять мільйонів) дол. США для поповнення обігових коштів та на здійснення господарської діяльності, відповідно до статуту. Пунктом 2.3 цього договору передбачено, що позивач сплачує кошти в розмірі 11 % річних за користування кредитом.

Вказаний договір зареєстрований у встановленому законом порядку, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом Головного управління НБУ № 8306 від 18.12.2007 року.

Між позивачем та нерезидентом - компанією ATS AGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED, Кіпр - 30.12.2008 укладено додаткову угоду №1 (а. с. 41) до кредитного договору №PLI-1/07 від 14.12.2007 року про зміну розміру відсоткової ставки за договором до 16, 26 %. Вказана додаткова угода до кредитного договору зареєстрована у встановленому законом порядку, що підтверджується додатком до Реєстраційного свідоцтва №1 від 26.02.2009 року, виданого Головним управлінням НБУ.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В частині 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 5.1 договору, отриману суму кредиту TOB "ПоділляЛатІнвест" зобов'язане повернути до 15.03.2011 року.

Згідно п. 6.5 договору: "В случае какой-либо просрочки в возвращении Заемщиком Общей Суммы Кредита или какой-либо ее части Кредитору, Заемщик обязан в течение всего времени существования такой просрочки до даты ее полного погашення уплачивать Кредитору Проценты на просроченную Общую Сумму Кредита или какую-либо ее часть на условиях, установленных в настоящем Договоре".

Таким чином, TOB "ПоділляЛатІнвест" зобов'язане виконати умови кредитного договору повністю, незалежно від того чи закінчився термін повернення отриманого кредиту, чи ні.

Пунктом 20.1 договору передбачено: "Этот Договор вступает в силу с момента его регистрации в Национальном Банке Украины и действует до полного выполнения Сторонами своих обязанностей, установленных для них этим Договором".

Тобто, у TOB "ПоділляЛатІнвест" залишаються зобов'язання по поверненню простроченого кредиту і сплати відсотків до моменту погашення основної суми боргу.

Крім того, відповідно п. 3.1 глави 3 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою НБУ від 17.06.2004 року № 270 (z0885-04) , обслуговування уповноваженим банком операцій за договором (зарахування іноземної валюти на рахунок резидента-позичальника в уповноваженому банку, що надходить від нерезидента як кредит, з урахуванням вимог пункту 3.7 цієї глави; здійснення купівлі (продажу, обміну) іноземної валюти за кредитними операціями та платежами за цими операціями за дорученням резидента-позичальника; списання іноземної валюти на користь нерезидента з рахунку резидента-позичальника в рахунок погашення кредиту (основної суми, процентів тощо), а також виконання інших зобов'язань, передбачених відповідним договором) здійснюється лише на підставі реєстраційного свідоцтва.

Пункт 3.2 глави 3 постанови №270 (z0885-04) , обслуговуючий банк проводить платіжні операції за договором лише в разі їх відповідності умовам, зазначеним у реєстраційному свідоцтві з урахуванням усіх додатків до нього крім випадків дострокового погашення кредиту (якщо це передбачено договором), а також прострочення погашення кредиту та в договорі з нерезидентом.

Під час реєстрації договору у органах НБУ, Державою Україна прийнята умова щодо безстроковості дії даного договору. Одна із основних умов - це термін повернення отриманих коштів для визначення максимальної ставки відсотків. Таким чином, відповідач помилково зрівнює термін повернення кредиту і термін дії договору, вказуючи на останнє, як на порушення, за яке повинні наставати негативні наслідки для позивача.

Після закінчення терміну дії повернення кредиту, який зазначений, як в договорі, так і в реєстраційному свідоцтві, саме реєстраційне свідоцтво не втрачає своєї сили, а є дійсним. Його дія триває до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, відповідно до договору. Постанова № 270 (z0885-04) не містить норми, яка передбачає автоматичну недійсність реєстраційного свідоцтва після настання встановленого терміну повернення отриманого кредиту. Таким чином, податковий орган робить хибні висновки про термін дії реєстраційного свідоцтва, а саме, помилково вважає, що термін повернення кредитних коштів (15.03.2011) відповідає, прирівнюється до терміну дії реєстраційного свідоцтва.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Особливості оподаткування нерезидентів визначені в ст. 160 ПК України, згідно з п. 160.1 якої під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

У ст. 103 ПК України визначений порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Визначальним у даному випадку є правило, закріплене у п. 103.4 та п. 103.5 ст. 103 ПК України, згідно якого підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року, - без змін.